Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.01.2019 року у справі №214/5518/17

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 214/5518/17-ц

провадження № 61-1295св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ІВАС ГРУП»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ІВАС ГРУП» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2018 року у складі судді Євтушенка О. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІВАС ГРУП» (далі - ТОВ «ІВАС ГРУП») про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 02 липня 2012 року він працював у ТОВ «ІВАС ГРУП» на посаді інженера СЦБ. 19 квітня 2017 року трудові відносини між ним та підприємством було припинено за згодою сторін.

Проте при звільненні ТОВ «ІВАС ГРУП» не виплатило йому заробітну плату у розмірі 72 148 грн. Під час звільнення керівництво підприємства гарантувало йому виплату заборгованості із заробітної плати шляхом перерахування на його рахунок, відкритий у банку. Однак таке зобов`язання керівництво підприємства не виконало, його звернення з цього приводу ігнорувались, у зв`язку з чим 27 квітня 2017 року він направив претензію на адресу ТОВ «ІВАС ГРУП», яку підприємство отримало 23 травня 2017 року, проте відповіді не надало.

У зв`язку з цим він вимушений був звернутися до Державної інспекції України з питань праці за захистом його права на заробітну плату за відпрацьований час та за виконану роботу, гарантованого Конституцією України та порушеного роботодавцем.

07 серпня 2017 року Державна інспекція України з питань праці видала доручення із зобов`язанням Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області провести перевірку ТОВ «ІВАС ГРУП» на предмет допущення порушень трудового законодавства.

За результатами проведення перевірки управлінням було виявлено ряд порушень, у тому числі щодо виплати та нарахування заробітної плати та встановлено, що у бухгалтерському обліку підприємства не рахується заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 .

Позивач зазначав, що під час трудової діяльності у ТОВ «ІВАС ГРУП» він отримував частину заробітної плати офіційно із зарахуванням на відкритий на його ім`я рахунок у банку, а іншу частину отримував на руки у касі підприємства, про що ставив підпис у відомостях. Однак у той момент він не розумів, що частину заробітної плати отримує неофіційно.

Позивач вважав, що заборгованість ТОВ «ІВАС ГРУП» щодо виплати йому заробітної плати становить 72 148 грн, що підтверджено протоколом зборів працівників ТОВ «ІВАС ГРУП» від 15 березня 2017 року та додатком до протоколу.

Крім того, бездіяльністю відповідача йому було завдано й моральну шкоду.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «ІВАС ГРУП» на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 72 148 грн та 35 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2018 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у ТОВ «ІВАС ГРУП» перед ним заборгованості по заробітній платі, а відповідач належними доказами довів відсутність заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районногосуду і зазначив, що згідно з актом перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 231/4.7-2 ТОВ «ІВАС ГРУП» ОСОБА_1 . отримав остаточний розрахунок у повному обсязі, заборгованість із заробітної плати не обліковується.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 214/5518/17-ц з Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги та не досліджено показання свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначали, що за результатми зборів на підприємстві були видані протоколи та додатки до них, в яких зазначалася сума заборгованості із заробітної плати перед працівниками ТОВ «ІВАС ГРУП», у тому числі і перед позивачем.

Також ОСОБА_1 зазначав, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про відпустки», а він знаходився з відповідачем у трудових відносинах і виконував свої трудові обов`язки у повному обсязі, а при звільненні не отримав заробітну плату у повному обсязі, тому має «виправдані очікування» на отримання заробітної плати, посилаючись на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року ТОВ «ІВАС ГРУП» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Зазначало, що проводило нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 в обумовленому при прийомі на роботу розмірі, зазначеному у штатному розписі підприємства, заборгованість перед позивачем відсутня.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу директора ТОВ «ІВАС ГРУП» від 02 липня 2012 року № 41-к ОСОБА_1 прийнято на роботу у ТОВ «ІВАС ГРУП» на посаду інженера СЦБ. Відповідно до наказу про прийняття на роботу, з яким позивач був ознайомлений під підпис 02 липня 2012 року, оплату праці ОСОБА_1 визначено здійснювати згідно з штатним розписом (а.с. 35).

Відповідно до штатних розписів ТОВ «ІВАС ГРУП» оклад ОСОБА_1 за займаною ним посадою інженера СЦБ будівельно-монтажної дільниці підприємства визначено у розмірі 1 950 грн (а.с. 38-44).

Згідно з розрахунково-платіжними відомостями ТОВ «ІВАС ГРУП» за вересень 2016 року інженеру СЦБ ОСОБА_1 за його окладом 1 950 грн призначено до виплати 1 569,75 грн; за жовтень 2016 року за окладом 1 950 грн призначено до виплати 1 569,75 грн; за листопад 2016 року за окладом 1 950 грн призначено до виплати 1 569,75 грн; за грудень 2016 року за окладом 1 950 грн призначено до виплати 1569,75 грн (а.с. 45-52).

Призначені до виплати суми заробітної плати згідно з реєстрами перераховано на рахунки отримувачів - працівників, у тому числі ОСОБА_1 за рахунком № НОМЕР_1 , та проведено банком, хоча із затримкою у виплаті за окремі місяці (а.с. 53-60).

На підставі наказу директора ТОВ «ІВАС ГРУП» від 19 квітня 2017 року № 20 позивача бло звільнено із займаної посади з 20 квітня 2017 року на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України та статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Проте відповідно до акта перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 231/4.7-2 ТОВ «ІВАС ГРУП» встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з посади за згодою сторін на підставі статті 36 КЗпП України з 20 квітня 2017 року відповідно до наказу від 19 квітня 2017 року № 20, остаточний розрахунок ОСОБА_1 отримав із порушенням строків 21 квітня 2017 року, розрахунково-платіжна відомість № 000004 за квітень 2017 року, перераховано на особистий рахунок через банківську установу 21 квітня 2017 року, сума виданої заробітної плати становить 4 566,55 грн. Працівник отримав остаточний розрахунок у повному обсязі, заборгованість із заробітної плати не обліковується (а.с. 87-95).

Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясували обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивачем не доведено наявність у підприємства заборгованості із заробітної плати перед ним.

Посилання касаційної скарги на те, що судами не взято до уваги та не досліджено показання свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначали, що за результатми зборів на підприємстві були видані протоколи та додатки до них, в яких зазначалася сума заборгованості із заробітної плати перед працівниками ТОВ «ІВАС ГРУП», у тому числі і перед позивачем, є безпідставними, оскільки суд надав цим доказам належну правову оцінку, про що зазначено у судовому рішенні. При цьому ОСОБА_2 зазначала, що результати зборів було оформлено протоколом, однак з його змістом вона не ознайомлювалась, не підписувала та хто саме його складав їй не відомо, а ОСОБА_3 показав, що хто вів протокол зборів та чи був узагалі протокол він не знає.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому у матеріалах справи міститься достатньо даних і відомостей для об`єктивного і всебічного розгляду справи, що судами забезпечено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк