Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2020 року у справі №663/1711/18

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 663/1711/18

провадження № 61-5184св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, державний реєстратор Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Пигида Андрій Борисович, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 19 грудня 2018 року у складі судді Клімченка М. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Бугрика В. В., Кузнєцової О. А., Семиженка Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції

у Херсонській області (далі - Управління ДАБІ у Херсонській області), державного реєстратора Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Херсонське БТІ"), ОСОБА_4,

ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовна заява мотивована тим, що 03 вересня 2010 року за договором дарування вона набула право власності на житловий будинок

АДРЕСА_1,08 квітня 2011 року вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0554 га, на якій розташований вказаний житловий будинок за зазначеною адресою.

У 2010 році вона прийняла рішення про реконструкцію та перебудову житлового будинку, були виконані передпроектні розробки та 29 вересня 2011 року на її ім'я був виданий будівельний паспорт № 03/11

на будівництво індивідуального житлового будинку загальною площею 142,5 кв. м, її повідомлення до Управління ДАБІ у Херсонській області про початок виконання будівельних робіт було внесено до єдиного державного реєстру 08 листопада 2011 року за № ХС06211073493.

На час проведення будівельних робіт старий саманний будинок демонтовано і на його місці протягом 2011-2015 років побудований фундамент нового будинку, зведені ганок, тераса, стіни першого поверху, проведені роботи із підключення нового будинку до міської водопровідної та каналізаційної мережі.

12 березня 2015 року вона видала нотаріальну довіреність на ім'я ОСОБА_5, якою уповноважила останнього представляти її інтереси

в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, зокрема

в органах ДАБК, вирішувати всі питання стосовно отримання проектної та іншої документації щодо будівництва, прийняття будинку до експлуатації, реконструкції, капітального ремонту тощо, а також розпоряджатися належним їй на праві власності житловим будинком та земельною ділянкою за вказаною вище адресою.

У серпні 2015 року їй стало відомо про те, що за вказаною довіреністю ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу старого та вже існуючого будинку, а також зазначеної земельної ділянки із своїм братом ОСОБА_2.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 липня 2017 року, зазначений договір визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2.

Зазначала, що під час розгляду вказаної судової справи вона дізналася, що 07 квітня 2016 року державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Пигидою А. Б. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про знищення об'єкту нерухомого майна - житлового будинку літ. "А", загальною площею 43,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та припинено право власності ОСОБА_2 на цей об'єкт нерухомого майна.

19 травня 2016 року Управлінням ДАБІ у Херсонській області зареєстровано повідомлення про початок виконання ОСОБА_2 будівельних робіт одноповерхового житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1, підставою набуття права власності на даний об'єкт нерухомого майна зазначено декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, видану Управлінням ДАБІ у Херсонській області

01 червня 2017 року, проте у Єдиному державному реєстрі декларація

із зазначеним номером та серією містить інформацію про житловий будинок за іншою адресою: АДРЕСА_1.

15 червня 2017 року державним реєстратором Пигидою А. Б. внесено запис про право власності на житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1, житловою площею 133,5 кв. м за ОСОБА_2.

Управління ДАБІ у Херсонській області своїм листом від 28 серпня

2017 року повідомило її, що згідно із даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт

і посвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів,

з 2011 року по теперішній час зареєстровано лише одне повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об'єкт будівництва: "Індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1" від 08 листопада 2011 року № ХС 06211073493 - замовник ОСОБА_1.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 червня 2018 року приватним нотаріусом Шершуковою Н. В. 24 липня 2018 року було посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку, загальною площею 133,5 кв. м, та договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна зареєстровані на ОСОБА_3, вважала, що вищевказане нерухоме майно вибуло з її законного володіння поза її волею.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:

- скасувати повідомлення про початок будівельних робіт щодо одноповерхового житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1;

- скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації щодо одноповерхового житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень запис про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2;

- витребувати майно - земельну ділянку площею 0,0554 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- витребувати майно - не введений в експлуатацію житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 19 грудня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач не

є власником житлового будинку, про витребування якого ставить питання, вказаний будинок не є об'єктом самочинного будівництва, тому відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розміщений, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника. У зв'язку

з тим, що довіреність позивача від 12 березня 2015 року, яка видана на ім'я ОСОБА_5, є чинною, тому відсутні підстави для скасування повідомлення про початок будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запису про право власності на житловий будинок.

Оскільки позивач не довела належність їй на праві власності спірного нерухомого майна, тому відсутні підстави для витребування спірного будинку на її користь.

Відповідно до виданої довіреності ОСОБА_5 були надані також повноваження щодо розпорядження зазначеним майном, а саме: продати, обміняти, передати в іпотеку, оренду визначаючи умови договорів на власний розсуд, належним позивачу на праві власності житловим будинком

АДРЕСА_3. Довіреність від 12 березня 2015 року недійсною в судовому порядку не визнавалась, тому підстави для скасування повідомлення про початок будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запис про право власності на житловий будинок відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_1, задоволено частково.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 19 грудня

2018 року в частині відмови у скасуванні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень запис про право власності на житловий будинок

АДРЕСА_4, за ОСОБА_2 скасовано.

Ухвалено у цій частині нове рішення, яким скасовано рішення державного реєстратора Пигиди А. Б. від 21 червня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запис про право власності на житловий будинок

АДРЕСА_4, за ОСОБА_2.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щооскільки у позивача відсутні права на спірний об'єкт нерухомості, тому передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог про скасування повідомлення про початок будівельних робіт щодо одноповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, та декларації про його готовність до експлуатації відсутні.

За умови чинності договору купівлі-продажу житлового будинку

АДРЕСА_1 від 24 липня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, спірний об'єкт нерухомості відповідно до його реєстрації за цим договором не є не введеним

в експлуатацію житловим будинком, а має статус житлового будинку, власником якого позивач не виступала та не виступає. З цієї ж підстави, за умови чинності зазначеного вище договору купівлі-продажу, вимога позову про витребування земельної ділянки не може бути задоволена

в силу положень частини 1 статті 377 ЦК України та частини 1 статті 120 ЗК України.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Пигиди А. Б.

від 21 червня 2017 року № 35780132 було проведено реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, при цьому реєстраційна справа містить таку декларацію на вказану особу на будинок АДРЕСА_5 по тій же вулиці. Отже, державним реєстратором порушено вимоги статтей 10, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення

у частині відмови у задоволенні її позовних вимог про витребування майна

з чужого незаконного володіння та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу вимог

частини 1 статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили фактичні обставини справи.

Вважає, що для ОСОБА_2 житловий будинок, який він продав

ОСОБА_3, у частині проведених ним будівельних робіт є об'єктом самочинного будівництва, оскільки він будувався на земельній ділянці, яка належить іншій особі - ОСОБА_1, оскільки відповідні дозвільні документи ним оформлені не були.

Крім того, ОСОБА_2

у встановленому законом порядку не набув право власності на будинок, оскільки декларація про готовність об'єкта до експлуатації житлового будинку АДРЕСА_1 на його ім'я не реєструвалася. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Щодо ОСОБА_1, та вказаний житловий будинок є об'єктом незавершеного будівництва, оскільки будувався нею на власній земельній ділянці, з отриманням відповідних дозвільних документів, однак недобудований та не введений в експлуатацію.

Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані положення статті 376 ЦК України, а висновки щодо правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна та правомірність договору купівлі-піродажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підтверджені належними доказами та не відповідають обставинам справи.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року

у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 05 червня

2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня

2019 року у справі № 128/2526/16-ц (провадження № 61-19974св18),

від 17 жовтня 2018 року у справі № 759/17450/14-ц (провадження № 61-17378св18), у постанові Верховного Суду України від 17 грудня

2014 року у справі № 6-140цс14, у постанові Верховного Суду України

від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 03 вересня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Скадовської нотаріальної контори, реєстровий №и2-446, набула право власності на житловий будинок

АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв. м, житловою площею 31 кв. м.

На підставі рішення сесії Скадовської міської ради від 22 жовтня 2010 року № 1061 ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0554 га., кадастровий номер 6524710100:01:148:0017, на якій розташований вказаний будинок.

У 2010 році на замовлення ОСОБА_1 виконані та погоджені архітектором м.

Скадовська проектні розробки індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1, якими передбачалося знесення старого будинку та зведення, в тому числі частково на його місці, нового житлового будинку, загальною площею 142,5 кв. м.

29 вересня 2011 року ОСОБА_1 отримала будівельний паспорт на новий житловий будинок АДРЕСА_6, вимоги до забудови земельної ділянки, схему забудови земельної ділянки.

08 листопада 2011 року Інспекцією державного-архітектурного контролю

у Херсонській області опрацьовано та внесено до єдиного державного реєстру повідомлення про початок виконання будівельних робіт

по будівництву нового житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 142,5 кв. м, згідно з будівельним паспортом від 29 вересня

2011 року № 03/11.

12 березня 2015 рокуОСОБА_1 видала нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_5, якою уповноважила останнього діяти

в її особистих інтересах, а саме бути її представником у будь-яких установах, підприємствах та організаціях (в тому числі, але не тільки, в органах БТІ, реєстраційної служби, Державного земельного агентства, органах державного кадастру, землевпорядних організаціях, органах нотаріату, житлово-експлуатаційних конторах, органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, комунальних підприємствах, у ВАТ ЕК "Херсонобленерго", у ВАТ "Херсонгаз", інспекції архітектурно-будівельного контролю та у будь-яких інших органах) з питання управління належним їй на праві власності житловим будинком

АДРЕСА_1, та земельною ділянкою за тією ж адресою. Розпоряджатися, а саме: продати, обміняти, передати в іпотеку, оренду, визначаючи

умови договорів на власний розсуд, належним їй на праві власності житловим будинком АДРЕСА_1, та земельною ділянкою за тією ж адресою.

В числі іншого представнику надано право зареєструвати право власності

в порядку, передбаченому законодавством, замовляти та отримувати необхідні документи, в тому числі довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівельну та технічну документацію, проекти, витяги з Державного земельного кадастру, кадастровий номер, тощо, вирішувати від її імені всі питання, щодо одержання документів, довідок, проектної та іншої документації щодо будівництва, прийняття

в експлуатацію, реконструкції, капітального ремонту будинку, будівель та споруд, інженерного обладнання, мереж, тощо; розписуватися за

ОСОБА_1, тощо.

На підставі вищезазначеної довіреності ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_1, за договорами купівлі-продажу від 24 квітня 2015 року продав ОСОБА_2 належні позивачу на праві приватної власності житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1.

Житловий будинок, загальною площею 133,5 кв. м, житловою площею

68,6 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, був побудований та введений в експлуатацію ОСОБА_2. Право власності на новостворене нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2, який в подальшому здійснив його відчуження ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу житлового будинку

від 24 липня 2017 року, серія та номер: 443, посвідченого приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області Шершуковою Н. В.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилався на те, що позивач не довела належність їй на праві власності спірного нерухомого майна, а саме житлового будинку загальною площею 133,5 кв. м, житлова площею 68,6 кв. м, який знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1, що виключає можливість витребування цього будинку на її користь. За умови чинності договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 24 липня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимога позову про витребування земельної ділянки не може бути задоволена в силу положень частини 1 статті 377 ЦК України та частини 1 статті 120 ЗК України.

ОСОБА_1 у апеляційній скарзі посилалася на те, що спірні договори купівлі-продажу земельної ділянки від 24 квітня 2015 року та житлового будинку рішенням Скадовського районного суду Херсонської області

від 20 квітня 2017 року, яке ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 липня 2017 року залишено без змін, скасовано.

Відповідно до положень статей 317, 319, 321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується

і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності

є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, які викладені у постановах: від 24 червня 2015 року № 6-251цс15,

від 21 грудня 2016 року № 6-2233цс16.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За змістом статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", її експертизи; 3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині 1 статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною 3 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

З контексту частин 3 та 4 статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини 3 статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення частини 1 статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 1328цс15.

Законом України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV "Про доступ до судових рішень" (далі - ~law37~) регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та введення Єдиного державного реєстру судових рішень (~law38~).

Згідно з ~law39~ кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення

в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (~law40~).

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, реєстраційний № 242, від 24 квітня

2015 року, по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Гришко С. М., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, реєстраційний № 243 від 24 квітня 2015 року, по

АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Гришко С. М., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, площею 0,0554 га, кадастровий номер undefined. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 625085865247.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_7, залишено без задоволення. Рішення Скадовського районного суду Херсонської області

від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області

від 18 липня 2017 року залишено без змін.

Згідно із частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, зі змісту статті 331 ЦК України Верховний Суд робить висновок про те, що новоствореним є майно, яке є новозбудованим. Тому, якщо набувачем жодного нового майна не створювалося, то добудова, реконструкція

з прив'язкою до вже існуючого нерухомого майна, з використанням його функціональних елементів, не є іншим об'єктом нерухомості.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові

від 06 липня 2016 року № 6-1213цс16, а також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 29/5005/6381/2011.

Апеляційний суд не врахував правових наслідків, які випливають у зв'язку зі скасуванням рішення Скадовського районного суду Херсонської області

від 20 квітня 2017 року, яким було скасовано договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки та будинку, за якими набув право власності на ці об'єкти ОСОБА_2, і який у період чинності цих договорів відчужив об'єкти нерухомості ОСОБА_3.

Також апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 став набувачем спірного нерухомого майна без належних правових підстав.

Так, Верховний Суд вважає, що право законного власника, яким

є ОСОБА_1, підлягає захисту незалежно від здійсненої забудови незаконним набувачем.

Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо витребування

у ОСОБА_3 житлового будинку і земельної ділянки, що розміщені

по АДРЕСА_1 не підлягають задоволення, оскільки забудова житлового будинку площею 133,5 кв. м за вказаною адресою здійснена без належних правових підстав.

Водночас за змістом частин 3 , 4 статті 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Зазначені правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07 вересня 2016 року (провадження № 6-389цс16), та Великої Палати Верховного Суду, яка викладена

у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

Зважаючи на особливості принципів диспозитивності та змагальності

у цивільному процесі України, у цій справі неможливо вирішити питання щодо належної компенсації кінцевому набувачу, так як ОСОБА_8 та ОСОБА_3 розпорядилися своїми процесуальними правами, не заявили відповідні зустрічні позовні вимоги, а суд не має можливості розглянути

не ініційовані сторонами питання та самостійно збирати докази для встановлення розміру означеної компенсації.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, вказаного не врахував, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги

позивача, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Згідно із частиною 4 статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк