Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.11.2018 року у справі №490/5584/17

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 490/5584/17

провадження № 61-42949св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Президент України, Новоодеська міська рада Миколаївської області, Державна казначейська служба в Україні, Головне управління казначейської служби в Миколаївській області, Держгеокадастр України, відділ у Новоодеському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Миколаївська обласна державна адміністрація;

представник Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області - Хмельницький Віктор Сергійович,

представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - Кравченко Юрій Анатолійович;

представник Держгеокадастру України - Корнукій Володимир Васильович;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2018 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 02 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Прокопчук Л. М., Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Президента України, Новоодеської міської ради Миколаївської області, Державної казначейської служби в Україні, Головного управління казначейської служби в Миколаївській області, Держгеокадастру України, відділу у Новоодеському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Миколаївської обласної державної адміністрації про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року визнані протиправними дії Держгеокадастру України, Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, відділу Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області, Новоодеської міської ради Миколаївської області щодо ненадання відповіді на її звернення відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», якими запитувалась інформація стосовно реєстрів права власності державного майна: земельних ділянок, які підпорядковані Держгеокадастру України та передані в приватну власність за період з 90-х років минулого століття до 2011 року.

Крім того, протягом 2008-2011 років Новоодеська міська рада Миколаївської області, відділ Держкомзему в Новоодеському районі Миколаївській області за її зверненням не усунули недоліків, що містилися у державному акті на право приватної власності на землю, який було видано за життя її матері.

Через допущені помилки в державному акті на право приватної власності на землю в частині невірно зазначеного імені померлої матері позивача, його складення на дві земельні ділянки з різним цільовим призначенням та невизначеними межами між двома суміжними ділянками, вона не мала можливості оформити право власності на спадкове майно.

Позивач зазначала, що Новоодеський районний суд Миколаївської області не захистив її права щодо усунення недоліків у державному акті на право приватної власності на землю, оскільки повертав її заяви без постановлення ухвал та їх реєстрації в суді. На вимогу судді цього ж суду Ітріна М. В. нею були змінені позовні вимоги з виправлення недоліку державного акту в Плані зовнішніх меж на визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, що, на її думку, суперечило положенням статті 392 ЦК України та висновкам Верховного Суду України.

Посилалась на зазначені обставини, а також відсутність контролю Президента України та Миколаївської обласної державної адміністрації щодо належного виконання своїх функцій іншими підпорядкованими державними органами, невиконання вимог Конституції України.

Зазначала, що через такі протиправні дії відповідачів вона понесла майнові втрати, пов`язані із знищенням та пошкодженням спадкового майна - садиби по АДРЕСА_1 , необхідністю відновлення свого порушеного права (адвокатські послуги, витрати на проїзд до суду та органів державної влади на особисті прийоми), неотриманими доходами, які могла б одержати, якби її право не було порушено. Такими неправомірними діями відповідачів їй було завдано також моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, посилаючись на статтю 56 Конституції України, статті 23, 1167, 1173 ЦК України, позивач просила суд стягнути 2 млн. 500 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та 2 млн. 500 тис. грн на відшкодування майнової шкоди, завданої протиправними діями Держгеокадастру України, Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області, відділом Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області, Новоодеською міською радою Миколаївської області шляхом стягнення коштів за рахунок держави.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності на житловий будинок ОСОБА_1 оформила через органи нотаріату ще у 2009 році, тому є безпідставним її твердження про пошкодження житлового будинку унаслідок протиправних дій відповідачів. Позивачкою не доведено та не надано до суду документальне обґрунтування матеріальних збитків та моральної шкоди, а, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідачів майнової та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відсутні як докази незаконності бездіяльності відповідачів: відділу Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, так і взагалі будь-яких звернень до відповідачів: Президента України, Новоодеської міської ради Миколаївської області, Миколаївської обласної державної адміністрації.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 02 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивач належними та допустимими доказами не довела, що дії відповідачів: Держгеокадастру України, Головного управління Держгеокадастру України в Миколаївській області, відділу у Новоодеському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Новоодеської міської ради Миколаївської області були протиправними та завдали їй моральної шкоди. Встановлена адміністративним судом протиправна бездіяльність Головного Управління Держкомзему у Миколаївській області, що полягала у ненаданні позивачу вичерпних відповідей у 2008-2009 роках про наявність в державному акті на право власності на земельну ділянку всіх помилок, які були виявлені під час перевірки, не свідчить про неправомірність дії відповідача у невнесенні виправлень у державний акт. Інших доказів протиправності дій та бездіяльності відповідачів, у тому числі будь-яких звернень до Президента України, Миколаївської обласної державної адміністрації, Новоодеської міської ради Миколаївської області, матеріали справи не містять.

Крім того, відсутні докази, які б свідчили про те, що унаслідок дій і бездіяльності відповідачів позивачу завдана майнова шкода, пов`язана із знищенням та пошкодженням спадкового майна - садиби по АДРЕСА_1 , необхідністю відновлення свого порушеного права (адвокатські послуги, витрати на проїзд до суду та органів державної влади на особисті прийоми), неотриманими доходами, які могла б одержати, як і відсутні докази наявності причинно-наслідкового зв?язку між завданою шкодою та діями чи бездіяльністю відповідачів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що діяльність органів Держкомзему та Новоодеської міської ради Миколаївської області в період 2008-2011 років відбувалась з порушенням вимог законодавства, яка завдала їй тяжкої шкоди: зруйнована садиба за адресою: АДРЕСА_1 в період 2008-2011 років; її втрачене здоров`я в період 2008-2011 років у зв?язку із щоденними поїздками до органів державної влади та на особисті прийоми; набутий великий борг, так як її пенсія не передбачає витрати на щоденний проїзд, щоденну правову допомогу, витрати на ліки.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У липні-серпні 2019 року Держгеокадастр України, представник Президента України - Гуцал Д. С., Миколаївська обласна державна адміністрація подали відзиви на касаційну скаргу, в якому зазначили, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважав висновки суді про відсутність порушень прав позивача такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 490/5584/17 з Центрального районного суду м. Миколаєва.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Держгеокадастру України із запитом про надання публічної інформації - щодо реєстрів права власності державного майна: земельних ділянок, які підпорядковані Держгеокадастру України, що передані в приватну власність в період 90-их років минулого століття до 2011 року (період керування Держкомземом України ОСОБА_2 ).

20 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулась із запитом про надання публічної інформації до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, в якому просила надати їй реєстри, документи щодо передачі земельних ділянок державної форми власності, державного майна у приватну власність фізичним особам згідно з пунктом 6 статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» в період 90-их років минулого століття до 2011 року за часи керування управлінням ОСОБА_3

16 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до відділу Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області із запитом, в якому просила надати реєстри реєстрації права власності державного майна: земельних ділянок, які підпорядковані відділу Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області, які передані в приватну власність в період 90-их років минулого століття до 2011 року (період керування відділом Гети П. П. ).

28 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Новоодеської міської ради Миколаївської області із запитом про надання публічної інформації, а саме документів щодо отримання коштів з Державного бюджету України та документів щодо використання коштів з Державного бюджету України, які надані Новоодеській міській раді Миколаївської області за часів головування Новоодеською міською радою Миколаївської області ОСОБА_5.; реєстри щодо передачі у володіння державного майна і будівлі, споруди, підприємства, організації, земельні ділянки за часи головування Новоодеською міською радою Миколаївської області ОСОБА_5.

Не погодившись з відповідями щодо розгляду її звернень, у березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до вищезазначених органів державної влади про визнання протиправними їх дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року визнано протиправними дії Держгеокадастру України, Головного управління Держгеокадастру України в Миколаївській області і відділу Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зобов`язано Держгеокадастр України, Головне управління Держгеокадастру України у Миколаївській області і ваідділ Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області надати відповідь на звернення ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Разом з тим, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний адміністративний суд виходив з того, що судом першої інстанції необґрунтовано було визнано дії стосовно ненадання відповіді неправомірними, оскільки відповідь була надана та детально розкривала суть поставлених питань.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішення суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що після смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 отримала свідоцтво на спадщину за заповітом на нерухоме майно - житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Під час оформлення спадкових прав на земельну ділянку, за цією ж адресою, позивач з`ясувала, що у державному акті на право власності на земельну ділянку від 19 грудня 1993 року № 79 серії МК №365, який за життя був виданий її матері, мали місце орфографічні та технічні помилки.

Протягом 2008-2011 років ОСОБА_1 намагалась виправити допущені помилки, звертаючись до різних інстанцій, у тому числі, до відповідачів: Новоодеської міської ради Миколаївської області, Головного управління Держкомзему у Миколаївській області, відділу Держкомзему в Новоодеському районі Миколаївської області.

Не отримавши, на думку позивача, позитивного вирішення цього питання, у 2011 році ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держкомзему в Миколаївській області, відділення Держкомзему у Новоодеському районі Миколаївської області про визнання протиправною їх бездіяльність, відшкодування майнової та моральної шкоди у розмірі 100 тис. грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Держкомзему у Миколаївській області у наданні позивачу, яка зверталася з заявами безпосередньо до цієї установи, вичерпних відповідей у 2008-2009 роках про наявність в державному акті на право власності на земельну ділянку від 19 грудня 1993 року № 79 всіх помилок, які були виявлені під час перевірки звернень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо виправлення в державному акті на право власності на земельну ділянку наявних помилок, адміністративний суд виходив з того, що на момент звернення позивача до відповідачів діяла Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року № 325, пунктом 4.1 якої було передбачено, що виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускаються, а в разі їх внесення такий акт вважався зіпсованим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди, адміністративний суд виходив з того, що позивачем не доведено та не надано до суду документального обґрунтування завдання майнової та моральної шкоди.

Водночас, положення пункту 4.4. вищезазначеної Інструкції передбачало видачу нового державного акту відповідним територіальним органом Держкомзему, у разі виявлення у виданому державному акті орфографічних та технічних помилок, за заявою землевласника. Отже, видача нового державного акту за заявою спадкоємця землевласника у такому випадку Інструкцією не передбачено.

За таких обставин, адміністративний суд вважав, що підстав для визнання дій зазначених відповідачів щодо не виправлення ними помилок у державному акті незаконними немає.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що встановлена адміністративним судом протиправна бездіяльність Головного Управління Держкомзему у Миколаївській області, яка полягала у ненаданні позивачу вичерпних відповідей у 2008-2009 роках про наявність в державному акті всіх помилок, які були виявлені під час перевірки, не свідчить про неправомірність дій Головного Управління Держкомзему у Миколаївській області у невнесенні виправлень у державний акт на право приватної власності на землю. Інших доказів протиправності дій та бездіяльності відповідачів, у тому числі наявності звернень до Президента України, Миколаївської обласної державної адміністрації, Новоодеської міської ради Миколаївської області позивачем не надано.

Вирішуючи спір, суди, врахувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що відсутні докази, які б свідчили про те, що унаслідок дій і бездіяльності відповідачів позивачу завдана майнова шкода, пов`язана із знищенням та пошкодженням спадкового майна - садиби по АДРЕСА_1 , необхідністю відновлення свого порушеного права (адвокатські послуги, витрати на проїзд до суду та органів державної влади на особисті прийоми), неотриманими доходами, які могла б одержати, та як і відсутні докази наявності причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та діями чи бездіяльністю відповідачів.

Також позивач належними та допустимими доказами не довела те, що дії відповідачів: Держгеокадастру України, Головного управління Держгеокадастру України в Миколаївській області, відділу у Новоодеському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Новоодеської міської ради Миколаївської області були протиправними та завдали їй моральної шкоди.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 243/9826/16-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 233/4186/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 638/12068/16-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 02 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара