ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 202/5348/18

провадження № 61-10212св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів:Калараша А.А. (суддя-доповідач), Лесько А. О.,Петрова Є.В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником ОСОБА_4 , на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року, постановлену під головуванням судді Зосименко С.Г., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Куценко Т.Р., Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну порядку таспособу стягнення аліментів, які стягуються з відповідача за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2013 року, на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши їх до 1/3 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Короткій зміст судових рішень

Ухвалою Індустріального районному суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року відкрито провадження у справі.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження, суд першої інстанції встановив, що справа підсудна Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року про відкриття провадження залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження з урахуванням приписів статті 29 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20 травня 2019 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року .

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили місце проживання сторін, а саме те, що і позивач і відповідач проживають в Російській Федерації, а тому дійшли до передчасного висновку про відкриття провадження в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська.

На підтвердження проживання ОСОБА_1 в Російській Федерації, скаржник посилається на наявну в матеріалах справи міграційну картку серії НОМЕР_1 , повідомлення прибуття іноземного громадянина за довіреністю, посвідченою консулом Генерального консульства України в Санкт-Петербурзі, яку ОСОБА_1 видала уповноваженим особам.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про зміну порядку та способу стягнення аліментів (а.с.1-3).

ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 представляти свої інтереси на території України. Довіреність на вказане розпорядження видана Генеральним консульством України у Санкт-Петербурзі 13 лютого 2017 року ( а.с.19).

Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрована м. Дніпропетровськ (на час звернення до суду АДРЕСА_1 (а.с.30).

Також, вищевказане місце реєстрації ОСОБА_1 , підтверджується Довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні, виданої відділом обліку проживання фізичних осіб Дніпровської міської ради № 10814 (а.с.10, 100).

Станом на 31 серпня 2018 року, ОСОБА_1 була знята з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ДМСУ Головного управління в Дніпропетровській області від 22 листопада 2018 року, надану на запит представнику ОСОБА_4 , діючому в інтересах ОСОБА_3 .

В матеріалах справи наявна міграційна карта НОМЕР_1 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 перетинала кордон Республіки Білорусь 25 серпня 2014 року та прямувала до Російської Федерації в м. Санкт-Петербург для перебування за вказаним місцем у період з 26.08.2014 року по 20.11.2014 року (а.с.76).

Відповідно до відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України у Дніпропетровській області, наданих на запит суду першої інстанції, ОСОБА_3 станом на 20 вересня 2018 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ( а.с.33).

Відповідно до Посвідки на проживання в Російській Федерації НОМЕР_3 за яким ОСОБА_3 визначено право на проживання у період з 06 березня 2018 року до 06 березня 2023 року (а.с.55).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень стаття 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Відповідно до статті 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.

Відповідно до статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31цього Кодексу.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, положенням статті 28 ЦПК України закріплено за позивачем право вибору суду при зверненні з позовом про зміну порядку та способу стягнення аліментів, за двома критеріями - за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування позивача.

В даному випадку ОСОБА_1 , будучи зареєстрованою на момент звернення з вказаним позовом до суду в м. Дніпро, реалізувала своє право вибору до якого суду звернутись з вказаним позовом.

Судами встановлено, що матеріали справи не містять інформації щодо зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача ОСОБА_1 в Російській Федерації на час відкриття провадження у справі, а міграційна карта НОМЕР_1 , на яку посилається скаржник, лише посвідчує факт перетину кордону Білоруської Республіки ОСОБА_1 та запланованого перебування у Російській Федерації у період з 26.08.2014 року по 20.11.2014 року .

Окрім того, оформлення ОСОБА_1 13 лютого 2017 року в Російській Федерації довіреності на уповноваження ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 представляти її інтереси в Україні, не підтверджує факт перебування позивача на території Російської Федерації на час звернення з вказаним позовом до суду та на момент відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, що на час вирішення питання про відкриття провадження по справі, в матеріалах справи були наявні докази місця реєстрації позивача АДРЕСА_1 , тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що справа підсудна Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.

Таким чином, доводи касаційної скарги, відносно того що судами не було прийнято до уваги при визначеності підсудності справи факту проживання ОСОБА_1 в Російській Федерації, не знайшло свого підтвердження та спростувалось матеріалами справи.

За таких обставин, на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про підсудність справи Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

А. О. Лесько

Є. В. Петров

С. П. Штелик