Постанова

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 626/2055/18

провадження № 61-17906св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, у тому числі дві земельні ділянки площею по 5,3545 га кожна, розташовані на території Попівської сільської ради Красноградського району Харківської області, які ОСОБА_3 заповіла йому заповітом від 06 грудня 2017 року.

Однак про існування вказаного заповіту він довідався тільки в серпні

2018 року від свого батька ОСОБА_4 , який отримав лист приватного нотаріуса Момот С. В., у якому йшлося про заповіт від 06 грудня 2017 року.

На той час він перебував за кордоном, у м. Варшаві та не зміг відразу приїхати до м. Красноград Харківської області.

17 вересня 2018 року звернувся до приватного нотаріуса Момот С. В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , однак отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Від нотаріуса довідався, що відповідач ОСОБА_2 , як чоловік спадкодавця, у лютому 2018 року подав заяву про прийняття спадщини за законом після смерті своєї дружини.

Вважає, що пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин та посилаючись на вказані обставини, просив суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області

від 03 травня 2019 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив із недоведеності поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини та відсутності доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, що перешкодили позивачу вчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Красноградського районного суду Харківської області від 03 травня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці, після набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Вирішено питання про судові витрати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 до серпня 2018 року не був обізнаний про наявність на його ім`я заповіту ОСОБА_3 , що є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини. Апеляційним судом враховано, що доводи відповідача про можливість ОСОБА_1 дізнатися про заповіт раніше ніж до серпня 2018 року матеріалами справи не доведені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи № 626/2055/18 із місцевого суду.

У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову.

Заявник вважав, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про смерть ОСОБА_3 та складання нею заповіту на його ім`я.

Апеляційний суд не врахував, що позивач перебував за межами України періодично, а тому мав можливість своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

На думку заявника, доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, що перешкодили вчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини, позивачем не надано.

Заявник вказує, що апеляційний суд необґрунтовано вважав, що приватний нотаріус не повідомила відповідача про існування заповіту, оскільки матеріали спадкової справи свідчать про протилежне.

Відзив на касаційну скаргу, у визначений судом строк не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що за заповітом від 06 грудня 2017 року посвідченим приватним нотаріусом Момот С. В., ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 належні їй земельні ділянки кадастровий номер 6323385700:07:000:0134 та кадастровий номер 6323385700:07:000:0135 по 5,3545 гектарів кожна.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем на час її смерті не проживали та не були зареєстровані за однією адресою.

21 лютого 2018 року ОСОБА_2 , як чоловік ОСОБА_3 , звернувся до приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Момот С. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини.

Нотаріусом заведена спадкова справа № 22/2018 та ОСОБА_2

03 серпня 2018 року видане свідоцтво про на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , зокрема на 1/2 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

18 квітня 2018 року приватний нотаріус Момот С. В. направила за адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 лист за вих. № 215/01-16 про наявність заповіту ОСОБА_3 від 06 грудня 2017 року. Відомості про отримання ОСОБА_1 вказаного листа в матеріалах справи відсутні.

03 серпня 2018 року приватний нотаріус Момот С. В. повторно направила ОСОБА_1 лист про наявність заповіту ОСОБА_3 від 06 грудня

2017 року.

Листом від 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 повідомив нотаріуса Момот С . В. про бажання оформити спадщину після смерті ОСОБА_3 та намір звернутися до суду для продовження строку прийняття спадщини.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 вересня 2018 року нотаріусом Момот С. В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину у встановлений законом строк.

Згідно відміток у паспорті громадянина України для виїзду закордон

ОСОБА_1 у період з 04 лютого по 04 травня 2018 року та із 21 червня

по 15 вересня 2018 року перебував за кордоном.

Допитаний судом першої інстанції в якості свідка батько позивача

ОСОБА_4 пояснив, що на прохання своєї сестри ОСОБА_3 запрошував нотаріуса до її квартири, де на той час перебував і ОСОБА_1 .

Однак спілкування нотаріуса Момот С. В. та ОСОБА_3 відбувалось конфіденційно та зміст заповіту він не знав.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, але бажає прийняти спадщину, у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення відповідних дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини суд визнав поважними.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що не проживав зі спадкодавцем за заповітом, а про існування заповіту йому стало відомо лише після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Встановивши, що ОСОБА_1 до серпня 2018 року не був обізнаний про наявність на його ім`я заповіту ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строк на прийняття спадщини.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17, яка правильно врахована апеляційним судом.

Доводи ОСОБА_2 в касаційній скарзі про те, що позивач знав про існування заповіту до серпня 2018 року, аналогічні доводам, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, та є такими, що не підтверджені наявними у справі доказами.

Натомість згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення справи, а зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини, неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права, що, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є . В. Синельников

С. Ф. Хопта