Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.03.2023 року у справі №295/3891/21
Постанова КЦС ВП від 22.03.2023 року у справі №295/3891/21

Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 295/3891/21

провадження № 61-1063св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кудіна Марія Геннадіївна, на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В.,

Фединяка В. Д., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила суд стягнути

з відповідачів в солідарному порядку на її користь заборгованість за борговою розпискою в розмірі 18 300,00 доларів США, що в еквіваленті

становить 488 610,00 грн, та понесені судові витрати по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2022 року у складі судді Мелещенко Л. В. позов

ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою в розмірі 18 300,00 доларів США, що в еквіваленті становить 488 610,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі не виконали зобов`язання за договором позики та договором поруки, не повернули

у встановлений строк суму боргу, тому суд вважав, що наявні підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню борг за договором позики у сумі 18 300,00 дол. США, що в еквіваленті станом

на 19 травня 2020 року становить 488 610,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 15 червня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за борговою розпискою та судового збору скасовано, провадження у цій частині закрито.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня

2022 року впливає на права та законні інтереси ОСОБА_4 , як спадкоємиці після смерті ОСОБА_2 , до якої перейшли всі права та обов`язки спадкодавця. Установивши, що смерть ОСОБА_2 , до якого ОСОБА_1 пред`явила вимоги про стягнення боргу за борговою розпискою, настала до звернення позивачки із позовом, суд апеляційної інстанції вважав, що апеляційне провадження в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою, підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду

в порядку цивільного судочинства.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 користь ОСОБА_4 10 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Додаткову постанову мотивовано тим, що ОСОБА_4 надала докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених нею у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн, ОСОБА_1 не подала заяви про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з її не співмірністю, тому апеляційний суд вважав, що вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 .

Встановивши, що в угоді про надання правничої допомоги на стадії апеляційного оскарження у справі № 295/3891/21 від 07 липня 2022 року та в акті виконаних робіт від 06 грудня 2022 року, укладених між адвокатом Левчук Т. В. та клієнтом ОСОБА_4 , гонорар успіху не включено

у вартість надання правової допомоги у даній цивільній справі, що обумовлена основним договором, тому сума такого гонорару не підлягає стягненню з позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кудіна М. Г., сформована в системі «Електронний суд», у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року.

Надходження справи до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 15 березня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача,

у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В цьому випадку суд апеляційної інстанції не відмовив позивачу

в задоволенні позову, а закрив провадження щодо померлої особи, цієї обставини апеляційний суд не врахував при винесенні додаткової постанови. Таким чином, додаткова постанова Івано-Франківського апеляційного суду в частині задоволення заяви ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу підлягає скасуванню.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кудіна М. Г., посилається на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кудіна М. Г., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Види судових витрат, порядок їх оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За результатами розгляду справи відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані

з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За частинами другою-п`ятою статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядках закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Таким чином, розглядом справи по суті у суді першої інстанції є вирішення спору шляхом ухвалення судового рішення. Апеляційне та касаційне провадження відповідно до глав 1, 2 розділу V ЦПК України є одним із етапів перегляду судового рішення у разі незгоди з ним однією із сторін (сторонами). Відмова сторони від апеляційної (касаційної) скарги (частина четверта статті 364, частина четверта статті 398 ЦПК України) є правом заявника і не впливає на той факт, що справа вже розглянута по суті судом першої інстанції.

Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором,

а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність;

2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.

ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв`язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України).

Перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному та касаційному порядках унормовано спеціальними статтями ЦПК України. Доступ до апеляційного та касаційного переглядів є одним із принципів цивільного процесу і передбачений у пункті 8 частини третьої статті 2 та статті 17 ЦПК України.

За результатами апеляційного та касаційного переглядів відповідно суд має право як на певні висновки щодо розгляду справи по суті, так і на певні процесуальні висновки, які унеможливлюють подальший апеляційний чи касаційний розгляд.

У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20(провадження № 14-20цс22).

Судом встановлено, що у березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою в розмірі 18 300,00 доларів США, що в еквіваленті становить 488 610,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 15 червня 2022 року в апеляційному порядку оскаржила

ОСОБА_4 , яка не була учасником справи, проте вважала, що вказане рішення суду першої інстанції впливає на її права та законні інтереси як спадкоємиці після смерті ОСОБА_2 , оскільки до неї перейшли всі права та обов`язки спадкодавця.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня

2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за борговою розпискою та судового збору скасовано, провадження у цій частині закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 пред`явила вимоги про стягнення боргу за борговою розпискою, до особи - ОСОБА_2 , смерть якого настала до звернення позивачки до суду з позовом.

Апеляційний суд, встановивши, що рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2022 рокувпливає на права та законні інтереси ОСОБА_4 як спадкоємиці після смерті

ОСОБА_2 , до якої перейшли всі права та обов`язки спадкодавця, задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_4 та закрив провадження

у справі.

За таких обставин ОСОБА_4 є особою, яка виграла справу, а отже, судові витрати на правничу допомогу, понесені нею у суді апеляційної інстанції підлягають стягненню з ОСОБА_1

ОСОБА_4 на підтвердження понесених нею витрат на правничу допомогу надала копії: свідоцтва про право на зайняття ОСОБА_6 адвокатською діяльністю; копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України щодо ОСОБА_6 ; ордер серія ЖТ № 079324 від 20 липня 2021 року; угоди про надання правничої допомоги на стадії апеляційного оскарження

у справі № 295/3891/21 від 07 липня 2022 року; акт виконаних робіт у справі № 295/3891/21 від 06 грудня 2022 року.

Згідно із угодою про надання правничої допомоги на стадії апеляційного оскарження у справі № 295/3891/21 від 07 липня 2022 року, за надання правничої допомоги на стадії апеляційного оскарження і під час апеляційного розгляду справи в Івано-Франківському апеляційному суді за погодженням сторін обумовлено гонорар у розмірі 10 000,00 грн.

Додатково за надання правничої допомоги за погодженням сторін обумовлено можливість додаткового гонорару - гонорару успіху - у разі прийняття позитивного рішення на користь ОСОБА_4 - у розмірі

10 000,00 грн.

ОСОБА_1 не подала заяви про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на зазначене, враховуючи фактичний обсяг наданих

ОСОБА_4 юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також відсутність клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суду вважає обґрунтованими висновок апеляційного суду про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн понесених у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, в угоді про надання правничої допомоги на стадії апеляційного оскарження у справі № 295/3891/21 від 07 липня 2022 року та в акті виконаних робіт від 06 грудня 2022 року, укладених між адвокатом

Левчук Т. В. та ОСОБА_4 , гонорар успіху не включено у вартість надання правової допомоги у цій справі, обумовленої основним договором, тому апеляційний суд правильно вважав, що сума такого гонорару не підлягає стягненню з позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що нормами ЦПК України не передбачено ухвалення додаткового рішення судом, що постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження, не є підставою для відмови у задоволенні вимоги сторони про відшкодування понесених нею судових витрат.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України»,

§ 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат Верховим Судом

не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України,

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кудіна Марія Геннадіївна, залишити без задоволення.

Додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець