Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.06.2025 року у справі №712/12726/19
Ухвала КЦС ВП від 12.09.2021 року у справі №712/12726/19
Постанова КЦС ВП від 23.02.2022 року у справі №712/12726/19

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 712/12726/19

провадження № 61-14625св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУКА-КРИМ»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКА-КРИМ» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року у складі судді Марцішевської О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКА-КРИМ» (далі - ТОВ «Лука-Крим») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтований тим, що вона працювала у ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на посаді фармацевта аптеки № 3, була звільнена за власним бажанням, але не ознайомлена з наказом та не отримала трудової книжки.

В день звільнення позивача, відповідач не провів з нею повний розрахунок. Період порушення виплати заробітної плати становить з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року, тому сума заборгованості по заробітній платі станом на 04 вересня 2019 року становить 4 173,00 грн.

Водночас, сума середнього заробітку за період невиплати заробітної плати на момент подачі позову становить 5 089,00 грн.

У грудні 2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що будучи прийнятою на посаду фармацевта в аптеку № 3 ТОВ «ЛУКА-КРИМ», зокрема з нею було укладено договір про колективну матеріальну відповідальність, відповідно до якого колектив приймає на себе колективну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження лікарських засобів, виробів медичного призначення, переданих для продажу в аптеці, грошової виручки, отриманої від покупців, майна та інших цінностей, що знаходяться в аптеці.

16 липня 2019 року ОСОБА_1 подала директору ТОВ «ЛУКА-КРИМ» заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, але у день звільнення їй не було видано належним чином оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення, також не було проведено остаточний розрахунок.

У зв`язку з не проведенням відповідачем розрахунків по заробітній платі, та ненаданням документів, працівниками аптеки № 3 було ініційовано звернення до Управління Держпраці у Черкаській області для проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання з питань дотримання законодавства про працю, за результатами якого стало відомо, що адміністрацією ТОВ «ЛУКА-КРИМ» 02 серпня 2019 року видано наказ щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, наявних грошових коштів в касі, вилучених грошових коштів в сейфі та інвентаризацію основних засобів, малоцінних та швидкозношувальних предметів в аптеці № 3 за період з 03 серпня 2019 року по 04 серпня 2019 року.

Наказом ТОВ «ЛУКА-КРИМ» від 04 серпня 2019 року № 2-Інв-Аз/19 працівники Аптеки № 3 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відсторонені від роботи без збереження заробітної плати на період службового розслідування до 19 серпня 2019 року з подальшим звільненням.

Наказом ТОВ «ЛУКА-КРИМ» № 13-К від 09 серпня 2019 року позивача було звільнено з посади фармацевта аптеки № 3 з 19 серпня 2019 року у зв`язку з втратою довір`я, згідно з пунктом 2 статті 41 КЗпП України та зобов`язано провести нарахування та виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 5 календарних днів за період роботи з 23 травня 2019 року по 04 серпня 2019 року.

Вважає, звільнення незаконним, оскільки винних дій, які б призвели до заподіяння шкоди підприємству вона не допускала, причину виникнення нестачі матеріальних цінностей та виявлення винних осіб не встановлено, службове розслідування за фактом виявлення нестачі матеріальних цінностей не проводилось, відтак відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення її у зв`язку з втратою довір`я.

З наказом про проведення планової або позапланової інвентаризації та з актом її не було ознайомлено, при проведенні інвентаризації вона була відсутня, пояснення з приводу виявлених порушень у неї не відбирались. До складу інвентаризаційної комісії були залучені сторонні особи.

16 жовтня 2019 року відповідач видав позивачу трудову книжку, тому вказаний день, вважає днем її звільнення.

Оскільки з вини роботодавця виникла затримка у видачі їй трудової книжки, вважає, що з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» також слід стягнути середній заробіток за час такої затримки.

Внаслідок порушення відповідачем її трудових прав, пов`язаних із звільненням за втратою довір`я, позивачу були заподіяні моральні страждання, оскільки вона втратила нормальний уклад свого життя та була змушена докладати додаткових зусиль для його організації.

На підставі викладеного та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 4 173,00 грн та середній заробіток за період затримки виплати заробітної плати в сумі 5 089,00 грн;

визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ЛУКА-КРИМ» від 19 серпня 2019 року № 13-К про припинення трудового договору з ОСОБА_1 ;

змінити дату звільнення та формулювання причини звільнення і вважати ОСОБА_1 звільненою з посади фармацевта аптеки № 3 ТОВ «ЛУКА-КРИМ» за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України з 16 жовтня 2019 року;

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2019 року по день прийняття судом рішення у справі;

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 19 серпня по 16 жовтня 2019 року;

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн моральної шкоди;

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» витрати на правничу допомогу в сумі 11 500,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 8 408,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 000,00 грн.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що конкретних винних дій позивача та порушень нею посадових обов`язків, які призвели до виникнення недостачі на суму 33 605,83 грн, відповідачем не доведено, а відтак і вина позивача у недостачі не доведена. Відповідно, сам по собі факт недостачі без доведеності вини працівника не може бути достатньою підставою для недовіри та звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Крім того, оскільки позивач звернулась до суду з вимогою про визнання незаконним наказу про звільнення з пропуском передбаченого статтею 233 КЗпП України строку для звернення до суду, тому суд відмовив у задоволенні такої вимоги у зв`язку з пропуском вказано строку.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що 16 липня 2019 року нею було подано керівнику заяву про звільнення з роботи на підставі частини першої статті 38 КЗпП України за власним бажанням, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зміну формулювання причини звільнення з підстав недоведеності.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про зміну дати та формулювання причини звільнення не підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки встановлено, що в день звільнення 19 серпня 2019 року з позивачем не був проведений повний розрахунок та не була вручена належно оформлена трудова книжка. Лише 16 жовтня 2019 року позивачу був вручений наказ про звільнення, трудова книжка та проведений повний розрахунок відповідно до відомостей на виплату готівки № 56. Отже, факт затримки розрахунку із позивачем та видачі їй трудової книжки мав місце у період з 20 серпня 2019 року по 15 жовтня 2019 року, тобто 39 робочих днів. Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки відповідачем порушені права позивача на оплату праці, які підлягають до поновлення та обраний позивачем спосіб судового захисту обґрунтований на законі.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки не підлягають до задоволення, оскільки за вказаний період позивачу присуджено до стягнення виплату працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Разом з тим, за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну зарплату.

Позовні вимоги про зміну дати звільнення не підлягають до задоволення, оскільки позивачем при зверненні до суду був обраний спосіб захисту, спрямований на зміну одночасно і дати, і формулювання причини звільнення, а тому зміна дати звільнення без зміни формулювання причини звільнення не може вважатись ефективним способом захисту права.

Аналізуючи зібрані по справі докази та висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог в зв`язку з порушенням прав позивача на оплату праці, суд вважав, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року ТОВ «ЛУКА-КРИМ» через засоби поштового зв`язку подало касаційну скаргу, підписану ОСОБА_4 , в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 виплачені їй відповідно до оскаржуваних рішень середній заробіток в сумі 8 408,40 грн та судові витрати 2 000,00 грн. Крім того, стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подачу касаційної скарги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не дотримано норми матеріального та процесуального права, не з`ясовано повно і всебічно обставин щодо звільнення ОСОБА_1 , проведення з нею розрахунку, не взято до уваги надані позивачем докази, по суті не досліджено їх, та не зазначено чому такі докази не прийняті.

Повідомлення про звільнення та необхідність з`явитися до роботодавця для отримання розрахунку при звільнення та трудової книжки позивачу відповідачем направлялися рекомендованим листами від 28 серпня 2019 року та 19 серпня 2019 року на адресу, вказану позивачем в її позовній заяві та зазначену як адреса реєстрації (а не в с. Вергуни, як зазначено в рішеннях судів).

Однак такі повідомлення відповідача позивачем залишені без реагування та будь-якої відповіді. Зі змісту адвокатського запиту, надісланого представником позивача відповідачу 14 серпня 2019 року вбачалося, що позивач станом на 13 серпня 2019 року знала про існування наказу про її звільнення з роботи, з позовом до суду звернулася 09 вересня 2019 року, однак позивач жодних власних дій для отримання трудової книжки та розрахунку при звільненні попри це не вчиняла, не приходила до роботодавця особисто, не зверталася в письмовому порядку щодо надіслання їй трудової книжки на відповідну адресу.

Вказані обставини та документи судами не досліджувалися, даним обставинам всупереч вимогам статті 89 ЦПК України не надано жодної оцінки та не зазначено з яких мотивів їх було відхилено.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та судових витрат. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

У вересні 2021 року матеріали цивільної справи № 712/12726/19 надійшли до Верховного Суду та 24 вересня 2021 року передані судді доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 06 вересня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі № 640/20012/18 та № 712/12726/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою (судове рішення не підписано суддями), третьою (не досліджені докази) статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що позивач 01 березня 2019 року відповідно до наказу ТОВ «ЛУКА-КРИМ» № 8-К від 28 лютого 2019 року, прийнята на посаду фармацевта аптеки № 3 у ТОВ «ЛУКА-КРИМ» з погодинною оплатою праці згідно штатного розпису та повною матеріальною відповідальністю.

01 березня 2019 року між ТОВ «Лука-Крим» та ОСОБА_1 підписаний договір про повну матеріальну відповідальність та колективну матеріальну відповідальність.

16 липня 2019 року ОСОБА_1 подала директору ТОВ «ЛУКА-КРИМ» заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, але у день звільнення їй не було видано належним чином оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення, також не було проведено остаточний розрахунок.

05 серпня 2019 року позивач направила до ТОВ «ЛУКА-КРИМ» заяву про видачу трудової книжки, видачу наказу про звільнення, виплату належних сум заробітної плати, надати довідку про нараховану та невиплачену заробітної плати, надати довідку про середньоденний заробіток, надати копію акту, складеного за результатами інвентаризації проведено 3-4 серпня 2019 року, яку було направлено засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та накладною АТ «Укрпошта».

Наказом (розпорядженням) ТОВ «ЛУКА-КРИМ» № 13-К від 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади фармацевта аптеки № 3 на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я. Зазначено провести нарахування та виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 5 календарних днів за період з 23 травня 2019 року по 04 серпня 2019 року.

Під наказом № 13-К від 19 серпня 2019 року міститься підпис ОСОБА_1 про те, що вона ознайомлена з наказом 16 жовтня 2019 року та 16 жовтня 2019 року отримала трудову книжку № НОМЕР_1 .

За відомостями Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, січень 2019 року - 0, лютий 2019 року - 0, березень 2019 року - 4 173, квітень 2019 року - 4 173, травень 2019 року - 4 769,04, червень 2019 року - 4 173, липень 2019 - 4 235,22, серпень 2019 року - 1 250,06.

Розрахунок з позивачем здійснений 16 жовтня 2019 року, що підтверджується відомістю на виплату готівки № 56 за жовтень 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 під розпис отримала 4 415,81 грн.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Частиною першою статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У справі, що переглядається, суд встановив факт несвоєчасної виплати роботодавцем позивачу належних йому при звільненні сум.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року по справі № 127/22449/20 (провадження № 61-7769св21) зазначено, що «виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже, строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту, коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі

№ 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18)».

У справі, що переглядається:

суди встановили, що наказом ТОВ «ЛУКА-КРИМ» № 13-К від 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади фармацевта аптеки № 3 на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я. Наказано провести нарахування та виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 5 календарних днів за період з 23 травня 2019 року по 04 серпня 2019 року;

відповідачем направлялися повідомлення позивачу від 19 серпня 2019 року та від 28 серпня 2019 року для отримання трудової книжки, копії наказу про звільнення та розрахункових, однак в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем вказаних повідомлень;

отже суди не з`ясували чи працював позивач в день звільнення;

коли позивачу стало відомо про факт її звільнення;

не надали належної оцінки посиланню відповідача на те, що сума розрахункових позивачу була задепонована (т. 1 арк.спр.111);

не з`ясували чи наявна вина відповідача у невиплаті заробітної плати позивачу.

За таких обставин, суди дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року по справі № 127/22449/20 (провадження № 61-7769св21), колегія суддів вважає, що суди не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Керуючись статями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКА-КРИМ» задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2021 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та судових витрат скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2021 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук