Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.08.2019 року у справі №607/3864/17

Постанова

Іменем України

22 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 607/3864/17

провадження № 61-30080св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Грицака Р. М. від 25 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М. від 08 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про повернення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що у 2008 році ним було оформлено в АТ КБ "ПриватБанк" кредитну карту універсальну GOLD № НОМЕР_1. З метою погашення заборгованості по даній кредитній картці 13 вересня 2010 року він вніс кошти в сумі 828,37 доларів США, однак дані кошти були зараховані банком на погашення заборгованості за іншим кредитним договором № TEMLGA 0000000022, якого він не укладав, не підписував і не отримував жодних кредитних коштів.

23 липня 2014 року ним було надіслано заяву до АТ КБ "ПриватБанк" про зарахування внесених ним коштів в сумі 828,37 доларів США за призначенням на кредитну картку універсальну GOLD № 41 НОМЕР_2 або ж їх повернення.

Посилаючись на те, що дана заява була залишена без задоволення і будь-якого реагування зі сторони банку, ОСОБА_1 просить зобов'язати АТ КБ "ПриватБанк" повернути йому кошти в сумі 828,37 доларів США, як безпідставно набутих відповідачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримав кошти в сумі 828,37 доларів США., сплачені йому позивачем з достатньої правової підстави, а саме: відповідно до умов договору про надання кредиту № TEMLGA0000000022 від 02 вересня 2008 року, що виключає застосування до спірних правовідносин вимоги статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/3864/17 і витребувано її з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

02 січня 2018 року справу № 607/3864/17 передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року справу № 607/3864/17 призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовані обставини справи, зокрема те, що він не підписував кредитний договір № TEMLGA 0000000022, що підтверджується висновком експерта від 25 березня 2014 року № 5891/13-22, який був складений за результатами призначеної експертизи по цивільній справі № 607/4492/13-ц, у зв'язку із чим банк безпідставно зарахував сплачені ним 13 вересня 2010 року кошти у сумі 828,37
доларів США на погашення вказаного кредиту. Таким чином вказані кошти безпідставно отримані банком і підлягають поверненню на підставі статі 1212 ЦК України.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У лютому 2018 року до суду надійшов відзив АТ КБ "ПриватБанк" на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому банк просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду тернопільської області від 25 вересня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору №TEMLGA 0000000022 від 02 вересня 2008 року, а тому банк отримав кошти в сумі 828,37 доларів США з достатньої правової підстави.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що згідно заяви на переказ готівки від 13 вересня 2010 року ОСОБА_1 вніс кошти в сумі 828,37 доларів США з призначенням платежу: погашення заборгованості за кредитним договором № TEMLGA0000000022 від 02 вересня 2008 року.

За результатами судової почеркознавчої експертизи від 25 березня 2014 року № 5891/13-22, проведеної у справі № 607/4492/13-ц встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 на заяві на переказ готівки від 13 вересня 2010 року про внесення коштів в сумі 828,37 доларів США, виконано саме ним.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29 липня 2014 року (справа №607/4492/13-ц), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 25 вересня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л. О., про визнання недійсними кредитного договору №TEMLGA0000000022 від 02 вересня 2008 року та договору іпотеки від 03 вересня 2008 року.

Як вбачається із довідки АТ КБ "ПриватБанк" № 1549580 від 10 червня 2014 року, ОСОБА_1 станом на 10 червня 2014 року має заборгованості перед банком за наступними договорами: № 4149625301223655, Універсальна Gold, борг - 4976 грн 49 коп. ; № TEMLGA0000000022, житло в кредит, борг - 499 489 грн 79 коп. ; № НОМЕР_3, штрафи, позови, борг - 11 147 грн 12 коп. ; № НОМЕР_4, карти для виплат, борг - 0,04 грн. Всього 515 613 грн 44 коп.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 ЦК України.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за вiдсутностi таких умов та вимог частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 ЦК України, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню інший стороні на підстави статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604, 605, 606, 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Установивши, що 13 вересня 2010 року ОСОБА_1 вніс кошти в сумі 828,37 доларів США з призначенням платежу: погашення заборгованості по кредитному договору № TEMLGA0000000022 від 02 вересня 2008 року, і рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 25 вересня 2014 року, йому відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними цього кредитного договору, тобто вказані кошти банк отримав на підставі договірних зобов'язань, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про необґрунтованість посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з правильним висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для стягнення перерахованих позивачем грошових коштів відповідачу за договором на підставі статті 1212 ЦК України.

Установивши, що даний позов пред'явлено позивачем саме про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України, проте між сторонами виникли інші правовідносини, які урегульовуються іншими нормами законодавства, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відповідно до імперативних норм процесуального закону щодо розгляду справи лише в межах заявлених позовних вимог дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун