Постанова

Іменем України

19 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 137/2080/18-ц

провадження № 61-13492св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: Літинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2018 року Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Літинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Літинський РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області), Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про звільнення майна з-під арешту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 10 000,00 доларів США.

На забезпечення належного виконання умов зазначеного вище кредитного договору, 12 липня 2007 між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань, банк був змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак позивачу стало відомо, що реалізувати заставне майно неможливо, оскільки постановами державного виконавця Літинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області було накладено арешт на зазначене вище нерухоме майно.

Посилаючись на те, що внаслідок винесення постанов порушено права позивача як іпотекодержателя відповідного майна, АТ "Укрсоцбанк" просив звільнити з-під арешту, накладеного постановами державного виконавця Літинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 25 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявної у відповідача заборгованості за кредитним договором, виконання умов якого забезпечено іпотекою спірної квартири, а отже відсутні підстави вважати, що накладання арешту на зазначене вище нерухоме майно призвело до порушення прав позивача, як іпотекодержателя.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2019 апеляційну скаргу АТ "Укрсоцбанк" задоволено. Заочне рішення Літинського районного суду Вінницької області від 25 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено. Звільнено з-під арешту нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, накладеного постановою державного виконавця Літинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 19 травня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № ~organization0~ (номер запису про обтяження 9721269), а також постановою державного виконавця Літинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 11 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні ВП №55538065 (номер запису про обтяження 28336610). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, посилаючись на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, виходив з того, що АТ "Укрсоцбанк" як іпотекодержатель нерухомого майна, право якого зареєстроване в установленому законом порядку, має право на звернення з позовом про звільнення майна з-під арешту, якщо вважає, що такими діями порушені його права. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання на момент пред'явлення відповідної вимоги, оскільки факт порушення основного зобов'язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов'язується з його існуванням.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та інших учасників справи

У липні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2019 року, у якій просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначало, що апеляційним судом у порушення вимог процесуального закону, не досліджено докази, які містяться в матеріалах справи та встановлено фактичних обставин справи, що призвело до необґрунтованого скасування законного рішення суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивачем не надано суду розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, звіту про оцінку ринкової вартості предмета іпотеки, що унеможливлює встановлення правових підстав для застосування статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", а отже висновки суду апеляційної інстанції про порушення прав позивача накладанням арешту на заставне майно у зв'язку із неможливістю звернути стягнення на предмет іпотеки є помилковими.

У серпні 2019 року АТ "Укрсоцбанк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції помилково вважав, що підставою для звільнення спірного майна з-під арешту є наявність у відповідача простроченої заборгованості, не врахувавши при цьому висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17. Переглядаючи заочне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд повно та всебічно дослідив матеріали справи, встановив фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, врахував зазначений вище висновок Верховного Суду та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 12 липня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав у кредит грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 10 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 10 червня 2022 року.

З метою забезпечення виконання позивальником взятих на себе зобов'язань за зазначеним вище кредитним договором, 12 липня 2007 року ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, про що цього ж дня внесено відповідний запис до Реєстру заборон відчуження об'єкта нерухомого майна за № 5292258 та до Державного реєстру іпотек за № 5292397.

Постановою державного виконавця Літинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 19 травня 2015 року у виконавчому провадженні № ~organization1~ при примусовому виконанні виконавчого листа №200/6372/15-ц, виданого 27 квітня 2015 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором, витрат пов'язаних з розглядом справи в третейському суді та судового збору в сумі 9
062,52 грн, накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Згідно з витягом з автоматизованої системи виконавчого провадження, сформованого 14 лютого 2019 року, виконавче провадження № ~organization2~ закінчено на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" 18 квітня 2016 року, виконавчий документ направлено за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

На виконанні Літинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області перебуває зведене виконавче провадження № 55538065 з виконання виконавчого напису № 17691, вчиненого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р. О. про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у розмірі 68 598,00 грн, а також вимоги, виданої Головним управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області) 06 листопада 2018 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Вінницькій області боргу в розмірі 15 420,99 грн.

В межах виконавчого провадження № 55538065 з виконання виконавчого напису № 17691 постановою державного виконавця Літинського РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області від 11 жовтня 2018 року було накладено арешт на належну відповідачу квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Листом від 11 жовтня 2018 року Літинський РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області повідомив АТ "Укрсоцбанк" про накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та направив копію постанови від 19 травня 2015 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтями 575, 577 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 4 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Особливості звернення стягнення на заставлене нерухоме майно визначено також положеннями Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, який був чинним на час винесення постанови державним виконавцем Літинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій областівід 19 травня 2015 року.

Статтею 44 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року встановлена черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення вартості заставленого майна.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно, або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (частина 4 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року).

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт з майна може бути знятий виконавцем за рішенням суду (частина 1 , 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року).

Зазначене положення узгоджується з частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року, чинного на час звернення АТ "Укрсоцбанк" до суду з зазначеним вище позовом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що на підставі договору іпотеки від 12 липня 2007 року АТ "Укрсоцбанк" є іпотекодержателем спірної квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1, проте постановами державного виконавця Літинського РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області від 19 травня 2015 року та від 11 жовтня 2018 року накладено арешт на все майно відповідача, у тому числі на зазначену вище квартиру, суд апеляційної інстанції правильно застосував наведені вище норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зняття арешту із нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, оскільки іпотекодержатель має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявної у відповідача заборгованості за кредитним договором є безпідставними, оскільки, як правильно зазначено апеляційним судом, підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку із недоведеністю факту реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання на момент пред'явлення відповідної вимоги відсутні, адже цей факт є лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов'язується з його існуванням.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, апостанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик