Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.05.2019 року у справі №494/854/18

Постанова

Іменем України

23 грудня 2019 року

місто Київ

справа № 494/854/18

провадження № 61-8810св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В.

В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у складі судді Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України у повнолітньому віці станом на 1991 рік, за участі заінтересованої особи - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - Міграційна служба).

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року заява ОСОБА_1 про встановлення факту задоволена. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у неповнолітньому віці на території України станом на 1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Не погодившись з рішенням суду, Міграційна служба звернулася до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою судді Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційна скарга Міграційної служби залишена без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків апеляційної скарги, для сплати судового збору у розмірі 528,60 грн.

Копія ухвали апеляційного суду направлена Міграційній службі за адресою, яка зазначена в апеляційній скарзі: м. Одеса, вул. Преображенська, 44.

Копія ухвали Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року отримана Міграційною службою 25 лютого 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, у встановлений строк заявником недоліки усунені не були, не сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги, у зв'язку з чим апеляційна скарга Міграційної служби повернута заявнику.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто Міграційній службі.

Ухвала Одеського апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що станом на 18 березня 2019 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 05 лютого 2019 року, не усунуті.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку у травні 2019 року, Міграційна служба просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 березня 2019 року про повернення апеляційної скарги заявнику, справу повернути на розгляд Одеського апеляційного суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалася порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що на виконання ухвали апеляційного суду від 05 лютого 2019 року ним 05 березня 2019 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, заяву про усунення недоліків апеляційної скарги надіслано до суду 14 березня 2019 року.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом правила частини 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Верховний Суд в оцінці доводів касаційної скарги врахував, що ухвалою апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору. Надано строк на усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Копію зазначеної ухвали вручено заявникові 25 лютого 2019 року згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення

(а. с. 53).

Будь-які документи на виконання вимог ухвали суду від 5 лютого 2019 року до канцелярія суду не надійшли, у зв'язку з чим ухвалою суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу заявника визнано неподаною та повернуто апелянту.

Відповідно до частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України.

Пунктом 3 частини 4 статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно зі статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтею 185 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способом і строком їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені частини 3 статті 185 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Заявник стверджує, що на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 05 лютого 2019 року ним 05 березня 2019 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, заяву про усунення недоліків апеляційної скарги надіслано до суду 14 березня 2019 року.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції, не отримавши документів, що підтверджують сплату судового збору, був позбавлений можливості вжити заходів щодо перевірки зарахування грошових коштів до спеціального фонду Державного бюджету України, оскільки не мав відповідних відомостей сплати заявником судового збору, зокрема назви платіжного документа, дати сплати, розміру судового збору, призначення платежу тощо.

Таким чином, доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію заявником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, заявники не надали.

При цьому надіслання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги поза межами строку, наданого судом, у цьому випадку - за спливом більше ніж десяти днів після отримання копії ухвали суду про залишення без руху апеляційної скарги, неможливо вважати належним усуненням недоліків та добросовісною процесуальною поведінкою учасника справи.

Верховний Суд виходить з того, що належним виконанням вимоги апеляційного суду є виключно надання такому судові оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у межах строків, визначених судом для усунення таких недоліків. У такому висновку Верховний Суд виходить з тлумачення частини 4 статті 356 ЦПК України.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" № 3236/03).

Враховуючи встановлені обставини щодо відсутності наданих заявником доказів, які б свідчили про добросовісне здійснення ним своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне виконання судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, є безпідставними.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.

З огляду на наведене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко