Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.04.2019 року у справі №277/783/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 277/783/18

провадження № 61-6851 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся»,

третя особа - приватне підприємство «Злагода Агро»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся» на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2018 року в складі судді Греська В. А. та на постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2019 року в складі колегії суддів Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд із позовом до ТОВ «Агріс Полісся» та просили розірвати укладені 10 січня 2014 року між кожним із них окремо та відповідачем договори оренди земельних ділянок.

В обґрунтування своїх вимог позивачі вказували, що вони є власниками земельних ділянок і передали їх в оренду ТОВ «Агріс Полісся», яке не виконує належним чином своїх обов`язків за договорами оренди землі, а саме не сплатив орендну плату за користування земельними ділянками за 2016-2017 роки, чим порушує істотні умови цих договорів.

Крім того, в березні 2018 року позивачам стало відомо, що 06 жовтня 2016 року між відповідачем та ПП «Злагода Агро» були укладені договори суборенди їх земельних ділянок, однак повідомлень із пропозицією надання згоди на передачу орендованих земельних ділянок в суборенду позивачі від відповідача не отримали.

Указані дії ТОВ «Агріс Полісся» порушують умови укладених договорів оренди земельних ділянок, оскільки для передачі їх у суборенду необхідна згода їх власників.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2018 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 1,98 га, кадастровий номер 1821788400:07:000:0027, укладений 10 січня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Агріс Полісся».

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 1,49 га, кадастровий номер 1821788400:07:000:0105, укладений 10 січня 2014 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Агріс Полісся».

Розірвано договори оренди земельних ділянок площею 1,07 га, кадастровий номер 1821788400:01:000:0078, і площею 0,98 га, кадастровий номер 1821788400:01:000:0070, укладені 10 січня 2014 року між ОСОБА_3 і ТОВ «Агріс Полісся»

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачі довели в установленому законом порядку факт систематичної несплати ТОВ «Агріс Полісся» орендної плати, а тому наявні правові підстави для розірвання договорів оренди земельних ділянок. Наявні в матеріалах справи розписки без дати про сплату ПП «Злагода Агро» орендної плати власникам земельних ділянок, не свідчить про виконання останнім передбаченого договорами обов`язку зі сплати орендної плати та не звільняє його від виконання цього обов`язку.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2019 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 березня 2019 року ТОВ «Агріс Полісся» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2018 року та на постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Указує, що висновок судів про несплату ТОВ «Агріс Полісся» орендної плати позивачам не ґрунтується на наявних у матеріалах справи належних і допустимих доказах, відповідно до яких орендна плата власникам земельних ділянок виплачена ПП «Злагода Агро».

Уважає, що сама по собі сплата орендної плати не орендарем, а суборендарем, не свідчить про невиконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ПП «Злагода Агро» на дану касаційну скаргу, в якому третя особа просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Указує, що відповідно до положень Закону України «Про оредну землі» обов`язок зі сплати орендної плати покладається саме на орендаря, а не інших осіб, зокрема, суборендаря.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,98 га з кадастровим номером 1821788400:07:000:0027, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 298176 від 05 жовтня 2006 року.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,49 га з кадастровим номером 1821788400:07:000:0105, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 737412 від 05 жовтня 2006 року.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,07 га з кадастровим номером 1821788400:01:000:0078, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №737424 від 07 червня 2006 року, та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 0,98 га з кадастровим номером 1821788400:01:000:0070, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 737424 від 07 червня 2006 року.

10 січня 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кожен окремо з однієї сторони уклали з ТОВ «Агріс Полісся» договори оренди належних їм указаних земельних ділянок.

Договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Агріс Полісся», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 грудня 2015 року, номер запису 26876101.

Договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Агріс Полісся», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 грудня 2015 року, номер запису 26874173.

Договори оренди землі, укладені між ОСОБА_3 і ТОВ «Агріс Полісся», зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 жовтня 2016 року, номер запису 32005155, і 26 жовтня 2016 року, номер запису 32048764.

Пункт 7 цих договорів оренди землі передбачає, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі, який складає 348,83 грн за договорами з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і 174,41 грн за договорами з ОСОБА_3 .

Згідно з пунктом 9 даних договорів орендар вносить орендну плату один раз на рік. За перший рік оренди орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 25 грудня поточного року.

У пункті 17 договорів, укладених між позивачами кожним окремо та відповдіачем, зазначено, що без додаткової письмової згоди орендодавця, на підставі цього договору та відповідно до Закону України «Про оренду землі», орендар вправі передавати земельну ділянку в суборенду за згодою власника іншим юридичним чи фізичним особам без зміни її цільового використання.

Пунктом 27 кожного з укладених договорів оренди землі передбачено право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду на умовах цього договору - за згодою власника.

Відповідно до відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:

- на підставі договору суборенди землі від 06 жовтня 2016 року, укладеного між ТОВ «Агріс Полісся» та ПП «Злагода-Агро», 21 жовтня 2016 року за підприємством зареєстроване право суборенди земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_1

- на підставі договору суборенди землі від 06 жовтня 2016 року, укладеного між ТОВ «Агріс Полісся» та ПП «Злагода-Агро», 21 жовтня 2016 року за підприємством зареєстроване право суборенди земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_2

- на підставі договору суборенди землі від 06 жовтня 2016 року, укладеного між ТОВ «Агріс Полісся» та ПП «Злагода-Агро», 24 жовтня та 26 жовтня 2016 року за підприємством зареєстроване право суборенди земельних ділянок, належних на праві власності ОСОБА_3 .

Згідно з відомостями без дати № 17,18 ПП «Злагода-Агро» виплатило орендну плату за 2017 рік ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 420,88 грн кожному.

Відповідно до копій розписок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали від ПП «Злагода-Агро» повний розрахунок по орендній платі за земельні паї за 2016-2017 роки. Розписки не містять дати їх складення, містять посилання на договори оренди землі, які не укладалися між позивачами та ПП «Злагода-Агро».

Надані відповідачем повідомлення, адресовані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про прибуття до сільської ради для отримання орендної плати за договорами оренди землі з ТОВ «Агріс Полісся» не містять доказів їх отримання власниками земельних ділянок.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне

застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Частиною першою статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 3 ЦПК України в указаній редакції кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 93, 125 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Установивши, що ТОВ «Агріс Полісся» не виконав зобов`язання з виплати орендної плати позивачам, що порушило передбачене договорами право орендодавців на її своєчасне отримання, суди зробили правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позову та розірвання оспорюваних договорів оренди землі.

Аргументи касаційної скарги про те, що ПП «Злагода Агро» сплатило орендну плату замість ТОВ «Агріс Полісся», були обґрунтовано відхилені апеляційним судом, оскільки обов`язок зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки покладається саме на орендаря, а не на суборендаря.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся» залишити без задоволення.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2018 рокута постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук