Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №639/1140/18

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 639/1140/18-ц

провадження № 61-6208 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ;

представник заявника - ОСОБА_2 ;

суб`єкт оскарження - державний виконавець міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова головного територіального управління юстиції

у Харківській області Форсюк Кристина Артурівна;

заінтересована особа - ОСОБА_3 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова у складі судді Єрмоленко В. Б.

від 20 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду

у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

від 19 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - міжрайонне ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ

у Харківській області) Форсюк К. А., заінтересована особа - ОСОБА_3

Скарга мотивована тим, що у провадженні державного виконавця міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах

м. Харкова ГТУЮ у Харківській області перебуває виконавче провадження

по виконанню виконавчого листа від 18 листопада 2002 року, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1

на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2002 року до досягнення дитиною повноліття.

21 лютого 2018 року державним виконавцем Форсюк К. А. винесено постанову, якою встановлено тимчасове обмеження боржника -

ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 88 179 грн 02 коп. у повному обсязі.

Заявник вважав, що вищевказана постанова державного виконавця

від 21 лютого 2018 року є немотивованою та такою, що винесена без урахування обставин справи, а саме перебування з 2017 року у провадженні Ленінського районного суду м. Харкова справи за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_3 , Холодногірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Харківській області про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини. У разі задоволення позовних

вимог у ОСОБА_1 будуть підстави для перегляду рішення суду про стягнення аліментів у зв`язку з нововиявленими обставинами, а аліменти вважатимуться набутими без достатньої правової підстави.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконними дії державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському

та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області

Форсюк К. А. щодо винесення постанови від 21 лютого 2018 року, якою встановлено тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 88 179 грн 02 коп. у повному обсязі; скасувати вищевказану постанову державного виконавця від 21 лютого 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року

у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відмовлено.

Ухвала районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 допустив заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина у розмірі, яка перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, а тому державний виконавець при винесенні постанови про обмеження боржника

у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі діяв в межах своїх повноважень та вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року - без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що державний виконавець, який діяв виключно в межах своїх повноважень та вимог Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець правомірно виніс постанову про обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його скаргу задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду

від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Харкова.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скаргаОСОБА_1 мотивована тим, що суди належним чином не дослідили усіх обставин справи. Постанова державного виконавця про обмеження боржника у праві виїзду за межі України винесина передчасно, так як у провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходиться справа за його позовом до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства

та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини. У разі задоволення його позовних вимог будуть підстави для перегляду рішення суду про стягнення аліментів у зв`язку з нововиявленими обставинами, а аліменти вважатимуться набутими без достатньої правової підстави. Також зазначена постанова державного виконавця належно не мотивована. Крім того, суди не врахували, що згідно зі статею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Редакція Закону України «Про виконавче провадження», якою посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості та введено відповідні заходи, порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державним виконавцям, набула чинності 06 лютого 2018 року, а оскаржувана постанова державного виконавця про обмеження його у праві виїзду за межі України була винесена 21 лютого 2018 року. Оскільки закон зворотної дії в часі немає, то строк несплати аліментів за шість місяців для винесення такої постанови повинен був обчислюватися з дня набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» у відповідній редакції, тобто з 06 лютого 2018 року.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін

до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі й до Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, посилено відповідальність платників аліментів

у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державному виконавцю.

Згідно з пунктом 1 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинної на час винесення державним виконавцем постанови від 21 лютого 2018 року, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова

від 08 листопада 2002 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2002 року до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист виданий 18 листопада 2002 року та пред`явлено до виконання.

Постановою старшого державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Друзенко Т. О. від 16 квітня 2007 року виконавче провадження закінчено, виконавчий лист направлено до Жовтневого відділу державної виконавчої служби для подальшого виконання, у зв`язку з тим, що за повідомленням бухгалтерії відділу охорони Харківського метрополітену від 13 квітня

2007 року ОСОБА_1 звільнено 05 грудня 2006 року. Борг по аліментам рахується з 01 листопада 2006 року.

Згідно з розрахунком, складеним 01 лютого 2018 року державним виконавцем міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Форсюк К. А., заборгованість ОСОБА_1 по аліментам станом на 01 лютого 2018 року становить

96 421,52 грн.

За таких обставин суди, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли до правильного висновку про те, що державний виконавець, який

діяв виключно в межах своїх повноважень та вимог Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець правомірно виніс постанову про обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів

у повному обсязі.

Доводи касаційної скарги про те, що постанова державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України є передчасною

у зв'язку з оспорюванням ним батьківства безпідставні, так як справа про оспорювання батьківства на час винесення спірної постанови державного виконавця не розглянута, натомість рішення суду про стягнення аліментів набрало законної сили та по ньому відкрито виконавче провадження. При цьому постанова державного виконавця мотивована.

Посилання касаційної скарги на те, що оскільки закон зворотної дії в часі не має, то строк несплати аліментів за шість місяців для винесення постанови державного виконавця повинен був обчислюватися з дня набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» у відповідній редакції,

тобто з 06 лютого 2018 року, не заслуговують на увагу, так як підставами

для винесення постанови, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої

статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», є саме наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк