Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.06.2019 року у справі №610/1093/18

Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 610/1093/18

провадження № 61-10183св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив: позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визначити місце проживання дітей разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 17 серпня 2002 року по 11 квітня 2016 року перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 . Від шлюбу мають чотирьох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У березні 2016 року ОСОБА_2 переїхала до міста Києва. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом з ним.

На сьогодні він з дітьми зареєстрований та проживає у будинку АДРЕСА_1 . Відповідач також зареєстрована за вказаною адресою, однак починаючи з березня 2016 року проживає окремо, батьківських обов`язків не виконує.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року зі ОСОБА_2 на його користь стягнуто аліменти на чотирьох дітей у розмірі 1/2 частки усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21 вересня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття.

ОСОБА_2 з 21 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року не сплачувала аліменти на дітей, у зв`язку з чим виникла заборгованість. При цьому ОСОБА_2 має статус багатодітної матері та щомісячно отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда.

У листопаді 2016 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_11 (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_12 ), яка після укладення шлюбу стала виконувати обов`язки матері його чотирьох дітей. У сім`ї для дітей створені всі необхідні умови для здорового та всебічного розвитку. Відповідач з квітня 2016 року не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не спілкується з ними, не цікавиться їх долею, станом здоров`я, навчанням.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні позову в частині визначення місця проживання дітей відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки, її участь у житті дітей обмежується лише сплатою аліментів. Протягом тривалого часу ОСОБА_2 проживає окремо у м. Києві. Вихованням дітей займається їх батько ОСОБА_1 , який піклується про них, забезпечує дітямнеобхідні умови проживання, навчання і розвитку.

Оскільки діти постійно проживають з батьком та між сторонами немає спору про їх місце проживання, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дітей з батьком.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав скасовано та ухвалене в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області про позбавлення батьківських прав відмовлено.

В іншій частині рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позивач не надав докази винних дій ОСОБА_2 щодо дітей - притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, звернень до поліції щодо вчинення протиправних дій відносно дітей, наявності кримінальних проваджень, вироку суду тощо.

Даних щодо застосування заходів впливу у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків та їх безрезультатності також матеріали справи не містять.

Встановлено, що ОСОБА_2 здійснювала грошові перекази на ім`я ОСОБА_1 , діти зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_13 .

З 25 травня 2018 року ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітовент», позитивно характеризується за місцем роботи.

Даних щодо наявності психічних захворювань, перебування на обліку лікаря-нарколога, зловживання спиртними напоями матеріали справи не містять, будь-яких затримань з цього приводу або вчинення протиправних дій позивачем не наведено.

Той факт, що ОСОБА_2 проживає у м. Києві не свідчить про те, що вона не цікавиться дітьми та ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року і залишити в силі рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що в судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з`явилася, що свідчить про відсутність належного інтересу до своїх дітей та їх подальше життя.

Висновки суду про те, що ОСОБА_2 приймає участь в утриманні дітей, є передчасними, оскільки грошові кошти, які вона направляла у якості аліментів, є соціальною допомогою на утримання дитини-інваліда.

Суд безпідставно не врахував висновок комісії з питань захисту прав дитини Балаклійської районної державної адміністрації від 10 липня 2018 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, не попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та не зобов`язала орган опіки та піклування Балаклійської районної державної адміністрації встановити контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Та обставина, що ОСОБА_2 вирішила змінити свою поведінку та ставлення до дітей після пред'явлення позову про позбавлення батьківських прав не є безумовною підставою для відмови у позові.

Доводи касаційної скарги не містять посилань на незаконність постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дітей, а тому судове рішення в цій частині не переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Балаклійського районного суду Харківської області.

11 червня 2019 року справа № 610/1093/18 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 17 серпня 2002 року по 11 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на дітей у розмірі 1/2 частки з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21 вересня 2016 року, і до досягнення дітьми повноліття.

На виконання рішення суду 15 лютого 2017 року видано виконавчий лист.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, складеного державним виконавцем Балаклійського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області, розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментам за період з 21 вересня 2016 року по 31 січня 2018 року становив 48 853, 00 гривень.

19 листопада 2016 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_11 (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_12 ).

ОСОБА_1 разом з дітьми зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 також зареєстрована за вказаною адресою, однак фактично не проживає за місцем реєстрації. Житловий будинок з надвірними будівлями належить на праві власності ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_13 по 1/2 частці кожному.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчаються у Чепільській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Балаклійської районної ради Харківської області. Згідно довідки, виданої навчальним закладом, ОСОБА_2 з дітьми не проживає та не бере участі у їх вихованні. Вихованням та утриманням дітей займається їх батько ОСОБА_1

10 липня 2018 року Балаклійською районною державною адміністрацією Харківської області надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей і неможливість визначення місця проживання дітей з батьком - ОСОБА_1 . Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_2 неналежно виконує батьківські обов`язки, не займається вихованням та утриманням дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток. ОСОБА_1 разом з дітьми зареєстровані і проживають у будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_13 . Визначення місця проживання дітей з батьком за цією адресою може створити правову колізію та фактично не змінить місце проживання дітей.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені статтею 164 СК України.

Так згідно частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Вказаний захід впливу підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Ураховуючи викладене суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за відсутності умисної винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання дітей та свідомого нехтування нею своїми обов`язками, з урахуванням надання батьку дітей грошової допомоги на їх утримання, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом апеляційної інстанцій безпідставно не враховано висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, не є підставою для скасування законного й справедливого рішення суду, оскільки в силу частини шостої статті 19 СК України суди попередніх інстанцій правомірно не погодилися з таким висновком і в інтересах дітей вирішили спір.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки та стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук