Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.05.2025 року у справі №205/682/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

справа № 205/682/22

провадження № 61-16692св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гупало К. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гупало К. В., про визнання іпотечного договору недійсним

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року у складі судді Мовчан Д. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І., Піменова М.В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним іпотечний договір № 963, укладений між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , посвідчений 05 грудня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало К. В. за реєстровим номером 3107.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 23червня 1986 року вона і ОСОБА_2 уклали шлюб, за період якого за рахунок спільних накопичених коштів збудували житловий будинок з господарським будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0842 га.

В липні 2020 року їй стало відомо, що 03 грудня 2018 року до державного реєстру внесено запис про обтяження житлового будинку з господарським будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного договору, іпотекодавець - ОСОБА_2 , іпотекодержатель - АТ «Укрсоцбанк».

Позивач не надавала нотаріально посвідченої згоди на передання будинку в іпотеку, у зв`язку з чим просила визнати недійсним іпотечний договір № 963, укладений між ОСОБА_2 і АТ «Укрсоцбанк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 18 червня 2024 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог.

Відповідачі надали більш вагомі докази, які переважають над твердженнями позивача. Судова експертиза не була проведена у зв`язку з відсутністю необхідних для експерта письмових даних.Дій, які б свідчили про ухилення відповідачів від проведення експертного дослідження та свідомого непредставлення ними матеріалів, не встановлено. З моменту укладання спірного договору пройшло майже 20 років, що об`єктивно зумовлює неможливість збереження певної частини матеріалів нотаріального та банківського діловодства.

Позивач надала згоду на передачу житлового будинку та земельної ділянки, що є спільною сумісною власністю подружжя, в іпотеку банку. Волевиявлення позивача на передачу майна в іпотеку є доведеним.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , залишив без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивованазаконністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Згода ОСОБА_1 на укладення договору іпотеки у кредитному договорі є дійсною та відображає її волю. Підстав уважати, що позивач не надавала згоди на передачу майна в іпотеку, немає, оскільки інформації щодо підроблення бланку, на якому зроблена заява, викрадення його чи не виготовлення державним підприємством суду не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19.

На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивач не надавала згоди на укладення іпотечного договору, предметом якого є житловий будинок. АТ «Сенс Банк» не надало оригіналу або копії згоди дружини позичальника, що вказує на недобросовісність та ухилення банку від проведення почеркознавчої експертизи, проведення якої задоволено ухвалою суду. У приватного нотаріуса також немає заяви ОСОБА_1 щодо її згоди на передачу майна в іпотеку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від18 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 квітня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 23 червня 1986 року уклали шлюб.

ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок на АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності, видане Виконавчим комітетом Ленінської ради народних депутатів на підставі рішення від 16 лютого 1990 року № 85/120).

05 грудня 2007 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором від 05 грудня 2007 року № 085/С/11-7, між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 963, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гупало К. В. за реєстровим номером 3107.

За умовами іпотечного договору в іпотеку передано житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії заяви від 05 грудня 2007 року, яка посвідчена у нотаріальному порядку, ОСОБА_1 дає згоду на передачу її чоловіком ОСОБА_2 в іпотеку домоволодіння та земельної ділянки площею 0, 0842 га, що на АДРЕСА_1 , за ціною 789 062, 50 грн та на умовах на свій розсуд. Підтверджує, що земельна ділянка і домоволодіння є їхньою спільною сумісною власністю; стверджує, що сума договору, а також інші умови договору іпотеки обговорені ними раніше і будуть названі її чоловіком при укладанні договору, договір укладається її чоловіком в інтересах сім`ї, і укладання цього договору відповідає їхньому спільному волевиявленню,

Ленінський районний суд ухвалою від 06 жовтня 2022 року витребував у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гупало К. В., в АТ «Укрсоцбанк» і в АТ «Альфа-банк» (правонаступник АТ «Сенс Банк») примірник заяви ОСОБА_1 щодо згоди на передання в іпотеку жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .

Ленінський районний суд ухвалами від 03 липня 2023 року, від 18 грудня 2023 року призначав у справі судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої ставив питання чи виконано рукописний текст « ОСОБА_1 » та підпис у графі «Підпис» на заяві від імені ОСОБА_1 , яка є засвідченою 05 грудня 2007 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гупало К. В., за реєстровим номером 3106, спеціальний бланк нотаріального документа ВКС № 252012, - ОСОБА_1 або іншою особою?

Експертиза проведена не була у зв`язку з відсутністю необхідних для експерта письмових даних.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що вона не надавала згоди на передачуння в іпотеку житлового будинку, який збудований у період шлюбу з ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Стаття 578 ЦК України та частина друга статті 6 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження своїх доводів позивач просила витребувати у приватного нотаріуса і банків заяву від 05 грудня 2007 року щодо надання згоди на переданя майна в іпотеку і призначити у справі судово-почеркознавчу експертизу.

З обставин цієї справи відомо, що суд першої інстанції ухвалою від 06 жовтня 2022 року витребував у приватного нотаріуса та банків примірник заяви ОСОБА_1 від 05 грудня 2007 року щодо надання згоди на передачу майна в іпотеку та неодноразово призначав судову почеркознавчу експертизудля встановлення, чи виконано рукописний текст і підпис у заяві саме ОСОБА_1 чи іншою особою. Однак експертизу проведено не було у зв`язку з ненаданням оригіналу досліджуваного документа і порівняльних зразків підпису.

Разом із тим направлена приватному нотаріусу кореспонденція повернулась із відміткою «за закінченням терміну зберігання», а ухвалами від 31 серпня і від 18 грудня 2023 року суд першої інстанції витребував примірник заяви з оригінальним підписом ОСОБА_1 лише в АТ «Сенс Банк».

Крім того, відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зазначеною нормою процесуального закону встановлено спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Однак суд першої інстанції не сприяв усебічному та повному з`ясуванню обставин справи, не врахував норми статті 109 ЦПК України та не встановив, хто з учасників справи ухилився від надання відповідних доказів, зокрема заяви ОСОБА_1 щодо надання згоди про передання майна в іпотеку, не зазначив у мотивувальній частині рішення про визнання чи відмову у визнанні такого факту, для з`ясування якого суд призначав експертизу.

Апеляційний суд не усунув порушення, допущені судом першої інстанції, не встановив усіх фактичних обставин справи і дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на норми статті 400 ЦПК України.

Враховуючи, що апеляційний суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати зміст спірних правовідносин, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку діям учасників справи щодо можливого ухилення від надання відповідних доказів, а також заяві відповідача про застосування позовної давності, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права та ухвалити законне й справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов