Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2019 року у справі №361/3450/17

Постанова

Іменем України

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 361/3450/17

провадження № 61-6358св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, яка діє від свого імені, а також разом із ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачі: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, прокуратура Київської області, Бориспільський міськрайонний суд Київської області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України та прокуратури Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Василишина В. О., від 08 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., від 19 лютого 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, прокуратури Київської області, Бориспільського міськрайонного суду Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, слідства, прокуратури, суду, у якому просила стягнути за рахунок державного бюджету на її користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 270 000,00
грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 000,00 грн.

Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як законні представники малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від їх імені подали до суду позовну заяву до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, прокуратури Київської області, Бориспільського міськрайонного суду Київської області, Державної казначейської служби України, у якій просили стягнути із держави на їхню користь моральну шкоду по 500 000,00 грн на кожного, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що у провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області перебуває незареєстрована кримінальна справа № 05-8298 (справа № 1/359/10/2015,1005/8761/2012) з незатвердженим обвинувальним висновком від 04 вересня 2012 року, складеним після закінчення строків досудового розслідування та до виконання вимог статей 217, 218, 219, 220, 221, 222 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року) (далі - КПК України), протокол пред'явлення обвинуваченому матеріалів справи складено 31 серпня 2012 року, а обвинувальний висновок - 29 серпня 2012 року, що суперечить вимогам статті 223 КПК України, по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєнні необлікованих злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України) по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні необлікованих злочинів, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні необлікованого злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України.

Кримінальна справа № 05-8298 незаконно порушена 15 лютого 2011 року старшим слідчим Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Київській області ОСОБА_15. за фактом вчинення невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва, тобто створення приватного підприємства "Тумор" з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, є штучною та сфальсифікованою з метою зупинення підприємницької діяльності підприємств, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю "Суперпак" та приватного підприємства "Креаре", власниками і директорами яких є вони, а також заволодіння їхнім майном (виробничі потужності, обладнання в місті Дніпродзержинську, вулиця Широка, 182) і майном цих підприємств.

У матеріалах справи № 05-8298 міститься постанова від 18 травня 2012 року про порушення кримінальної справи прокурором Київської області ОСОБА_6 щодо ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених частинами 3 , 5 статті 27, частиною 2 статті 205; частиною 3 статті 212; частиною 2 статті 366; частиною 1 статті 358 КК України.

Зазначили, що 05 червня 2012 року старший слідчий Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Київській області в рамках порушеної кримінальної справи щодо ОСОБА_2, фізичної особи- підприємця ОСОБА_7 та приватного підприємства "Юнітекс Трейд" виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 й об'єднання кримінальних справ в одне провадження з кримінальною справою № 05-8298.

Крім того, відповідно до постанови від 15 лютого 2011 року про порушення кримінальної справи й прийняття її до провадження, кримінальна справа № 05-8298 порушена старшим слідчим Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Київській області ОСОБА_15., хоча у цей період він працював не в Слідчому відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Київській області, а в Слідчому відділу податкової міліції Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції.

З матеріалів кримінальної справи № 05-8298 відомо, що Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітекс Трейд". Разом із тим, в цій кримінальній справі відсутня копія постанови Генеральної прокуратури України про порушення кримінальної справи щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітекс Трейд". Також відсутні постанови слідчого ОСОБА_15 про прийняття постанови Генеральної прокуратури України до свого провадження, об'єднання в одне провадження з цією кримінальною справою та виділення її з цієї справи.

Також зазначили, що кримінальна справа відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 порушена 26 квітня 2012 року. Однак в матеріалах кримінальної справи № 05-8298 відсутня копія постанови про порушення кримінальної справи щодо останнього. Крім того, відсутні постанови слідчого про прийняття постанови про порушення кримінальної справи щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до свого провадження та об'єднання в одне провадження з цією кримінальною справою.

Відповідно до інформації, наданої Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, станом на 23 жовтня 2012 року злочини, за якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення, не обліковано, а кримінальна справа № 05-8298 не зареєстрована, статистичні картки відповідних форм, всупереч вимогам Інструкції про єдиний облік злочинів, не заповнювалися повноважними особами, а саме: прокурором Київської області ОСОБА_6.

Згідно із інформацією Броварського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, станом на 21 листопада 2013 року відповідно до бази Автоматизованої інформаційно-пошукової системи "Армор" щодо ОСОБА_2 проводилося досудове слідство у рамках кримінальної справи № 05-8298 по обвинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України. 22 травня 2012 року зібрані матеріали направлені за належністю до Управління податкової міліції Державної податкової служби в Київській області. Інформація щодо ОСОБА_1 в базі Автоматизованої інформаційно-пошукової системи "Армор" відсутня.

Зазначили, що ці факти та звіт прокурора Київської області ОСОБА_6 на офіційному сайті прокуратури Київської області за перше півріччя 2012 року свідчать про те, що 18 травня 2012 року кримінальна справа щодо ОСОБА_2 не порушувалася прокурором Київської області ОСОБА_6 і саме тому її копію не зміг надати ОСОБА_2 на офіційному прийомі, а на численні усні та письмові звернення до прокуратури Київської області, Генеральної прокуратури України, Броварської прокуратури Київської області 14 червня 2012 року перший заступник прокурора Київської області відправив ОСОБА_2 поштою ксерокопію ксерокопії постанови про порушення кримінальної справи від 18 травня 2012 року відносно нього, завірену старшим слідчим Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової служби в Київській області ОСОБА_15. й скріплену печаткою слідчого управління Державної податкової служби України податкової міліції в Київській області, що суперечить положенням Інструкції з діловодства в органах прокуратури України та статті 98-2 КПК України (в редакції 1960 року). Досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому КПК України (частина 1 статті 113 КПК України).

Також зазначили, що у матеріалах справи № 05-8298 відсутнє розпорядження прокурора про передачу справи № 05-8298 іншому слідчому органу, а саме від відділу податкової міліції Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції до Слідчого управління Державної податкової служби в Київській області та відсутня постанова старшого слідчого з органу внутрішніх справ Слідчого управління Державної податкової служби в Київській області про прийняття справи № 05-8298 до свого провадження (пункт 9 частини 1 статті 227, частина 2 статті 113, стаття 114-1 КПК України в редакції 1960 року).

У матеріалах справи № 05-8298 відсутня постанова слідчого про прийняття кримінальної справи щодо ОСОБА_2 до свого провадження відповідно до частини 2 статті 113 КПК України з наступним повідомленням прокурора, що відповідно до частин 1 , 3 статті 66 КПК України унеможливлює збирання доказів та надання доручень.

Про те, що ця кримінальна справа не була внесена до автоматизованої системи документообігу суду і відповідно не була й не могла бути автоматично розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_12. свідчить наступне.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 16-2 КПК України (в редакції 1960 року) кримінальна справа, що подана до суду і може бути предметом судового розгляду, в порядку її надходження підлягає обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату суду в день її надходження. Визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації справи. Після визначення судді, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається.

Згідно з підпунктом 2.8.4 пункту 2.8 "Положення про автоматизовану систему документообігу суду" кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження справи в інстанціях. У місцевих загальних судах структура єдиного унікального номера справи є такою: код суду першої інстанції (три цифри)/номер справи за порядком у поточному році/рік реєстрації (дві цифри) - вид судочинства. Справи кримінального судочинства позначаються літерою - к.

Разом із тим, у матеріалах кримінальної справи міститься супровідний лист прокуратури Київської області, на якому голова Бориспільського міськрайонного суду Київської області власноручно написав кому і коли провести попередній розгляд справи, а саме судді ОСОБА_12. до 16 вересня 2012 року. До того їй 13 листопада 2013 року надійшла відповідь від Бориспільського міськрайонного суду Київської області, у якій повідомлялося, що кримінальна справа не була автоматично розподілена, а розписана на суддю ОСОБА_12. Також зазначено, що резолюція голови суду проставлена з метою недопущення порушення строків розгляду кримінальної справи в суді, що також підтверджує те, що кримінальна справа не внесена до автоматизованої системи документообігу суду, оскільки відповідно до пункту 1.6 Положення про автоматизовану систему документообігу суду зазначену функцію виконує сама ця система, користувачем якої є і суддя ОСОБА_12

Також зазначають, що доказом того, що ця кримінальна справа не внесена до автоматизованої системи документообігу суду і відповідно не була і не могла бути автоматично розподілена судді свідчить і той факт, що номер цієї кримінальної справи не відповідає вимогам підпункту 2.8.4 пункту 2.8 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 3.10 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 24 липня 2006 року № 860/12734.

Так, у супровідному листі судді зазначено, що 14 вересня 2012 року відбудеться попередній розгляд кримінальної справи № 1/1005/381/2012,1005/8761/2012.

Така ж нумерація кримінальної справи зазначена і в постанові від 14 вересня 2012 року про призначення справи до судового розгляду та на обкладинках томів 1-14 цієї кримінальної справи.

На обкладинці тому № 15 кримінальної справи вже зазначені номери № 1/359/70/2013,1005/8761/2012. Така ж нумерація кримінальної справи зазначена і в постанові від 08 квітня 2013 року про відмову змінити запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також в постановах про застосування приводу до свідків.

На її інформаційний запит від 11 листопада 2013 року голова Бориспільського міськрайонного суду Київської області повідомив, що учасниками процесу у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відповідно до пункту 8 статті 32 КПК України є ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, державний обвинувач та інші учасники процесу. Також 19 листопада 2013 року головою Бориспільського міськрайонного суду Київської області їй повідомлено, що номер 1005/8761/2012 - номер справи, а номери 1/1005/381/2012,1/359/70/2013 - номер провадження.

Вказують, що факт грубої систематичної плутанини судді й голови суду беззаперечно свідчить про те, що кримінальна справа № 05-8298 по обвинуваченню ОСОБА_2 не зареєстрована в автоматизованій системі документообігу Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Також доказом того, що кримінальна справа не реєструвалася в автоматизованій системі документообігу суду в день її надходження та не приймалася судом для розгляду є той факт, що талон-повідомлення про прийняття для розгляду кримінальної справи № 05-8298 форми 5 (додаток 8 до Інструкції про єдиний облік злочинів) не заповнювався та не надсилався судом до органу, що проводив досудове слідство у встановлений дводенний строк і містився на початку першого тому цієї справи.

Після третього звернення від 11 листопада 2013 року з цього питання їй було повідомлено головою суду, що проведено перевірку по факту порушення строку направлення судом талону-повідомлення про прийняття для розгляду кримінальної справи № 05-8298 і для усунення вказаних порушень канцелярією суду його направлено на адресу слідчого управління Державної податкової служби у Київській області.

11 червня 2013 року судом відправлено свідкам повідомлення про їх виклик до суду без дотримання зазначених вимог і навіть без зазначення номера кримінальної справи, в якій їх викликають до суду.

Свідки в цій кримінальній справі викликалися у такий спосіб, а не повістками, всупереч вимогам статті 254 КПК України (в редакції 1960 року).

І саме тому їй та ОСОБА_2 за весь час перебування кримінальної справи у Бориспільському міськрайонному суді Київської області, всупереч вимогам статті 254, частини 4 статті 286 КПК України (в редакції 1960 року), не враховуючи їх численні письмові клопотання, не вручено жодної повістки про виклик до суду у цій кримінальній справі.

Зазначають, що 12 грудня 2013 року о 08 год 15 хв її та її чоловіка із малолітніми дітьми було незаконно затримано біля будинку працівниками Бориспільської міліції, зокрема, оперативним працівником Державної служби боротьби з економічною злочинністю Бориспільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, на підставі незаконної постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2013 року про зміну запобіжного заходу, обраного відносно неї та ОСОБА_2 постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 липня 2012 року у вигляді застави у розмірі 40 000,00 грн щодо кожного, на тримання під вартою на підставі завідомо неправдивих й сфальсифікованих відомостей, викладених у рапорті оперативного працівника Державної служби боротьби з економічною злочинністю Бориспільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Сахно Ю. І. від 25 листопада 2013 року про відсутність будинку АДРЕСА_3, що унеможливлює вручення їм повісток.

Лише 27 грудня 2013 року після втручання громадськості та релігійної громади Української православної церкви Святомихайлівської парафії міста Переяслав-Хмельницький її з чоловіком звільнили з під варти.

Законних підстав для скасування запобіжного заходу у вигляді застави не існувало. Грошові кошти, які були внесені в якості застави, їм не повернуті.

Розмір застави станом на листопад 2013 року становив 80 000,00 грн, що у співвідношенні національної грошової одиниці до долара США складало 10 000,00
доларів США.

Спричинена шкода з невиплати ОСОБА_1 та її чоловіку застави у розмірі 10 000,00
доларів США становить на травень 2017 року грошову суму в розмірі 270 000,00
грн, що для них складає значні збитки.

Незаконними та необґрунтовано жорстокими діями працівник Державної служби боротьби з економічною злочинністю Бориспільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області та прокурор скоїли відносно неї, її чоловіка та їхніх дітей ряд кримінальних злочинів, а саме: зловживання владою, перевищення службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість, завідомо незаконне затримання, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, постановлення суддею завідомо неправосудної постанови.

Виходячи із викладеного й відповідно до Закону України "Про охорону дитинства", Конвенції про права дитини, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", просять суд стягнути із держави на користь ОСОБА_3 моральну (немайнову) шкоду у розмірі 500 000,00 грн, на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду у розмірі 500 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, прокуратури Київської області, Бориспільського міськрайонного суду Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальних збитків, завданих незаконними діями та бездіяльністю правоохоронних та судових органів відмовлено. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, прокуратури Київської області, Бориспільського міськрайонного суду Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю правоохоронних та судових органів задоволено частково. Стягнуто за рахунок коштів державного бюджету із Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, а саме: зміна запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді застави, обраного постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 липня 2012 року (справа № 4/2609/959/12) на тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі № 13 УДД України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області (постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2013 року (справа № 1/359/70/2013, провадження № 1005/8761/2012), у розмірі - 25 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_3 й ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, прокуратури Київської області, Бориспільського міськрайонного суду Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю правоохоронних й судових органів, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що останній завдано школу безпідставною зміною щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу, що призвело до примусового відібрання дітей, та що завдало їй душевних і психічних страждань, вимушених змін у її житті.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційні скарги заступника прокурора Київської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Державної казначейської служби України залишено без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щопри вирішенні спору районним судом встановлено наявність недостовірної інформації в рапорті оперуповноваженого від 25 листопада 2013 року, на підставі якого замінено запобіжний захід ОСОБА_1, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди у зв'язку із безпідставною заміною щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу підлягають до задоволення. Визначений розмір моральної шкоди у 25 000,00 грн, є достатнім для сатисфакції за перенесені моральні страждання.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що питання встановлення вини та притягнення службових осіб правоохоронних органів до відповідальності по фактах надання недостовірної інформації, яка була покладена в основу судового рішення від 25 листопада 2013 року про зміну запобіжного заходу на час розгляду цієї справи не вирішені. Не зважаючи на це, суди вважали доведеним, що позивачу задано моральну шкоду безпідставною зміною запобіжного заходу, примусовим відібранням дітей.

Бездіяльність саме оперуповноваженого у судовому порядку не визнана та в оскаржуваних рішеннях суду, зокрема не наведено жодного посилання на рішення компетентного органу щодо встановлення факту протиправної бездіяльності оперуповноваженого, у рапорті якого нібито містилась недостовірна інформація, що свідчить про невірне вирішення справи по суті. Судами при вирішенні спору безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

У касаційній скарзі прокуратура Київської області просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року в частині часткового задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у ході розгляду справи позивачем не доведено незаконності застосування щодо неї та її чоловіка запобіжного заходу, не доведено обґрунтованих аргументів з наданням належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2013 року про зміну запобіжних заходів у вигляді застави ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на тримання під вартою. Матеріали справи не містять жодних доказів протиправності дій чи бездіяльності органів досудового слідства та тим більше прокуратури, самого факту заподіяння їй шкоди такими діями відповідачів, спричинення їй, її чоловіку та рідним моральної шкоди, а також наявності вини працівників органів досудового розслідування, прокуратури, причинно-наслідкового зв'язку між ними, що не враховано судами попередніх інстанцій. Висновки судів ґрунтуються на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи. Судові рішення про задоволення позовних вимог на суму 25 000,00 грн прийнято без наведення відповідних мотивів стосовно вирахування вказаного розміру нібито заподіяної моральної шкоди.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року оскаржується заявниками у частині задоволення позовних ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь 25 000,00 грн моральної шкоди, а тому в іншій частині судові рішення не є предметом перегляду у суді касаційної інстанції в силу положень частини 1 статті 400 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою прокуратури Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що касаційні скарги Державної казначейської служби України та прокуратури Київської області є безпідставними та необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою прокурора Київської області від 18 травня 2012 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366, частиною 1 статті 358 КК України. Кримінальну справу для організації провадження досудового слідства та виконання вимог статті 98-2 КПК України направлено начальнику СУ ДПС в Київській області.

Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 29 травня 2012 року у справі № 4-2609/776/2012 року прийнято рішення про проведення обшуку в приміщеннях житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1

Постановою старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Київській області від 05 червня 2012 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за фактом вчинення за попередньою змовою групою осіб умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки за ознаками злочинів, передбачених частиною 3 статті 212 та частиною 2 статті 366 КК України.

Постановою старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Київській області від 12 червня 2012 року пред'явлено ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366 КК України.

Згідно із копіями довідок департаменту інформаційних технологій серій МВС №№ 2132795,2132804 станом на 15 червня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території України засудженими (за кримінальними справами) не значаться та в розшуку не перебувають.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 липня 2012 року у справі № 4/2609/959/12 обрано ОСОБА_1, запобіжний захід у виді застави у розмірі 2 353 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 001,00 грн, зобов'язавши заставодавця внести заставу на депозитний рахунок суду.

Покладено на ОСОБА_1 такі обов'язки: з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа; повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із визначеними особами, а саме: обвинуваченими по справі: ОСОБА_5, ОСОБА_7; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, які повертаються негайно після скасування відповідного запобіжного заходу або покладеного обов'язку.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 липня 2012 року у справі № 4/2609/897/12 обрано ОСОБА_2 запобіжний захід у виді застави у розмірі 2 353 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 000,00 грн, зобов'язавши заставодавця внести заставу на депозитний рахунок суду. Покладено на ОСОБА_2 такі обов'язки: з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик.

На запити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03 серпня 2012 року щодо наявності зареєстрованих відносно них кримінальних справ Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України надано відповіді від 09 серпня 2012 року №№ 16/1К-134зі, 16/1К-135зі про те, що запитувана інформація відсутня у ДІАЗ МВС України (т. 1, а. с. 65-68).

На заяву ОСОБА_1 від 11 листопада 2013 року Броварським МВ Головного управління МВС України в Київській області надано відповідь від 21 листопада 2013 року № 07/16549 про те, що за наслідками звірки з базою АІПС АРМОР встановлено обставини проведення відносно ОСОБА_2 досудового розслідування вих. № 2012-005042 в межах кримінальної справи № 05-8298 за частини 1 статті 205 КК України. Зібрані матеріали направлені за належністю (вих. № 07/10059 від 22 травня 2012 року) до УПМ ДПС в Київській області.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту відсутності реєстрації кримінальної справи.

06 листопада 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із клопотаннями про вручення їм судових повісток за встановленою формою щодо виклику у судові засідання.

Також позивачі зверталися із заявою про надання публічної інформації й до голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Згідно копії постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2013 року в справі 1/359/70/2013,1005/8761/2012, за наслідками розгляду кримінальної справи за обвинуваченням: ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205; частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205; частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212, частиною 3 статті 212; частиною 2 статті 366; частиною 3 статті 212 КК України: ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 212; частиною 2 статті 366 КК України: ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, прийнято рішення про застосування до підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приводу на 10 год. 30 хв. 25 листопада 2013 року.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25листопада 2013 року к справі 1/359/70/2013,1005/8761/2012 змінено запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 липня 2012 року у виді застави на тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі № 13 УДД України з питання виконання покарань в місті Києві та Київській області.

Судом встановлено, що до підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано привід на 10 год. 30 хв. 25 листопада 2013 року.

25 листопада 2013 року на адресу суду надійшли матеріали по виконанню приводу.

Згідно із рапортом о/у СДСБЕЗ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області будинок за адресою: АДРЕСА_3 відсутній. У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про зміну підсудним запобіжного заходу на взяття під варту, оскільки останні ухиляються від суду. Враховуючи те, що підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, за вказаною ними адресою місця проживання відсутній житловий будинок, суд прийшов до висновку про необхідність зміни запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, оскільки ці обставини свідчать про їхнє ухилення від суду.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2013 року у справі 1/359/70/2013,1005/8761/2012 передано органу опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для подальшого їх влаштування.

Згідно копії медичної довідки Київського слідчого ізолятора від 13 грудня 2013 року, ОСОБА_2 оглянутий. Діагноз: синець лоба, садна шиї, кисті справа. Стан здоров'я - задовільний.

12 грудня 2013 року до начальника служби у справах дітей Бориспільської міської ради Київської області із заявою звернулася ОСОБА_13, у якій просила залишити їй на правах підопічних ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Згідно із копією акта про факт передачі дітей від 12 грудня 2013 року, орган опіки та піклування виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2013 року (справа 1/359/70/2013; 1005/8761/2012) передав дітей, які залишилися без батьківського піклування, бабусі по матері ОСОБА_13, на підставі її заяви на тимчасове проживання та подальшого їх влаштування, поклавши на заявника відповідальність за життя та здоров'я дітей.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2013 року у справі 1/359/70/2013,1005/8761/2012 змінено запобіжний захід, обраний щодо позивачів постановою суду від 25 листопада 2013 року, у виді тримання під вартою на поруку релігійної громади Української православної церкви Святомихайлівська парафія м. Переяслав-Хмельницький Київської області й звільнено підсудних з-під варти в залі суду (т. 1, а. с. 87).

Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2014 року у справі № 359/819/14-к скаргу позивачів на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та передачі матеріалів до органу досудового розслідування задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність старшого прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури, яка полягає у невнесенні ним відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зобов'язано старшого прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури невідкладно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про те, що 25 листопада 2013 року оперуповноважений СДСБЕЗ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області склав рапорт, в який вніс недостовірну інформацію про відсутність будинку по АДРЕСА_3.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі № 757/4365/14-к скасовано постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області від 17 лютого 2014 року про відмову у визнанні їх потерпілими.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2014 року частково задоволено скаргу позивачів, визнано незаконною бездіяльність старшого прокурора Бориспільської міськрайонної прокуратури, яка полягає у невнесенні ним відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР; зобов'язано старшого прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури невідкладно внести до ЄРДР відомості про те, що 25 листопада 2013 року оперуповноважений СДСБЕЗ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області склав рапорт, у який вніс недостовірну інформацію про відсутність будинку по АДРЕСА_3.

На підставі вказаної ухвали слідчого судді від 07 лютого 2014 року Бориспільською міжрайонною прокуратурою 08 лютого 2014 року внесені відомості до ЄРДР про те, що 25 листопада 2013 року оперуповноважений СДСБЕЗ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області склав рапорт, у якому може міститися недостовірна інформація про відсутність будинку по АДРЕСА_3. У рядку "заявник або потерпілий" значиться "інші (код)"; реєстратор: міжрайонний прокурор ОСОБА_16

Виходячи з викладеного слідчий суддя прийшов до висновку, що відсутність у матеріалах кримінального провадження заяв позивачів від 13 лютого 2014 року, які були адресовані прокурору Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області ОСОБА_16 (додані до матеріалів скарги від 27 лютого 2014 року), як свідчить штамп на даних заявах, вони були прийняті та зареєстровані Бориспільською міжрайонною прокуратурою Київської області та повинні були бути долучені до матеріалів кримінального провадження № 42014110100000003, не вчинення цих дій з боку органу досудового слідства не може мати наслідком винесення постанови про відмову у визнанні потерпілим з підстав відсутності відповідних заяв.

Також слідчий суддя дійшов висновку, що на момент винесення оскаржуваних постанов немає очевидних та достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не завдано шкоди, зазначеної частиною 1 статті 55 КПК України, у зв'язку із чим постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим від 17 лютого 2014 року підлягають скасуванню.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року за скаргою ОСОБА_1 зобов'язано компетентних посадових осіб прокуратури Київської області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою від 24 березня 2014 року про вчинення кримінального правопорушення старшим прокурором Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області, працівниками Бориспільської міліції, та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до прокуратури Київської області з клопотанням про проведення слідчих дій та внесення відомостей про кримінальні правопорушення, вчиненими суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області, старшого прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області, працівників Бориспільської міліції до ЄРДР.

Постановою від 07 квітня 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання. Копія зазначеної постанови була надіслана прокуратурою Київської області позивачам.

08 лютого 2014 року внесено відомості до ЄРДР про вчинення оперуповноваженим СДЗБЕЗ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.

Стосовно вимог скарги про зобов'язання прокуратури Київської області внести відомості в ЄРДР відносно судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, суд дійшов до висновку, що підстави для внесення відомостей у ЄРДР відсутні.

17 лютого 2014 року суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області повідомлено ОСОБА_2 про те, що 06 вересня 2012 року до суду надійшла кримінальна справа по обвинуваченню його в чиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205; частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205; частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212; частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366, частиною 3 статті 212 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України. Оскільки його було повідомлено про час та місце судових засідань по даній справі, то виклик у судове засідання за допомогою судових повісток не здійснювався.

Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2015 року визнано незаконною бездіяльність посадових осіб Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області, яка полягає у невнесенні на підставі заяви позивачів від 11 грудня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення.

Зобов'язано посадових осіб Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області внести на підставі заяви позивачів від 11 грудня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення.

Постановою виконуючого обов'язки голови Апеляційного суду Київської області від 06 липня 2017 року направлено кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205; частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205; частиною 3 статті 212; частиною 3 статті 212; частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212; частиною 2 статті 366 КК України, ОСОБА_1 за частиною 3 статті 212; частиною 2 статті 366 КК України, ОСОБА_5 за частиною 2 статті 205 КК України до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області для розгляду по суті.

Постановою судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205; частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205; частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212; частиною 3 статті 212; частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212; частиною 2 статті 366 КК України, ОСОБА_1 за частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366 КК України, ОСОБА_5 за частиною 2 статті 205 КК України повернуто прокурору Київської області на додаткове розслідування.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2018 року залишено без зміни постанову судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року (т. 2, а. с. 90).

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 214 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - є невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР не пізніше 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до положень статті 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається незалежно від того, чи відносяться розслідування фактів про повідомлені кримінальні правопорушення до територіальної юрисдикції або процесуальної компетенції органу до якого надійшла заява чи повідомлення.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах 1 та 2 статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно із статтями 1, 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР, відповідно до положень статтями 1, 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених статтями 1, 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Суди правильно встановили, що позивач має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди за рахунок держави.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 000,00 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відшкодування шкоди в порядку, визначеному Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Визначаючи розмір моральної шкоди, суди виходили із засад розумності, виваженості та справедливості, врахували що безпідставна зміна щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу, призвела до примусового відібрання дітей, що безумовно завдало позивачу душевних і психічних страждань, вимушених змін у її житті.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який суттєво обмежує конституційні права і свободи особи, оскільки полягає у позбавленні волі на строк, визначений судом. У контексті заходів забезпечення кримінального провадження під обмеженнями необхідно розуміти обумовлене соціальними потребами утримання відповідних прав та свобод, на час та в межах, визначених законодавством.

У межах кримінального судочинства, реалізація презумпції свободи при застосуванні норм КПК України передбачатиме дотримання певних правил та критеріїв під час оцінки фактичних обставин у кожному конкретному провадженні, в якому вирішується питання про позбавлення особи свободи за результатом розгляду відповідного питання.

Тримання під вартою, відповідно до підпункту "c" пункту статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності (рішення у справі "Ладент проти Польщі" ( (Ladent v. Poland), № 11036/03, п. 55).

Згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2013 року, підставою для заміни запобіжного заходу ОСОБА_14 та ОСОБА_2 стало наявність рапорту о/у СДСБЕЗ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області Сахно Ю. І., що будинок за адресою: АДРЕСА_3, відсутній.

Як встановили суди, ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2014 року частково задоволено скаргу позивача, визнано незаконною бездіяльність старшого прокурора Бориспільської міськрайонної прокуратури, яка полягає у невнесенні ним відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР; зобов'язано старшого прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури невідкладно внести до ЄРДР відомості про те, що 25 листопада 2013 року оперуповноважений СДСБЕЗ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області склав рапорт, у який вніс недостовірну інформацію про відсутність будинку по АДРЕСА_3.

На підставі вказаної ухвали слідчого судді від 07 лютого 2014 року Бориспільською міжрайонною прокуратурою 08 лютого 2014 року внесені відомості до ЄРДР про те, що 25 листопада 2013 року оперуповноважений СДСБЕЗ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області склав рапорт, у якому може міститися недостовірна інформація про відсутність будинку по АДРЕСА_3.

Згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2013 року в справі 1/359/70/2013,1005/8761/2012 змінено запобіжний захід, обраний щодо позивачів постановою суду від 25 листопада 2013 року, у виді тримання під вартою на поруку релігійної громади Української православної церкви Святомихайлівська парафія м. Переяслав-Хмельницький Київської області й звільнено підсудних з-під варти в залі суду (т. 1, а. с. 87).

Із урахуванням встановленої судами наявності недостовірної інформації в рапорті оперуповноваженого від 25 листопада 2013 року, на підставі якого замінено запобіжний захід ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди у зв'язку із безпідставною заміною щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу.

Із урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції, враховуючи встановлені у справі обставини, погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що позивачеві належить до відшкодування завдана їй моральна шкода у розмірі 25
000,00 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильних по суті судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України та прокуратури Київської області залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович