Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.10.2018 року у справі №348/2499/17

Постанова

Іменем України

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 348/2499/17

провадження № 61-45485св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Ланчинська селищна рада Надвірнянського району Івано - Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Девляшевського В.

А., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано - Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивував тим, що він та відповідач ОСОБА_2 є рідними братом і сестрою. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається із домоволодіння АДРЕСА_1.

25 листопада 2016 року він та відповідач звернулися у Надвірнянську районну державну нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3. Відповідач прийняла спадщину, оскільки проживала та була зареєстрована із спадкодавцем за однією адресою, а він прийняв спадщину за згодою відповідача на підставі положень статті 1272 ЦК України. Однак, у серпні 2017 року відповідач подала позов до нього, ОСОБА_4 та Ланчинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, в якому заперечила факт спадкування ним після смерті батька, посилаючись на пропуск шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, тобто фактично відкликала свою заяву про згоду на прийняття ним спадщини.

Посилаючись на те, що шестимісячний строк для прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки є інвалідом другої групи з дитинства з діагнозом "стійкі наслідки черепно-мозкової травми (1990 року), травматичний церебральний арахноїдит з лікворно-гіпертензивно-цефалгічним синдромом", після смерті батька хвороба загострилися, що негативно вплинуло на стан його здоров'я, просив визначити йому додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від

29 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської області, терміном у два місяці, з часу вступу рішенням у законну силу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема, важкий стан його здоров'я та здоров'я його дружини, яка потребує постійного стороннього догляду, є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для задоволення його позову.

Постановою Апеляційного суду Івано - Франківської області від 06 вересня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Надвірнянського районного суду Івано - Франківської області від 29 травня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач, будучи належним чином обізнаним про смерть спадкодавця, не надав належних доказів наявності поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Надана медична документація підтверджує лише, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Надвірнянської центральної районної лікарні у період з 23 травня 2007 року по 05 червня 2007 року, з 11 січня 2008 року по 23 січня 2008 року, та з 22 квітня 2008 року по 05 травня 2008 року, які не охоплюють період строку на подання заяви про прийняття спадщини. Надана позивачем довідка Делятинської міської лікарні від 12 лютого 2018 року не є переконливим доказом поважності причин пропуску встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки містить інформацію про перебування позивача на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні лікарні з діагнозом хронічний катаральний необструктивний бронхіт з 26 листопада 2012 року по 14 грудня 2012 року, тобто лише 19 днів. До того ж така довідка видана на ім'я іншої особи, а не на позивача. Крім того, з акту обстеження житлових умов за місцем проживання позивача убачається, що за вказаною адресою проживають батьки дружини, а отже він мав можливість звернутися до нотаріальної контори у визначений законом строк.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив скасувати постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що шестимісячний строк для прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки є інвалідом другої групи з дитинства з діагнозом "стійкі наслідки черепно-мозкової травми (1990 року), травматичний церебральний арахноїдит з лікворно-гіпертензивно-цефалгічним синдромом". Після смерті батька, влітку 2012 року хвороба загострилась, що негативно вплинуло на стан його здоров'я. З 26 листопада 2012 року по

14 грудня 2012 року від перебував на стаціонарному лікуванні у Делятинській міській лікарні, однак апеляційний суд не надав належної оцінки зазначеному доказу. Поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини є також те, що він здійснює постійний сторонній догляд за дружиною - ОСОБА_5, яка його потребує, як інвалід першої групи з дитинства.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований тим, що касаційна скарга є необгрунтованою, жодних доказів наявності поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, ОСОБА_1 не надав. Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку обставинам справи та наданим сторонами доказам та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 18 листопада

2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_6 є рідними братом та сестрою. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_3.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно: домоволодіння АДРЕСА_1.

25 листопада 2016 року сторони звернулися у Надвірнянську районну державну нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті їх батька ОСОБА_3.

ОСОБА_2 прийняла спадщину, оскільки проживала та була зареєстрована із спадкодавцем за однією адресою, а ОСОБА_1 прийняв спадщину за згодою ОСОБА_2 на підставі положень статті 1272 ЦК України.

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1,

ОСОБА_4, Ланчинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, в якому заперечила факт спадкування позивачем після смерті батька, посилаючись на пропуск ним шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи з дитинства, встановлено діагноз: "стійкі наслідки черепно-мозкової травми (1990 р. ), травматичний церебральний арахноїдит з лікворно-гіпертензивно-цефалгічним синдромом".

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частини 1 статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (частина 1 статті 1218 ЦК України).

Частиною 1 статті 1269 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

За загальним правилом, визначеним частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Законодавство України не містить переліку поважних причин, а тому суд у кожному конкретному випадку оцінює поважність чи неповажність таких причин.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах, передбаченого законодавством шестимісячного строку, про прийняття спадщини.

Верховний Суд зазначає, що визначення позивачеві додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, який сплив 11 грудня 2012 року, тоді як із зазначеним позовом він звернувся у грудні 2017 року, за відсутності встановлених апеляційним судом об'єктивних, непереборних та істотних труднощів для вчинення ним таких дій, суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, одними з яких є добросовісність та розумність.

Доводи касаційної скарги правильність висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи наведене, Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій правильно визначено характер правовідносин, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Івано - Франківської області від 06 вересня

2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак