Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.11.2021 року у справі №361/2679/21

Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 361/2679/21

провадження № 61-16889св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1,

боржник - ОСОБА_2,

заінтересована особа - ОСОБА_3,

приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В'ячеславовича,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_5, на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У березні 2021 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В.

В. про визначення розміру частки боржника ОСОБА_2 у спільному майні подружжя.

Подання обґрунтоване тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В. В. перебуває виконавче провадження № 63794264 від 02 грудня 2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 754/14053/19, виданого 27 жовтня 2020 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1, суми боргу за розпискою від 10 травня 2019 року в розмірі 19 700, дол. США, що за курсом НБУ станом на 18 вересня 2019 року становить 487 997,42 грн, а також судові витрати. Листом № 2179 від 02 грудня 2020 року було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно. Даний лист було отримано боржником 05 грудня 2020 року особисто. Листом № 2198 від 03 грудня 2020 року боржнику було направлено запит з проханням надати вичерпну інформацію про наявність будь-якого майна. Даний лист було отримано боржником 07 грудня 2020 року. Станом на теперішній час боржником ОСОБА_2 не надано жодної інформації про наявність майна, на яке може бути звернено стягнення, не подано декларацію про доходи та майно. Отже, майно та/або грошові кошти, достатні для виконання вищевказаного судового рішення, у боржника ОСОБА_2 відсутні.

Приватний виконавець зазначав, що згідно витягу з ДРАЦС щодо актового запису про шлюб № 00029594780 від 16 лютого 2021 року, наявний актовий запис № 1151 від 30 квітня 1993 року про укладення шлюбу між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб розірвано 27 листопада 2019 року за рішенням суду про розірвання шлюбу № 754/6136/19 від 11 червня 2019 року. Згідно договору купівлі-продажу від 05 лютого 2019 року, ОСОБА_3 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) продала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за згодою колишнього чоловіка ОСОБА_2. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 244749761 від 17 лютого 2021 року, ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 3221282801:01:016:0095, загальна площа 0,03 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Підстава для державної реєстрації: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯК714159, виданий 30 грудня 2009 року, видавник: Управління Держкомзему у Броварському районі.

Приватний виконавець просив:

визначити розмір частки боржника ОСОБА_2 зі спільного майна подружжя - Ѕ частина земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 3221282801:01:016:0095, загальна площа 0,03 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, з метою звернення стягнення на нього в рамках виконавчого провадження.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2021 року, в складі судді: Сердинського В. С., подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В. В. задоволено.

Визначено розмір частки боржника ОСОБА_2 зі спільного майна подружжя - Ѕ частина земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 3221282801:01:016:0095, загальна площа 0,03 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, з метою звернення стягнення на нього в рамках виконавчого провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року в справі № 754/14053/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 10 травня 2019 року в розмірі 19 700 дол. США, що за курсом НБУ станом на 18 вересня 2019 року становить 487 997,42 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4
879,98 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В. В. від 02 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження №6 3794264 з примусового виконання виконавчого листа № 754/14053/19, виданого 27 жовтня 2020 року Деснянським районним судом м. Києва. 02 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим В. В. винесено постанову про арешт майна боржника. 16 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим В. В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2. В ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим В. В. встановлено відсутність у боржника ОСОБА_2 майна та/або грошових коштів, достатніх для виконання судового рішення. Згідно витягу з ДРАЦС щодо актового запису про шлюб № 00029594780 від 16 лютого 2021 року, наявний актовий запис № 1151 від 30 квітня 1993 року про укладення шлюбу між ОСОБА_2, та ОСОБА_3. Шлюб розірвано 27 листопада 2019 року за рішенням суду про розірвання шлюбу № 754/6136/19 від 11 червня 2019 року. Згідно договору купівлі-продажу від 05 лютого 2019 року, ОСОБА_3 продала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за згодою колишнього чоловіка ОСОБА_2.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №244749761 від 17 лютого 2021 року ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 3221282801:01:016:0095, загальна площа 0,03 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Підстава для державної реєстрації: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯК714159, виданий 30.12.2009, видавник: Управління Держкомзему у Броварському район.

Відповідно до положень статті 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. При придбанні майна під час шлюбу презюмується право спільної сумісної власності подружжя на це майно, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя воші були придбані. У постанові ВП ВС від 15 січня 2020 року по справі №367/6231/16-ц, провадження №14-529цс19 вказано, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні. Ураховуючи, що рішення суду залишається не виконаним, суд зробив висновок про задоволення подання та визначення розміру частки боржника у нерухомому майні.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

У червні 2021 року ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій вказував, що ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2021 року безпосередньо стосується прав, інтересів ОСОБА_4 в контексті його права на задоволення вимог до ОСОБА_3 за рахунок реалізації її майна в іншому виконавчому провадженні.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 є стягувачем у виконавчому провадженні № 61564286, де боржником виступає ОСОБА_3, сума стягнення 116 000,00 дол. США, що є еквівалентом 2 806 906,98 грн. В зазначеному виконавчому провадженні виконавчі дії здійснює приватний виконавець Ніколаєв С. В.

Відповідно до постанови приватного виконавця від 19 травня 2020 року у виконавчому провадженні № 61564286 приватним виконавцем Ніколаєвим С. В. проведено опис та накладено арешт на майно ОСОБА_3, в тому числі і на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 3221282801:01:016:0095, загальна площа 0,03 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Згідно пункту 2 шлюбного договору від 16 квітня 2019 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент його укладення, земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 3221282801:01:016:0095, загальна площа 0,03 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства на праві приватної власності належала ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідомо та умисно не повідомили суд першої інстанції про зазначені обставини.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_4, на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2021 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку виключно у випадку, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. З огляду на те, що апеляційна скарга ОСОБА_4, який не є учасником даної справи і суд першої інстанції не вирішував питання про його права, свободи, інтереси чи обов'язки, апеляційний суд вважав, що згідно приписів статті 362 ЦПК України апеляційне провадження слід закрити.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2021 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_5, на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року, в якій просив: скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду; передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_4, як особа що не приймала участі в суді першої інстанції, вказував на те, що учасники справи (заінтересовані особи) ОСОБА_2, ОСОБА_3, зловживаючи своїми процесуальними правами умисно не повідомили суд першої інстанції про істотну обставину, яка б унеможливила задоволення судом подання приватного виконавця Корольова В. В. ;

ОСОБА_4 є стягувачем у виконавчому провадженні № 61564286, де боржником виступає ОСОБА_3, сума стягнення 116 000,00 дол. США, що є еквівалентом 2 806 906,98
грн; у зазначеному виконавчому провадженні виконавчі дії здійснює приватний виконавець Ніколаєв С. В. і цим приватним виконавцем на земельну ділянка (що є предметом подання приватного виконавця)накладено арешт; між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ще в квітні 2019 року був укладений шлюбний договір, у відповідності до умов якого земельна ділянка (що є предметом подання приватного виконавця) є особистою приватною власністю ОСОБА_3. Обставина укладення шлюбного договору встановлена Київським апеляційним судом в постанові в; ід 07 квітня 2021 року (справа № 361/5844/19), копія якої додавалася до апеляційної скарги.

одночасно з подачею апеляційної скарги, ОСОБА_4 заявлялось клопотання про витребування у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 копії вказаного шлюбного договору (вказане клопотання містилося на 5 сторінці апеляційної скарги). Вказаний шлюбний договір, якщо б він був наданий ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суду першої інстанції як доказ по справі, істотно би вплинув на результат розгляду подання приватного виконавця, адже в такому випадку у суду не було б жодних правових підстав визначати вказану земельну ділянку як спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_2, а отже не було б і підстав задовольняти подання приватного виконавця про визначення розміру частки боржника ОСОБА_2 у вказаній земельній ділянці. Проте, учасниками справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 умисно не був наданий суду першої інстанції вказаний доказ (шлюбний договір між ними), задля створення штучних підстав для виділення частки боржника з вказаної земельної ділянки. Вказана бездіяльність у вигляді зловживання процесуальними правами з боку учасників справи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були направлені на шкоду іншому кредитору - ОСОБА_4 (особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги), і який не залучався до розгляду даної справи в суді першої інстанції;

відповідно до постанови приватного виконавця від 19 травня 2020 року у виконавчому провадженні № 61564286 приватним виконавцем Ніколаєвим С. В. проведено опис та накладено арешт на майно ОСОБА_3, в тому числі і на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 3221282801:01:016:0095, загальна площа 0,03 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

в апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилався на те, що ОСОБА_3, проти якої ухвалене судове рішення про стягнення боргу на користь ОСОБА_4 та накладено арешт на її майно, та її чоловік ОСОБА_2, які своєю бездіяльністю сприяють визначенню їх часток в такому майні (що є фактично поділом майна), діють очевидно недобросовісно та зловживають правами на шкоду інтересам кредитора ОСОБА_4, оскільки такі їх дії (бездіяльність) порушують майнові інтереси кредитора ОСОБА_4 і направлені на недопущення звернення стягнення на майно ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження № 61564286. Цим обставинам, які прямо зазначалася в апеляційній скарзі, жодної оцінки апеляційним судом не було надано. В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали апеляційний суд зазначив виключно текст правових норм та абсолютно не вмотивовано вказав, що суд першої інстанції не вирішував питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки ОСОБА_4, а тому апеляційний суд вважає, що апеляційне провадження слід закрити. В мотивувальній частині оскарженої ухвали, апеляційним судом не зазначено жодного мотиву відхилення аргументів, в тому числі і щодо його права на оскарження рішення суду першої інстанції. Також апеляційним судом проігноровано заявлене разом із апеляційною скаргою клопотання про витребування у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 копії шлюбного договору. Саме лише посилання судом на норму права не може вважатися належною мотивацією рішення або висновку.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та у задоволенні заяви ОСОБА_4 про зупинення дії ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2021 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина 1 статті 352 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини 1 статті 362 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) вказано, що "частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів. Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття "визначення частки" і "виділення частки в натурі" є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні".

У частині 1 та 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених частині 1 статті 11 ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця (частина 1 статті 443 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання питання про визначення частки боржника для створення переваг одного кредитора перед іншим в процедурі виконавчого провадження є недопустимим. При цьому, у разі ініціювання питання про визначення частки боржника для створення переваг одного кредитора перед іншим в процедурі виконавчого провадження судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора.

Ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу (пункт 3 частини 1 статті 260 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

апеляційний суд при закритті апеляційного провадження вважав, що у суд першої інстанції не вирішував питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки ОСОБА_4;

аналіз матеріалів справи свідчить, що при обґрунтуванні права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції ОСОБА_4 зазначав, що: він є стягувачем у виконавчих провадженнях № 61564286 та № 61564401, які 16 березня 2020 року об'єднані у зведене виконавче провадження № 61567263 (здійснює приватний виконавець Ніколаєв С. В. ), де одним з боржників виступає ОСОБА_3, сума стягнення 116 000 дол. США, що є еквівалентом 2 806 906,98 грн (а. с. 102-106); відповідно до постанови приватного виконавця від 19 травня 2020 року у виконавчому провадженні № 61564286 приватним виконавцем Ніколаєвим С. В. проведено опис та накладено арешт на майно ОСОБА_3, в тому числі і на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер undefined, загальна площа 0,03 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства (а. с. 107-109); судом першої інстанції постановлено ухвалу без врахування майнових інтересів ОСОБА_4 як кредитора; в апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилався на те, що ОСОБА_3, проти якої ухвалене судове рішення про стягнення боргу на користь ОСОБА_4 та накладено арешт на її майно, в тому числі земельну ділянку (що була предметом подання по цій справі), та її чоловік ОСОБА_2, які своєю бездіяльністю сприяють визначенню їх часток в такому майні (що є фактично поділом майна), діють очевидно недобросовісно та зловживають правами на шкоду інтересам кредитора ОСОБА_4, оскільки такі їх дії (бездіяльність) порушують майнові інтереси кредитора ОСОБА_4 і направлені на недопущення звернення стягнення на майно ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження № 61564286; ОСОБА_2, ОСОБА_3, зловживаючи своїми процесуальними правами умисно не повідомили суд першої інстанції про істотну обставину, яка б унеможливила задоволення судом подання приватного виконавця Корольова В. В., що між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ще в квітні 2019 року укладений шлюбний договір, у відповідності до умов якого земельна ділянка (що є предметом подання приватного виконавця) є особистою приватною власністю ОСОБА_3;

апеляційний суд не звернув уваги, що у разі ініціювання питання про визначення частки боржника для створення переваг одного кредитора перед іншим в процедурі виконавчого провадження судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора;

апеляційний суд не врахував, що задоволення подання приватного виконавця про визначення розміру частки боржника ОСОБА_2 у спільному майні подружжя, при наявності шлюбного договору, у відповідності до умов якого земельна ділянка (що є предметом подання приватного виконавця) є особистою приватною власністю ОСОБА_3, порушує майнові інтереси ОСОБА_4, який є стягувачем у виконавчому провадженні № 61564286, де боржником виступає ОСОБА_3;

за таких обставин, апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги та зробив неправильний висновок про закриття апеляційного провадження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_5, задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року скасувати.

Передати справу № 361/2679/21 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Київського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук