Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.10.2020 року у справі №758/12381/18

Постанова

Іменем України

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 758/12381/18-ц

провадження № 61-15039 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - ОСОБА_2;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року у складі судді Васильченко О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у складі колегії суддів:

Мазурик О. Ф., Білич І. М., Махлай Л. Д.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про компенсацію судових витрат, пов'язаних з розглядом справи за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на транспортний засіб.

Заява мотивована тим, що у провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа ( № 758/12381/18-ц) за позовом ОСОБА_1 до неї про визнання права власності на транспортний засіб.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду задоволено.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на транспортний засіб залишено без розгляду.

Вказувала про необґрунтованість дій ОСОБА_1 при пред'явленні безпідставного позову до неї про визнання права власності на транспортний засіб, оскільки рішенням Дарницького районного суду від 12 жовтня 2018 року (справа № 753/23226/17-ц), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 липня 2019 року, аналогічний спір вже було вирішено по суті.

Вважав, що у діях ОСОБА_1 вбачається зловживання процесуальними правами, оскільки він не з'являвся у судові засідання без поважних причин, чим зумовили понесення нею судових витрат, пов'язаних з підготовкою

та поданням відзиву на позовну заяву, розглядом справи у судових засіданнях 16 липня 2019 року та 12 березня 2020 року.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1

на її користь судові витрати на отримання професійної правничої допомоги

у розмірі 36 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року

у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на отримання професійної правничої допомоги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження того, що дії ОСОБА_1 при пред'явленні позову про визнання права власності були необґрунтованими. Відповідно до норм ЦПК України звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду

є процесуальним правом позивача.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду м.

Києва від 22 квітня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 не надано жодних доказів того, що пред'явлення позову обумовлене зловживанням позивачем процесуальними правами або вчиненням ним необґрунтованих дій, оскільки заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача. Подання заяви про залишення позову без розгляду є диспозитивним правом позивача (пункт 1 частини 2 статті 49 ЦПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нову постанову про задоволення її заяви.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 20 жовтня 2020 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито

та витребувано її з суду першої інстанції.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що неявки ОСОБА_1

у судові засідання у даній справі свідчить про його незацікавленість у розгляді справи, поданої ним позовної заяви. ОСОБА_2 вимушена була відлучатися від основної роботи, витрачати кошти на отримання професійної правової допомоги, пов'язаної з розглядом справи, у розмірі 36 000 грн. Зазначено,

що позов ОСОБА_1 про визнання права власності є безпідставним, оскільки ніякого відношення до автомобіля марки "Тоуоtа", 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, він не має. Отже, відповідач зловживав своїми процесуальними правами, а згідно з частинами 8 , 9 статті 141 ЦПК України повинен відшкодувати судові витрати.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

18 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 про визнання права власності на транспортний засіб.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року (справа № 758/12381/18-ц) заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_1

до ОСОБА_2 про визнання права власності на транспортний засіб залишено без розгляду.

На час звернення ОСОБА_1 до суду з вищезазначеним позовом у суді розглядалася інша справа ( № 753/23226/17-ц) за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня

2018 року позов ОСОБА_2 (справа № 758/12381/18-ц) задоволено. Витребувано з володіння ОСОБА_1, ОСОБА_5 автомобіль марки "Toyota", модель "Avensis", 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 (а. с. 127-129).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору

на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК України).

Частинами 1 та 2 статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво

у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних

з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з частиною 6 статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частиною 6 статті 142 ЦПК України.

Частиною 9 статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду

не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55 124 Конституції України, є безумовним доступом

до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду

від 26 вересня 2018 року у справі 148/312/16-ц (провадження № 61-24189св18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції дійшов, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що звернення ОСОБА_1

до суду із заявою про залишення його позову про визнання права власності

на рухоме майно без розгляду не свідчить про безпідставність

та необґрунтованість його позову. Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінене як необґрунтовані дії позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене ЦПК України, яке не містить обмежень у його реалізації.

Посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі про те, що неявки ОСОБА_1

у судові засідання у даній справі свідчить про його незацікавленість у розгляді справи, поданої ним позовної заяви та про те, що вона вимушена була відлучатися від основної роботи, витрачати кошти на отримання професійної правової допомоги, пов'язаної з розглядом справи, є безпідставні.

Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних

з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно було довести які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим

це підтверджується.

Крім того, не доведено, що перешкоджало суду розглянути справу без відкладення її розгляду у разі неналежного повідомлення відповідача про дату і місце судового засідання.

Звертаючись до суду із заявою про компенсацію витрат, пов'язаних

з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 пред'явив безпідставний позов і у подальшому

у заяві по суті наводяться заперечення проти позову (а. с. 146-148). Отже, заява взагалі не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду щодо встановлених обставин справи, містить посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази, а доводи касаційної скарги по суті стосуються саме переоцінки доказів.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року

та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник