Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 681/855/23

провадження № 61-5175св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом майна, що належало на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_4 , вони нормально спілкувалися, перебували в дружніх стосунках, позивач часто допомагав покійному по господарству. Пізніше ОСОБА_4 занедужав, йому було важко пересуватися самому, тому допомагати по господарству почала дружина позивача ОСОБА_5 , яка готувала їжу, прала йому речі тощо.

01 червня 2021 року позивач перетнув державний кордон та офіційно в`їхав на території Республіки Польща, де знаходиться і на теперішній час.

09 листопада 2021 року позивач від дружини дізнався, що ОСОБА_4 помер. В травні 2022 року на його адресу реєстрації в с. Адамів надійшов конверт, адресований з суду, який отримали сусіди. З нього він дізнався, що син ОСОБА_4 звернувся з позовом про визнання недійсним заповіту. Із доданих доказів йому стало зрозуміло, що він є одним із спадкоємців за заповітом покійного ОСОБА_4 . Ознайомившись з позовом він не подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки перебував на роботі в іншій країні та не міг приїхати в Україну. Не звертався до посольства України у Польщі, оскільки вважав, що суд задовільнить позов сина спадкодавця ОСОБА_4 .

Однак 07 лютого 2023 року рішенням суду у позові ОСОБА_3 відмовлено, заповіт визнано дійсним.

23 березня 2023 року позивач звернувся до нотаріальної контори в Республіці Польща та уповноважив на підставі довіреності свою дружину ОСОБА_5 оформити належну йому спадщину. Нотаріусом їй було роз`яснено, що ним пропущений термін на подачу заяви про прийняття спадщини та порадив звернутися до суду. Вказував, що поважними причинами пропуску строку є велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна, складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними, необізнаність спадкоємців про наявність заповіту.

Позивач просив:

визначити ОСОБА_1 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 , в чотири місяці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2023 року у складі судді Горгулько Н. А. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішення суду мотивоване тим, що:

14 грудня 2022 року у справі № 681/378/22 від ОСОБА_1 до суду надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він додатково вказав, що заповідач був для нього дядьком та він його доглядав, а тому достеменно відомо, що ОСОБА_4 заповіт склав добровільно, а ОСОБА_3 своїм батьком ніколи не цікавився та не телефонував йому;

на час відкриття спадщини ОСОБА_1 не проживав постійно із спадкодавцем ОСОБА_4 , до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у встановлений законом строк не звертався;

перебування позивача за кордоном та наявність у суді спору відносно дійсності заповіту, якими обґрунтовує свої вимоги, не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини у розумінні положень статті 1272 ЦК України. Судом не взято до уваги дані закордонного паспорту позивача, оскільки такі не містять перекладу з іноземної мови та є незрозумілими суду, містять лише 1,2, 16 та 17 сторінку паспорта;

оскільки обставини, на які позивач посилається про причини неприйняття спадщини та пропуску строку для звернення до нотаріальної контори із заявою не є такими, що свідчать про їх поважність, суд вважав, що в позові слід відмовити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк два місяці для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Постанова суду мотивована тим, що:

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 27 березня 2023 року, тобто після спливу, встановленого чинним законодавством, шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини;

обґрунтовуючи позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач посилався на необізнаність про наявність заповіту ОСОБА_4 , складеного на його ім`я. Про заповіт, складений спадкодавцем ОСОБА_4 , він дізнався тільки з кінці травня 2022 року, коли за місцем його реєстрації надійшли документи із суду щодо визнання недійсним заповіту;

враховуючи нетривалість пропуску строку для прийняття спадщини, а також встановлені обставини справи, колегія суддів вважала, що шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за заповітом після смерті свого дядька ОСОБА_4 , пропустив з поважних об`єктивних причин, у зв`язку із необізнаністю його про наявність заповіту. Нотаріус при відкритті спадщини 18 листопада 2021 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не повідомила ОСОБА_1 про заповіт, складений на його ім`я спадкодавцем ОСОБА_4 ;

щодо тверджень представника ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу, що позивач дізнався про заповіт до спливу строку на прийняття спадщини у 10 місяців, з дня відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично сплив 09 вересня 2022 року колегія суддів вказала, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1270 ЦК України, якою визначено присічний шестимісячний строк для прийняття спадщини, а посилання представника ОСОБА_3 на постанову Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року, є безпідставними.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2024 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року скасувати, рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2023 року залишити в силі. Судові витрати покласти на позивача.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що:

правові висновки Верховного Суду у справі № 565/1145/17, якими позивач обґрунтував свою апеляційну скаргу, стосуються відмінних обставин, а саме: з заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця до нотаріальної контори спадкоємці не зверталися, спадкова справа не заводилася, відповідне повідомлення позивачу не надсилалося та не розміщувалася в пресі інформація про наявність заповіту спадкодавця, спадкоємець за заповітом подав заяву до суду про надання йому додаткового строку для прийняття спадщини одразу після отримання відомостей про заповіт і його зміст;

позивач не надав належних доказів щодо вказаних ним причин пропуску строку, а саме: точної дати отримання ним інформації про заповіт; його відсутності в Україні та відрядження за кордон на роботи у Польщі; місця його роботи та роботодавця. Копія з закордонного паспорту з візою (без завіреного перекладу) без відміток Державної прикордонної служби України про дату перетину кордону, не є належним доказом знаходження позивача за кордоном;

маючи право заперечувати встановлені Полонським районним судом Хмельницької області обставини у справі № 681/378/22, а також на підтвердження своєї позиції про те, що про заповіт ОСОБА_1 дізнався саме з іншої справи № 681/378/22 в травні 2022 року, позивач не надав доказів щодо точної дати, коли він дізнався про заповіт, про який він напевно дізнався до спливу шестимісячного строку з дати смерті спадкодавця;

у справі № 681/378/22 встановлено, що до суду 14 грудня 2022 року надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив проводити слухання справи за його відсутності та пояснив, що заповідач був для нього дядьком та він його доглядав, а тому йому було достеменно відомо, що спадкодавець заповіт склав добровільно. Це є підтвердженням того, що позивачу було відомо про обставини складення заповіту ще з моменту його посвідчення старостою сусіднього села, якого двічі привозили до спадкодавця додому в с. Адамів, бо спадкодавець сам через незрячість та інші хвороби не міг вибратися зі свого будинку ні до нотаріуса, ні до того ж старости;

твердження ОСОБА_1 про те, що з 01 червня 2021 року до цього часу він не приїжджав в Україну не відповідають дійсності, оскільки державним нотаріусом Полонської державної нотаріальної контори листом від 27 березня 2023 року на усне звернення позивача щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця було повідомлено, що спадкова справа була відкрита 18 листопада 2021 року, а він пропустив шестимісячний строк з дати смерті спадкодавця;

в своїй позовній заяві ОСОБА_1 пояснював звернення до нотаріуса за прийняттям спадщини через 10 місяців після того, як дізнався про заповіт тим, що він свідомо вирішив не подавати заяву про прийняття спадщини до закінчення провадження у справі № 681/378/22 і лише після отримання рішення у вказаній справі вирішив подати таку заяву. Тобто, насправді не об`єктивні непереборні обставини, а суб`єктивне особисте волевиявлення позивача є причиною пропущення строку. Отже, висновок апеляційного суду про не необізнаність позивача про існування заповіту, є помилковим.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року відмовлено. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2024 року матеріали цивільної справи № 681/855/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення дії (виконання) постанови Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 24 квітня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 липня 2022 року по справі № 650/48/20, від 20 листопада 2019 року у справі № 209/1795/18, від 23 листопада 2020 року по справі № 315/714/19, від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 після смерті якого відкрилась спадщина.

09 червня 2021 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким усе своє майно заповів ОСОБА_1 , а одну із земельних ділянок ОСОБА_2 .

На час смерті ОСОБА_4 з ним ніхто не проживав.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2023 року у справі № 681/378/22 в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Полонської міської ради про визнання заповіту недійсним відмовлено. Під час розгляду справи в судові засідання ОСОБА_1 не з`являвся. 14 грудня 2022 року від нього до суду надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він додатково вказав, що заповідач був для нього дядьком та він його доглядав, а тому достеменно відомо, що ОСОБА_4 заповіт склав добровільно, а ОСОБА_3 своїм батьком ніколи не цікавився та не телефонував йому.

ОСОБА_1 на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем ОСОБА_4 , до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у встановлений законом строк не звертався.

Позиція Верховного Суду

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно (частина перша статті 1277 ЦК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23)).

Касаційний суд вже неодноразово звертав увагу, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 543/459/21 (провадження № 61-30св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2025 року у справі № 502/334/23 (провадження № 61-12402св24)).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернувся з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визначивши відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

суди встановили, що 09 червня 2021 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким усе своє майно заповів ОСОБА_1 , а одну із земельних ділянок ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина. На час смерті ОСОБА_4 з ним ніхто не проживав;

суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку з недоведенням позивачем існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали йому у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини. Суд апеляційної інстанції позов задовольнив;

суди не звернули увагу, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини;

суди не встановили, хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; не врахували, що поважність/неповажність причин пропуску строку на прийняття спадщини має з`ясовуватися за належного складу відповідачів.

З огляду на викладене, суди передчасно розглянули справу по суті заявлених вимог, а тому оскаржені судові рішення слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2025 року у справі № 502/334/23 (провадження № 61-12402св24),дають підстави для висновку про те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержанням норм матеріального та процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року скасувати.

Справу № 681/855/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2023 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 рокувтрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко