Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.01.2021 року у справі №164/1145/20

Постанова

Іменем України

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 164/1145/20

провадження № 61-218св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Клехо Анатолія Євгеновича у виконавчому провадженні неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 09 вересня 2020 року, постановлену суддею Неварою О. В., та постанову Волинського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі:

Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду із заявою, в якій посилалося на те, що рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 27 квітня 2007 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" стягнуто заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2006 року у розмірі 52 516,97 доларів США, що було еквівалентно 267 863 грн 06 коп. Зобов'язання за вказаним кредитним договором забезпечені іпотекою, предметом якої є житловий будинок загальною площею 87,2 кв. м з надвірними будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1, який належав боржнику ОСОБА_1

01 квітня 2019 року приватний виконавець провів опис і арешт предмету іпотеки, проте у подальшому встановив, що у зазначеному будинку зареєстрований малолітній онук боржника - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Листом від 15 липня 2020 року приватний виконавець повідомив АТ "Райффайзен Банк Аваль" про те, що реалізація предмета іпотеки призведе до порушення прав малолітнього онука боржника та про відсутність дозволу служби у справах дітей Луцької міської ради на реалізацію описаного та арештованого майна.

Посилаючись на те, що приватний виконавець не вчиняє дій по реалізації предмета іпотеки, а також на те, що Законом України "Про іпотеку" не передбачено отримання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію заставного майна, заявник просив визнати вказану бездіяльність незаконною.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 09 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, у задоволенні скарги АТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що орган опіки та піклування не дав згоду на реалізацію будинку, право користування в якому має малолітня дитина, рішення суду про передачу цього будинку на реалізацію також відсутнє, тому приватний виконавець не мав права передавати житловий будинок з надвірними спорудами на реалізацію.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 09 вересня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, у якій просить ухвалу суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги АТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що напримусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Клеха А. Є. з 20 лютого 2019 року перебуває виконавчий лист, виданий 27 квітня 2007 року Маневицьким районним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" кредитної заборгованості на суму 52 516,97 доларів США, що становило 267
863 грн 06 коп., та судових витрат на суму 1 730 грн.

01 квітня 2019 року приватний виконавець Клехо А. Є. провів опис та арешт нерухомого майна боржника, що є предметом іпотеки за договором від 06 червня 2006 року: житлового будинку (А-1), загальною площею 87.2 кв. метри, житловою площею 48.6 кв. метрів, з надвірними будівлями і спорудами - гаражем (б), огорожею (1-4); земельної ділянки, площею 0,14 га, що призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1, і належать боржнику - іпотекодавцю ОСОБА_1.

Разом з цим за адресою предмету іпотеки зареєстрований малолітній онук боржника - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_3

27 червня 2020 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" направив приватному виконавцю клопотання про здійснення подальших дій по виведенню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", предмету іпотеки на реалізацію через Державне підприємство "Сетам" без отримання згоди від органу опіки та піклування.

Листом від 15 липня 2020 року приватний виконавець Клехо А. Є. повідомив АТ "Райффайзен Банк Аваль" про відсутність дозволу служби у справах дітей Луцької міської ради на реалізацію описаного та арештованого майна - предмету іпотеки, у зв'язку з чим відмовив у вчиненні дій щодо виведення предмету іпотеки на реалізацію через ДП "Сетам".

Рішенням виконкому Луцької міської ради від 23 липня 2020 року відмовлено приватному виконавцю Клеху А. Є. у наданні дозволу на реалізацію житлового будинку по АДРЕСА_1, оскільки право користування цим житлом має малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 28-29).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у частини 1 статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, частини 1 статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 2 статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації арештованого майна), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):

- копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;

- копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" - копія акта опису та арешту майна боржника;

- копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини 6 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження");

- у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;

- копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2020 року в справі № 303/3043/19 (провадження № 61-8347св20), від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) та від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

Як вже зазначалося, рішенням виконкому Луцької міської ради від 23 липня 2020 року відмовлено приватному виконавцю Клеху А. Є. у наданні дозволу на реалізацію житлового будинку, оскільки право користування цим житлом має малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суди встановили, що рішення суду про передачу спірного майна на реалізацію, право користування у якому має неповнолітня дитина, не ухвалювалося.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні скарги АТ "Райффайзен Банк Аваль" на бездіяльність приватного виконавця, оскільки останній не допустив порушень, на які вказує заявник.

Крім того, відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Тобто виконавець має право визначати черговість стягнення на кошти та майно боржника на власний розсуд, діючи відповідно до вищевказаних нормативних актів.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 607/6096/17, є необґрунтованими та спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, які, з рахуванням встановлених у цій справі конкретних обставин цим висновкам не суперечать.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судами не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/4494/13-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 367/2506/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12 та від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, є безпідставними, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається не є подібними.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Разом з тим, такі доводи заявника є необґрунтованими, оскільки у цих постановах, та у справі, що є предметом перегляду, встановлено різні фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 09 вересня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 24 листопада 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров