Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №472/1291/17

Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 472/1291/17

провадження № 61-41908св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

третя особа - Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 квітня

2018 року у складі судді Кучерявенка С. С. та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2018 року у складі колегії суддів:

Галущенка О. І., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У липні 2017 року ОСОБА_1 та інші звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 , та інших, Головного управління Держгеокадастру (далі -

ГУ Держгеокадастр) у Миколаївській області, третя особа - Веселинівська районна державна адміністрація, про визнання наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області незаконним та його скасування, скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області

від 28 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог до Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Веселинівська РДА) залишено без розгляду.

Наступною ухвалою суду від 28 листопада 2017 року Веселинівську РДА залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області

від 28 листопада 2017 року вищезазначений позов було роз`єднано.

Виділено в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до

ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, третя особа - Веселинівська районна державна адміністрація, про визнання наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області незаконним та його скасування, скасування державної реєстрації права власності.

Позовна заява мотивована тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 вересня 2016 року № 14-8625/14-16-СГ

ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

На підставі вказаного наказу ОСОБА_1 замовлено та розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, орієнтовним розміром земельної ділянки 2,00 га ріллі з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Наказом від 18 липня 2017 року № 14-9677/14-17-СГ затверджено проект землеустрою і йому надано у власність земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 4821780600:03:000:0630.

Однак, державним реєстратором відмовлено в реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку у зв`язку з реєстрацією такого права за ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою

від 15 квітня 2017 року № 14-4750/14-17-СГ та наказ про затвердження документації та надання цієї ж земельної ділянки останньому у власність

від 17 червня 2017 року № 14-8687/14-17-СГ прийнято з порушенням процедури відведення земельної ділянки, формування та передання її йому у власність, порушують його права на отримання спірної земельної ділянки у власність, уточнивши свої вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив визнати незаконним та скасувати ці накази і запис про державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування наказу.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовано тим, що наказом

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 квітня 2017 року

№ 14-4750/ 14-17-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, а наступним наказом від 17 червня 2017 року

№ 14-8687/14-17-СГ - затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району кадастровий номер 4821780600:03:000:0630.

На підставі цього наказу 27 червня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку.

Оспорені ОСОБА_1 накази не стосуються його безпосередньо, оскільки у ОСОБА_1 не виникало прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4821780600:03:000:0630 і його право на отримання земельної ділянки не порушено.

В той же час, наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від

18 липня 2017 року № 14-9677/14-17-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4821780600:03:000:0630 у власність ОСОБА_1 не відповідає вимогам земельного законодавства і порушує його право власності на земельну ділянку.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив про визнання незаконним цього наказу та його скасування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від

25 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, третя особа - Веселинівська РДА Миколаївської області, про визнання наказів незаконними та їх скасування, скасування державної реєстрації права власності задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області за № 14-4750/14-17-СГ від 15 квітня 2017 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована за межами населеного пункту на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області за № 14-8687/14-17-СГ від 17 червня 2017 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 без зміни цільового призначення земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 4821780600:03:000:0630, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821780600:03:000:0630 .

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від

18 липня 2017 року № 14-9677/14-17-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4821780600:03:000:0630 у власність ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі

2 240,00 грн, тобто по 1 120,00 з кожного.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що передаючи спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , відповідачі порушили порядок надання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації, чим порушили права та інтереси ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд вважав його безпідставним.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від

25 квітня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

06 серпня 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 квітня

2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від

06 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що Закон не містить жодної норми, яка б встановлювала заборону органам Держгеокадастру надавати двом особам дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки. Дії Держгеокадастру є законними.

Доводи інших учасників справи:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 квітня

2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від

06 липня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Веселинівського районного суду миколаївської області.

Зупинено дію рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2018 року, до закінчення касаційного провадження.

У серпні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що наказом

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 вересня 2016 року

№14-8625/14-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, орієнтовним розміром 2,00 га ріллі з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Геокадастр» за замовленням

ОСОБА_1 (договір від 27 вересня 2016 року) розробило проект землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, орієнтовним розміром 2,00 га ріллі з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а також здійснило погодження меж земельної ділянки та передачу межових знаків на зберігання набувачу.

24 січня 2017 року названий проект землеустрою (подано на погодження

18 січня 2017 року) погоджено експертом державної експертизи Відділу Держгеокадастру у Веселинівському районі Миколаївської області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

21 березня 2017 року Відділ Держгеокадастру у Веселинівському районі Миколаївської області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за заявою ОСОБА_1 від 13 березня 2017 року (номер звернення 4803701472017) і наданим ним проектом землеустрою здійснив державну реєстрацію земельної ділянки.

Внаслідок цього за даними витягу з Державного земельного кадастру

НВ-4803186462017 було внесено відомості про кадастровий номер земельної ділянки - 4821780600:03:000:0630, її місце розташування - Катеринівська сільська рада Веселинівського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, форма власності - державна, площа 2,00 га.

Також було розроблено кадастровий план земельної ділянки з описом її меж.

18 липня 2017 року наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області

№ 14-9677/14-17-СГ за заявою ОСОБА_1 від 17 липня 2017 року затверджено проект землеустрою з наданням йому у власність земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 4821780600:03:000:0630.

26 липня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821780600:03:000:0630, але рішенням державного реєстратора від 31 липня 2017 року у цьому було відмовлено у зв`язку із тим, що за даними Державного реєстру речових прав на це майно вже зареєстровано право власності за іншою особою.

Рішенням державного реєстратора від 03 липня 2017 року право власності на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав зареєстровано за ОСОБА_2 і цьому передували наступні обставини.

06 березня 2017 року ОСОБА_6 подав в інтересах ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області заяву про надання, як учаснику АТО, дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення земельної ділянки розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-4750/14-17-СГ від 15 квітня 2017 року цю заяву було задоволено та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

ТОВ «Тектоареал» за замовленням ОСОБА_2 (договір № 155 від

18 квітня 2017 року) розробило проект землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення земельної ділянки в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, орієнтовним розміром 2,00 га ріллі з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а також погодило межі земельної ділянки та здійснило передачу межових знаків на зберігання набувачу згідно з актом від 05 травня 2017 року.

22 травня 2017 року названий проект землеустрою (подано 16 травня 2017р.) погоджено експертом державної експертизи Відділу Держгеокадастру у Веселинівському районі Миколаївської області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Проект землеустрою за замовленням ОСОБА_2 не містить відмітки про його державну реєстрацію, а витяг з Державного земельного кадастру

НВ-4803469502017 від 31 травня 2017 року, який було здійснено за зверненням його представника ОСОБА_7 містить дані, виходячи з кадастрового номеру земельної ділянки та розробника проекту землеустрою, про сформовану земельну ділянку за зверненням ОСОБА_1 .

Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-8687/14-17-СГ від 17 червня 2017 року затверджено проект землеустрою з наданням ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 4821780600:03:000:0630.

Отже, за вказаних обставин виникла ситуація, за якою на одну й ту ж саму земельну ділянку претендують дві особи. При цьому, як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 звернувся до

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з відповідною заявою раніше, ніж відповідач ОСОБА_2 , його дії щодо оформлення земельної ділянки були послідовними, своєчасними, з дотриманням вимог законодавства, а тому правомірними.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У пункті «б» частини першої статті 81 ЗК України зазначено, що однією

з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна їх передача із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин шість - одинадцять статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності

у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, посилався на те, що на момент звернення ОСОБА_2 із заявою про надання йому спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (06 березня 2017 рік) вже було видано наказ

№ 14-8625/14-16-СГ від 14 вересня 2016 року про надання дозволу

ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Наказ від 15 квітня 2017 року

№ 14-4750/14-17-СГ щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 . ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області був виданий пізніше, чим було порушено право ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації, тому вважав позов останнього обґрунтованим.

При цьому, колегія суддів зауважує, що чинним законодавством не передбачено обмеженого права ГУ Держгеокадастру на видачу наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність двом і більше особам. Проте, системний аналіз норм законодавства, дає підстави дійти висновку про те, що момент порушеного права особи, яке підлягає захисту, є отримання іншою особою правоустановчих документів на одну і туж земельну ділянку, які були видані на підставі технічної документації, яка була розроблена раніше.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами першою - п`ятою статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій -сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з частинами три - п`ять, вісім та дев`ять статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» особа, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноважена нею особа з метою здійснення державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подає: заяву; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства, за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Як встановлено судами, проект землеустрою за замовленням ОСОБА_2 не містить відмітки про його державну реєстрацію, а витяг з Державного земельного кадастру НВ-4803469502017 від 31 травня 2017 року, який було здійснено за зверненням його представника ОСОБА_7 , містить дані, виходячи з кадастрового номера земельної ділянки та розробника проекту землеустрою, про сформовану земельну ділянку за зверненням

ОСОБА_1 .

Оскільки ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження його звернення із заявою до Державного кадастрового реєстратора, тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог про визнання незаконним та скасування зазначеного наказу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 жовтня

2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 472/659/17 (касаційне провадження № 61-39640).

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду миколаївської області від 06 липня 2018 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо виконання (дії) судових рішень:

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня

2018 року.

Щодо судових витрат:

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги

ОСОБА_2 без задоволення, то розподіл судових витрат відповідно до правил статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від

25 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 06 липня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило