Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.03.2020 року у справі №636/1527/19

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 636/1527/19

провадження № 61-4425св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 жовтня 2019 року у складі Оболєнської С. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу (далі - КЕВ) м. Харкова про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення постійним житлом та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він є військовослужбовцем та разом із сім'єю: дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживають та зареєстровані у службовій квартирі АДРЕСА_1.

У зазначену квартиру він разом із сім'єю вселився на підставі службового ордеру від 23 вересня 2013 року № 015379, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради згідно з рішенням від 17 вересня 2013 року № 371, у зв'язку з проходженням військової служби.

Вказував, що перебуває на військовій службі у військовій частині (далі - в/ч) А
4104. На квартирному обліку для отримання постійного житла зазначеним складом сім'ї перебуває з 29 вересня 2003 року, має календарну вислугу 20 років.

Зважаючи на те, що службовий статус наданої квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав та наявності права на отримання постійного житла шляхом зняття статусу "службове" з указаної квартири, він звертався до житлової комісії в/ч А4104 з відповідним проханням.

Рішенням житлової комісії в/ч А4104 від 10 квітня 2019 року та наказом командира в/ч А4104 від 10 квітня 2019 року № 316 йому було надано згоду для зняття статусу "службове" з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

Зазначав, що незважаючи на вказані рішення в/ч, на його звернення з цього приводу до КЕВ м. Харкова отримав відмову, яка мотивована тим, що відсутні підстави для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службових, оскільки його вислуга проходження військової служби становить менше 25 років.

Проте, вважав таку відмову незаконною.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на виключення з числа службових КЕВ м. Харків квартири АДРЕСА_1, для забезпечення його сім'ї постійним житлом, та зобов'язати відповідача подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових КЕВ м. Харків квартири АДРЕСА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 23 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відмова КЕВ м. Харкова від подання клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова залишено без задоволення, а рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 жовтня 2019 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши обґрунтоване та законне рішення по суті спору, оскільки позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, зокрема, на цей час позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу 20 років 8 місяців, перебуває на квартирному обліку у Чугуївському гарнізоні, в/ч А4104 з 29 вересня 2003 року, але постійного житла до цього часу не отримав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, КЕВ м.

Харкова, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково послалися у своїх судових рішеннях на Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, яка втратила чинність.

Вказує, що суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, безпідставно визнали право ОСОБА_1 на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1, оскільки службове житло передається у приватну власність військовослужбовцям виключно в порядку черги.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та зупинено виконання рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України.

З огляду на витяг з послужного списку ОСОБА_1 та довідки в/ч А 4104 від 17 квітня 2019 року № 650 він має загальну вислугу 20 років 8 місяців.

23 вересня 2013 року виконавчий комітет Чугуївської міської ради Харківської області видав ОСОБА_1 ордер на житлове приміщення № НОМЕР_1, яким йому разом з родиною надано право на заняття приміщення за адресою: АДРЕСА_2, на підставі рішення від 17 вересня 2013 року № 371.

З 16 жовтня 2013 року ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані за вказаною адресою.

10 квітня 2019 року на засіданні житлової комісії в/ч А 4104 розглянуто питання щодо надання згоди на зняття статусу "службове" з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, в якому проживає ОСОБА_1 разом з родиною - 3 особи, та рішенням житлової комісії надано згоду на зняття статусу "службове" з вказаної квартири.

З огляду на витяг з наказу командира військової частини А 4104 від 10 квітня 2019 року № 316 "Про затвердження протоколу житлової комісії військової частини А4104", надано згоду згідно з наказом Міністерства оборони України від 3 липня 2018 року № 380, для зняття статусу "службове" з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, в якому проживає ОСОБА_1 разом з родиною - 3 особи.

ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Харкова із заявою щодо виключення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, з числа службових, однак отримав відмову, обґрунтовану тим, що виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком, оскільки позивач має вислугу проходження військової служби менше 25 років, підстави для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службових відсутні.

З довідки від 18 лютого 2019 року № 1200, виданої КЕВ м. Харкова, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні, в/ч А 4104 з 29 вересня 2003 року по теперішній час.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга КЕВ м. Харкова підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають не повністю.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Відповідно до положення частини 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Частиною 1 статті 118 ЖК Української РСР встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частин 1 , 3 та 4 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Положенням статті 125 ЖК Української РСР передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла без надання іншого жилого приміщення.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.

Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу 20 років 8 місяців, перебуває на квартирному обліку у Чугуївському гарнізоні, в/ч А4104 з 29 вересня 2003 року, тому має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Суди обґрунтовано виходили із того, що КЕВ м. Харкова не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності відповідного клопотання з цього приводу. Немотивована бездіяльність КЕВ м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позивач вже забезпечений службовим житлом у порядку черговості.

До подібні висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19 (провадження № 61-19985св19).

Згідно із частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди помилково послалися у своїх судових рішеннях на Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, яка втратила чинність 16 жовтня 2018 року.

Проте, вказана помилка судів не вплинули на правильність вирішення спору по суті, оскільки чинна Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, містить фактично аналогічні норми, які стосуються вирішення спірного питання.

Згідно із частиною 4 статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій змінити, виключивши з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень посилання на Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, а в решті залишити судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій по суті спору не спростовують, на їх законність не впливають.

Згідно із частиною 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року змінити, виключивши з їх мотивувальних частин посилання на Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380.

У решті рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 жовтня 2019 року, в незміненій після касаційного перегляду частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю.

В. Черняк