Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.12.2019 року у справі №641/7421/18

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 641/7421/18

провадження № 61-22195св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 липня 2019 року у складі судді Курганникової О. А. та постанову Харківського апеляційного суду

від 08 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І.,

Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначав, що з 01 лютого 2016 року він обіймав посаду заступника редактора у структурному підрозділі «Редакція газети «Южная магистраль» відокремленого підрозділу «Регіональна філія «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - ПАТ Укрзалізниця»).

01 січня 2017 року структурний підрозділ «Редакція газети «Южная магистраль» виділено зі складу відокремленого підрозділу «Регіональна філія «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та приєднано до відокремленого підрозділу «Філія «Медіацентр «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця». Його переведено до штату відокремленого підрозділу «Філія «Медіацентр «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця». Одночасно з цим його переведено на посаду, віднесену до додаткового штату, який підлягає скороченню відповідно до законодавства, що передбаченого штатним розписом відокремленого підрозділу «Філія «Медіацентр «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця».

15 грудня 2017 року почалася реорганізація структурного підрозділу «Редакція газети «Южная магистраль» у «Харківське відділення філії - редакція газети «Південна магістраль»».

Відповідно до наказу (розпорядження) від 17 вересня 2018 року № 01-09/37 про припинення трудового договору, виданого відповідно до наказу від 18 січня 2018 року № 01-19/09 «Про скорочення посад Додаткового штату, який підлягає скороченню відповідно до законодавства» його було звільнено у зв`язку зі скороченням.

Позивач вважає, що звільнення відбулося незаконно, без належних правових підстав, виходячи з такого:

- його не було за 2 місяці повідомлено про скорочення його посади;

- його не було повідомлено про наявність вакансій у межах структурного підрозділу «Харківське відділення філії - редакція газети «Південна магістраль», чим позбавлено можливості вчасно написати заяву про переведення до нового штату структурного підрозділу «Харківське відділення філії - редакція газети «Південна магістраль» для забезпечення працевлаштування у межах структурного підрозділу за місцем роботи;

- роботодавцем не проводилося порівняння кваліфікації та продуктивності праці працівників структурного підрозділу, а тому і не було враховано його переважного права на залишення на роботі.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд поновити його на роботі у відокремленому підрозділі «Філія Медіацентр «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця» на посаді заступника редактора «Редакція газети «Южная магистраль». Стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 96 853,01 грн відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17 травня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що процедуру скорочення посад, віднесених до додаткового штату, в тому числі й посади, яку обіймав ОСОБА_1 , проведено відповідно до законодавства про працю, а тому підстав для поновлення позивача на роботі у відокремленому підрозділі «Філія Медіацентр «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця» на посаді заступника редактора «Редакція газети «Южная магистраль» не вбачається.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2019 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2019 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2019 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами попередніх інстанцій не встановлено належним чином, які саме зміни в організації виробництва і праці мали місце на підприємстві АТ «Укрзалізниця».

Зазначив, що термін «ліквідація» не може бути застосований до підрозділу редакції газети «Южная магистраль», оскільки він не був юридичною особою, а лише структурним підрозділом АТ «Укрзалізниця». Термін «ліквідація» може стосуватися лише юридичної особи. Підрозділ було лише перепідпорядковано - виділено зі складу однієї філії АТ «Укрзалізниці» та приєднано до іншої філії АТ «Укрзалізниця», а через рік скорочено штат працівників цього підрозділу.

Обґрунтовуючи свою позицію, послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431ас18, в якій йдеться про те, що ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи ця обставина може бути підставою

для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог частини другої статті 40, статті 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Також посилається на те, що він не надавав відповіді (згоди або відмови) на запропоновані йому вакансії, оскільки йому не було надано повного списку вакантних посад на підприємстві АТ «Укрзалізниця» з урахуванням усіх філій підприємства, його представництв та апарату управління. Роботодавець, попереджаючи його 03 липня 2018 року про скорочення посади, запропонував вакантні посади лише у двох із 33-х філій АТ «Укрзалізниця», чим порушив вимоги чинного законодавства, про що також йдеться у тій же постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431ас18, а також у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі 369/6843/15-ц, провадження 61-717св17 та від 21 березня 2019 року у справі № 487/2232/17, провадження 61-15534св18).

Крім того вказує, що саме відповідач повинен був доводити під час розгляду справи за його позовом, що під час звільнення його з роботи не було допущено порушень чинного законодавства про працю, зокрема те, що на підприємстві з моменту повідомлення його про звільнення та до моменту його звільнення не було вільних посад, які ОСОБА_1 не були запропоновані, що відповідачем належним чином не доведено. Однак судами це взято до уваги не було. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 127/1778/18, провадження 61-45749св18.

Вважає, що ОСОБА_2 лише виконував обов`язки головного редактора - начальника Харківського відділення філії - редакції газети «Південна магістраль», тобто ця посада була вакантною увесь період з дня покладання

на ОСОБА_2 виконання обов`язків за цією посадою до дня переведення останнього на цю посаду у грудні 2018 року, що відбулося після його звільнення, однак йому така посада запропонована не була, хоча він, маючи відповідний кваліфікаційний рівень та вважаючи посаду вакантною, надавав у визначеній законом формі свою згоду на зайняття цієї посади, яку роботодавець отримав 17 вересня 2018 року, але після отримання згоди видав наказ про його звільнення з 18 вересня 2018 року. Про вказане він зазначав у позовній заяві та в апеляційній скарзі, однак судами першої й апеляційної інстанцій ці його доводи до уваги взято не було.

До того ж судами залишено поза увагою, що ОСОБА_2 тривалий час фактично обіймав дві посади, кореспондента спеціального Харківського відділення філії «Медіацентр «Магістраль» АТ «Укрзалізниця» - редакції газети «Південна магістраль», яка не підлягала скороченню, та виконуючого обов`язки головного редактора Харківського відділення філії- редакції газети «Південна магістраль», чим також було порушено його права, оскільки ні одна з цих посад не була запропонована йому як вакантна.

Також вказує, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, визнано незаконним наказ від 19 липня 2018 року № 01-17/04-С про винесення йому догани, вказаним рішенням зобов`язано АТ «Укрзалізниця» скасувати такий наказ, а тому посилання відповідача на наявність у нього догани як на одну з підстав неможливості зайняття ним посади головного редактора газети «Південна магістраль» є безпідставними.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року до Верховного Суду від АТ «Українська залізниця», в особі заступників директора філії «Медіацентр «Магістраль» АТ «Укрзалізниця» Рябка М. Ю. та Королюк Т. Ю. , надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник, не погоджуючись із доводами касаційної скарги в повному обсязі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

В обґрунтування своєї позиції заявник вказує, що у товаристві дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, які потягли за собою ліквідацію певних структурних підрозділів товариства.

Відповідно до рішень правління ПАТ «Українська залізниця» від 15 листопада 2016 року № 76 та від 05 квітня 2017 року № Ц-57/27 затверджено загальну чисельність філії «Медіацентр «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця» у кількості 117 штатних одиниць та її штатний розпис, у якому передбачено Додатковий штат, що підлягає скороченню.

На виконання рішення правління ПАТ «Укрзалізниця» філією «Медіацентр «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця» видано наказ від 18 січня 2018 року «Про скорочення посад Додаткового штату, який підлягає скороченню відповідно до законодавства, в якому передбачено з 22 квітня 2018 року скоротити посади Додаткового штату, до якого увійшла й посада заступника редактора редакції газети «Южная магистраль» ОСОБА_1 , оскільки посада «заступник редактора» скорочується і в майбутньому штаті Харківського відділення філії - редакції газети «Південна магістраль» не передбачена. Подальше працевлаштування на посаді, яку позивач займав до моменту звільнення, було неможливим.

Позивачу 19 лютого 2018 року та 02 липня 2018 року надсилались повідомлення з попередженням про наступне скорочення посад Додаткового штату. З метою надання ОСОБА_1 можливості подальшого працевлаштування, останньому було запропоновано посади у штаті філії «Медіацентр «Магістраль», які на час проведення процедури скорочення були вакантними та відповідали його спеціальності й кваліфікації, а також посади в регіональній філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

ОСОБА_1. не повідомив роботодавця про існування поважних причин, з яких він відмовився від запропонованих посад, та не надав з цього приводу відповідних доказів, наполягаючи на зайнятті лише тих посад, які на момент його звільнення не були вільними

Заявник вказує, що АТ «Укрзалізниця» має 33 філії, кожна філія здійснює свою діяльність окремо, філії відокремлені від центрального апарату та мають свої служби кадрів. Службою кадрів філії «Медіацентр «Магістраль» було вжито всіх заходів щодо можливого подальшого працевлаштування ОСОБА_1 .

Посада головного редактора - начальника Харківського відділення філії - редакції газети «Південна магістраль», на момент проведення процедури скорочення не була вільною, її обіймав ОСОБА_2 , який був тимчасово призначений на цю посаду із подальшим його призначенням на постійній основі, та не можна вважати, що ця посади була вільною та могла бути запропонована позивачеві при його звільненні. Не була вільною й посада кореспондента спеціального редакції газети «Південна магістраль», оскільки ОСОБА_2 звільнено з цієї посади не було.

На думку заявника суд не вправі втручатися у компетенцію керівного органу товариства щодо доцільності перестановки керівних працівників, визначення доцільність їх перебування тимчасово виконуючим обов`язки, не зважаючи на зайняття іншої посади одночасно, інший підхід є, в тому числі, й порушенням прав особи на призначення на вказану посаду на постійній основі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 641/7421/18 з Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що з 01 лютого 2015 року позивач ОСОБА_1 переведений на посаду заступника головного редактора редакції газети «Южная магистраль» відокремленого підрозділу «Регіональна філія «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

З 01 січня 2017 року редакцію газети «Южная магистраль» приєднано до відокремленого підрозділу «Філія «Медіацентр «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця».

Відповідно до рішень правління ПАТ «Українська залізниця» від 15 листопада 2016 року № 76 та від 05 квітня 2017 року № Ц-57/27 затверджено загальну чисельність філії «Медіацентр «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця» в кількості

117 штатних одиниць та її штатний розпис, у якому передбачено Додатковий штат, що підлягає скороченню.

22 лютого 2018 року ОСОБА_1 листом від 19 лютого 2018 року повідомлено про скорочення на підставі наказу філії «Медіацентр» «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця»від 18 січня 2018 року № 01-19/09 «Про скорочення посад Додаткового штату, який підлягає скороченню відповідно до законодавства»,

та запропоновано 3 вакантні посади: кореспондента Лиманського відділення філії - редакції газети «Залізничник Донбасу», кореспондента Львівського відділення філії - редакції газети «Львівській залізничник» та продавця непродовольчих товарів V розряду відділу роздрібної реалізації філії «Медіацентр» «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця».

25 квітня 2018 року на засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації Управління регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» не було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням(протокол № 20).

02 липня 2018 року ОСОБА_1 надіслано попередження № 01-45/62 про скорочення посад Додаткового штату, який підлягає скороченню, та було надано перелік вільних вакансій у філії «Медіацентр «Магістраль» і регіональній філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця», яке позивач отримав 03 липня 2018 року. У попередженні ОСОБА_1 запропоновано наступні вакантні посади: кореспондента Лиманського відділення філії - редакції газети «Залізничник Донбасу», кореспондента Львівського відділення філії - редакції газети «Львівській залізничник».

10 вересня 2018 року на засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації Управління регіональної філії «Південна залізниця» надано згоду на звільнення ОСОБА_1 (протокол № 10).

17 вересня 2018 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку зі скороченням штату за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (наказ № 01-09/37).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом за правилами ЦПК Українив редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником

або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої вказаної вище статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

У відповідності до положень статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 61-9655св18.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з аналізу наведених вище норм закону й встановлених у справі обставин, та дійшов правильного висновку про те, що процедуру скорочення додаткового штату відповідачем проведено згідно з вимогами чинного законодавства про працю, позивачу було надано чітке обґрунтування щодо скорочення займаної ним посади (заступник редактора), внесено зміни до штатного розпису філії «Медіацентр «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця» та підготовлено новий штатний розпис, який був затверджений до початку проведення заходів зі скорочення чисельності чи штату працівників, адже працівника можна звільнити тільки після виключення його посади зі штатного розпису, ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади на підприємстві, згоди на зайняття яких останній не надав, а тому підстави для поновлення позивача на роботі у відокремленому підрозділі «Філія Медіацентр «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця» на посаді заступника редактора редакції газети «Южная магистраль» відсутні.

Спростовуючи доводи ОСОБА_1 про те, що йому не були запропоновані всі вакантні посади на підприємстві АТ «Укрзалізниця» з урахуванням усіх філій підприємства, його представництв та апарату управління, чим порушено вимоги чинного законодавства із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431ас18, а також у постанови Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі 369/6843/15-ц, провадження 61-717св17 та від 21 березня 2019 року

у справі № 487/2232/17, провадження 61-15534св18), слід зазначити, що роботодавцем пропонувались вакантні місця, але позивач наполягав саме на зайнятті посади, яка не була вакантною.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що термін «ліквідація» не може бути застосований до підрозділу редакції газети «Южная магистраль», оскільки він не був юридичною особою, а лише структурним підрозділом

АТ «Укрзалізниця», а термін «ліквідація» може стосуватися лише підприємства (юридичної особи). Підрозділ було лише перепідпорядковано - виділено зі складу однієї філії АТ «Укрзалізниці» та приєднано до іншої філії

АТ «Укрзалізниця», а через рік скорочено штат працівників цього підрозділу, тобто були відсутні зміни в організації виробництва на підприємстві АТ «Укрзалізниця», обґрунтовані висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431ас18, спростовуються наступним.

Судами встановлено, що до штатного розпису філії «Медіацентр «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця» у визначеному законом порядку на підставі рішень правління ПАТ «Укрзалізниця» внесено зміни та підготовлено новий штатний розпис, який передбачав скорочення штату філії «Медіацентр «Магістраль» ПАТ «Укрзалізниця».

Оскільки частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України вказане віднесено до повноважень підприємства, то суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, провадження № 61-312св17, та від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18.

Отже, реорганізація та зменшення кількості штатних одиниць є правом відповідача, а скорочення штату відповідачем проведено з дотриманням вимог частини другої статті 40, та статті 49-2 КЗпП України, позивача належним чином та у визначений законом строк повідомлено про скорочення його посади й запропоновано йому наявні вакантні посади на підприємстві за відповідною професією.

Доводи заявника щодо визнання незаконним наказу про винесення йому догани судом касаційної інстанції до уваги не беруться, оскільки правового значення у вирішенні питання про звільнення його у зв`язку зі скороченням штату не мають.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо тлумачення норм матеріального й процесуального права, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів попередніх інстанцій, зокрема апеляційного суду, який належним чином їх спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 липня 2019 року

та постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська