Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 405/2610/23

провадження № 61-6535св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач- Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня

2024 року в складі суддів Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 30 422, 74 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2023 року відмовлено в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк».

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Заява мотивована тим, що 28 вересня 2023 року на електронну адресу позивача надійшов повний текст оскаржуваного рішення, а 03 жовтня

2023 року банк подав апеляційну скаргу, проте, останню на адресу Кропивницького апеляційного суду доставлено не було.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 26 березня 2024 року визнано наведені АТ КБ «ПриватБанк» причини пропуску строку апеляційного оскарження заочного рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда

від 26 липня 2023 року неповажними та залишено касаційну скаргу без руху.

Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.

16 квітня 2024 року на виконання вказаної ухвали до апеляційного суду надійшло клопотання від АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому заявник вказував, що 28 вересня 2023 року на електронну адресу позивача надійшов повний текст оскаржуваного рішення, а 03 жовтня 2023 року банк подав апеляційну скаргу, проте, останню на адресу Кропивницького апеляційного суду доставлено не було.

Крім того, з 24 лютого 2022 року на території України введено правовий режим воєнного стану, велика кількість працівників банку була позбавлена можливості виконувати свої посадові та трудові обов`язки в звичному режимі, а поштові відділення працювали в обмеженому режимі та лише в окремих областях, що є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 26 липня 2023 року, на підставі пункту 4 частини 1

статті 358 ЦПК України.

Апеляційний суд, оцінивши наведені АТ КБ «ПриватБанк» у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини, період пропуску, який становить більше 4 місяців, дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки такі обставини не є об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення заявника чи пов`язаними із перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Заявником не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало йому подати належно оформлену апеляційну скаргу у строки, визначені процесуальним законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 квітня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

17 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження та вважає, що первісна скарга була надіслана заявником в строки, передбачені статтею 354 ЦПК України.

Крім цього, вважає, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 січня 2023 року у справі № 127/27446/20 від 11 серпня 2022 року у справі № 199/8478/21.

Крім того, просив врахувати, що з 24 лютого 2022 року на території України введено правовий режим воєнного стану, велика кількість працівників банку позбавлена можливості виконувати свої посадові та трудові обов`язки в звичному режимі, а поштові відділення працюють в обмеженому режимі та лише в окремих областях, що є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Позиція інших учасників справи

Відповідач не скористалась своїм правом на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або не вчиненням процесуальних дій.

Пунктом 6 статті 43 ЦПК України передбачено, що до обов`язків саме учасників справи (якими є сторони та треті особи) віднесено виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.

У статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) врахувала практику Європейського суду з прав людини, який роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо:

1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду

попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).

Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року).

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року.

Як встановив апеляційний суд, заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2023 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа оскаржуване рішення в електронному вигляді було доставлено на електронну адресу АТ КБ «ПриватБанк» 27 вересня 2023 року.

Згідно з копії списку згрупованих відправлень та копії опису поштового вкладення позивачем 03 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку була надіслана апеляційна скарга на адресу Кропивницького апеляційного суду, номер відправлення 0505112812223.

Відповідно до даних трекінгу відправлення офіційного сайту Укрпошти, поштове відправлення під № 0505112812223 31 травня 2023 року було повернуто за зворотною адресою через закінчення встановленого терміну зберігання та було вручено відправнику 23 жовтня 2023 року.

Апеляційну скаргу на заочне рішення Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 26 липня 2023 року повторно подано АТ КБ «ПриватБанк» 09 березня 2024 року.

Водночас, ураховуючи, що апеляційна скарга, яка надсилалась на адресу Кропивницького апеляційного суду 03 жовтня 2023 року була повернута АТ КБ «ПриватБанк» та отримана останнім засобами поштового зв`язку 23 жовтня 2023 року, та вдруге з апеляційною скаргою позивач звернувся до апеляційного суду лише 09 березня 2024 року, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнавав такий проміжок часу тривалим пропуском строку на подання апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги про те, що велика кількість працівників банку позбавлена можливості виконувати свої посадові та трудові обов`язки в звичному режимі у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, є безпідставними та були спростовані апеляційним судом.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. АТ КБ «ПриватБанк» таких обставин не вказало. А сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку.

Також не можна визнати поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції обсяг роботи та кадрові питання АТ КБ «ПриватБанк».

АТ КБ «ПриватБанк» має значний досвід участі у судових процесах

(як свідчать дані Єдиного державного реєстру судових рішень), і, маючи при цьому численний штат працівників, міг усвідомлювати наслідки пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та передбачити відповідні процесуальні обмеження в подальшому.

Колегія суддів наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Натомість у справі, яка переглядається, суб`єкт оскарження як у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Він не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, обґрунтовано, відповідно до вимог статті 357 ЦПК України, відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки підстави для поновлення строку на подачу апеляційної скарги були визнані неповажними, а у клопотанні не наведено інших поважних причин пропуску процесуального строку та не надано відповідних доказів.

Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.

Доводи касаційної скарги, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 січня 2023 року у справі

№ 127/27446/20 від 11 серпня 2022 року у справі № 199/8478/21 є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що заявником було наведено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, на правильність висновку суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», залишити без задоволення.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська