Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.10.2022 року у справі №381/3302/21

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 381/3302/21

провадження № 61-5804св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи, третя особа - Національний банк України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної іпотечної установи на постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2022 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Державної іпотечної установи (далі - ДІУ), третя особа - Національний банк України (далі - НБУ), про захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії за Законом України «Про споживче кредитування», реструктуризацію зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий

в іноземній валюті відповідно до пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 квітня 2008 року нею було укладено кредитний договір № 191/П/31/2008/840 з Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра»), за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 75 681,86 дол. США строком

на 360 місяців зі сплатою процентів 13,89 % річних; кредит надано для придбання будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання положень кредитного договору нею також було укладено з банком договір іпотеки від 11 квітня 2008 року, предметом іпотеки за яким є житловий будинок за вказаною адресою.

На підставі мирової угоди, затвердженої 02 червня 2020 року Господарським судом м. Києва, та на підставі договору про відступлення прав вимоги

до Державної іпотечної установи від ПАТ КБ «Надра», в тому числі перейшло право вимоги за кредитним договором № 191/П/31/2008/840 від 11 квітня

2008 року та договором іпотеки.

08 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про реструктуризацію за процедурою, передбаченою Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» (далі - Закон № 1381-ІХ), додавши до неї відповідні документи. У відповідь на заяву відповідач у листі

від 02 вересня 2021 року № 3525/32 не надав позивачеві у строк, передбачений підпунктом 12 пункту 7 Закону № 1831-ІХ інформацію, передбачену цим

же підпунктом, а саме інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника

за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації; новий графік платежів, зазначивши в листі, що рішення про реструктуризацію буде прийняте тільки тоді, коли позивач підтвердить можливість здійснення на користь кредитора погашення процентів, нарахованих згідно умов кредитного договору за користування кредитом за період до дня,

що передує дню проведення реструктуризації. Надання позичальником такого підтвердження кредитору, як обов`язкова передумова проведення реструктуризації не передбачається Законом № 1831-ІХ, оскільки згідно підпункту 6 пункту 7 цього Закону, сплата суми заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, відбувається за результатами реструктуризації (яка по факту не була розрахована відповідачем і не надана позичальнику

в зазначені законом строки).

Вказувала, що категорично не згодна з відмовою відповідача у проведенні реструктуризації, тому вимушена звернутися до суду з позовом щодо зобов`язання вчинити певні дії за Законом України «Про споживче кредитування» у порядку захисту прав споживача.

ОСОБА_1 просила визнати неправомірною відмову в проведенні реструктуризації, зобов`язати вчинити дії, а саме провести реструктуризацію відповідно до Закону України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих

в іноземній валюті» за кредитним договором № 191/П/31/2008/840, укладеним 11 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , визнати заборгованість за кредитним договором у сумі 301 992,16 грн, затвердити план реструктуризації відповідно до Закону № 1381-ІХ за кредитним договором № 191/П/31/2008/840, укладеним 11 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра»

та ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача є правомірними, оскільки відповідно до розрахунку наданого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб станом на 01 квітня 2014 року за позивачем існувала заборгованість за кредитним договором, в тому числі заборгованість

за основним боргом 73 363,35 дол. США, прострочена заборгованість

за основним боргом 1,71 дол. США, заборгованість за нарахованими відсотками 877,86 дол. США, що стало відмовою відповідачем у здійсненні реструктуризації боргу за кредитним договором.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнано неправомірною відмову ДІУ в проведенні реструктуризації відповідно до Закону № 1381-ІХ. Зобов`язано ДІУ вчинити дії, а саме провести реструктуризацію відповідно до Закону № 1381-ІХ за кредитним договором

№ 191/П/31/2008/840, укладеним 11 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра»

та ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд дійшов висновку, що перелік документів, доданих до заяви про реструктуризацію від 08 липня 2021 року, відповідає змісту заяви,

і що зауважень з приводу неправильності оформлення заяви чи неповноти поданих документів відповідач не висловив, а єдиною підставою для відмови

в проведенні обов`язкової реструктуризації була наявність заборгованості

за кредитним договором станом на 01 січня 2014 року, яка, як було встановлено апеляційним судом в цій справі, станом на день реструктуризації погашена позивачем, тому відмова ДІУ в проведенні обов`язкової реструктуризації листом від 02 вересня 2021 року № 3525/32 на ім?я ОСОБА_1 є протиправною.

Апеляційний суд зазначив, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

не є стороною в даній справі та учасником реструктуризації, не був первісним кредитором, його повноваження по здійсненню розрахунків заборгованості

за кредитним договором не передбачені ані Законом України «Про споживче кредитування», ані Законом України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», яким встановлюються повноваження Фонду, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків

з ринку і ліквідації банків.

Крім того, розрахунок заборгованості, складений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, не містить відомостей, на підставі яких первинних документів його було складено, та не перевірив його правильність, фактично погодившись

з необґрунтованими доводами відповідача.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2022 року ДІУ подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просила оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний залишив поза увагою,

що згідно з розрахунку заборгованості, наданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра», останній платіж в рахунок погашення кредиту був здійснений позивачем 21 липня 2014 року, а за період з 22 липня 2014 року по 02 червня 2020 року позивач

не здійснила жодного погашення за кредитом. Оскільки станом на день подання позовної заяви позивачем не здійснено жодних погашень заборгованості

на рахунок ДІУ, тому й вимоги щодо визнання заборгованості та затвердження плану реструктуризації є безпідставними.

Крім того, посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду викладених в постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 637/992/16-ц,

від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц, від 23 жовтня 2019 року

у справі № 917/1307/18.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2022 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу в якому просила залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Зазначала, що позивач вчасно сплачувала борг банку, проте банк їх із запізненням зараховував в погашення заборгованості за кредитом, у результаті чого штучно виникла заборгованість за кредитним договором.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 381/3302/21, витребувано її з Фастівського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 01 червня 2022 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

11 квітня 2008 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 191/П/31/2008/840 з додатковими угодами до нього, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 75 681,86 дол. США в порядку і на умовах, визначених цим договором

за програмою «Перше житло». Цільове використання кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року, що укладений позивачем та ОСОБА_2 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно житловий будинок, що знаходиться за адресою

АДРЕСА_2 . Банк надає позичальнику кредит строком до 11 квітня

2038 року. Відсотки за користування коштами в рамках ліміту кредитної лінії розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 1,69 % відсотків на місяць. Згідно п. 3.1 щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 905,22 дол. США. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник (майновий поручитель) укладає з банком договір іпотеки.

Згідно додаткової угоди № 1 від 19 вересня 2012 року, щомісячна сума мінімально обов`язкового платежу вказана в додатку № 1 від 19 серпня

2012 року до додаткової угоди, позичальник вносить черговий мінімальний платіж щомісячно згідно графіку платежу. Кінцевий термін повернення кредиту 17 травня 2038 року. Всі інші умови кредитного договору залишаються без змін.

11 квітня 2008 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 уклали договір поруки, за яким поручитель поручається перед кредитором за належне виконання

ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору № 191/П/31/2008/840 від 11 квітня 2008 року.

11 квітня 2008 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, за яким іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання,

що витікає із кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодавець приймає

в іпотеку предмет іпотеки, житловий будинок за адресою

АДРЕСА_2 , який належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишовою О. А.

Відповідно договору про відступлення прав вимоги та копія ухвали про затвердження мирової угоди Господарського суду м. Києва від 02 червня 2020 року між ДІУ та ПАТ КБ «Надра», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, за умовами яких до ДІУ перейшло право вимоги за кредитним договором № 191/П/31/2008/840 та договором іпотеки, укладеними

ПАТ КБ «Надра» з ОСОБА_1 .

Листом від 05 червня 2020 року ДІУ повідомила ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги на її користь від ПАТ «КБ «Надра» за кредитним договором № 191/П/31/2008/840.

Згідно з листом від 05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ДІУ

та НБУ з вимогою щодо надання інформації, в якій просила розглянути дану вимогу у строки, встановлені статтею 16 Закону № 1381-ІХ, надати роз`яснення, чи підлягає реструктуризації кредит за договором № 191/П/31/2008/840

від 11 квітня 2008 року відповідно до умов Закону № 1381-ІХ, виготовити

та надати належним чином завірену копію документа, яким визначено розмір плати, що сплачена за відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит.

03 червня 2021 року ДІУ надано відповідь на вимогу ОСОБА_1

від 05 травня 2021 року, згідно якої установа не може задовольнити клопотання, викладене в заяві, оскільки заявником не надано необхідних для проведення реструктуризації документів, що є необхідною умовою для розгляду питання про проведення реструктуризації зобов`язань; при цьому заявник не позбавлена права повторно звернутися до Установи з заявою про проведення реструктуризації за кредитним договором, оформленою у відповідності до вимог Закону та в строк, що ним визначений.

08 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ДІУ, НБУ з заявою про реструктуризацію зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, відповідно до пункту 7 розділу ІV «Прикінцеві

та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»

із змінами, внесеними згідно з Законом № 1381-ІХ, в якій підтвердила, що на дату підписання цієї заяви виконуються умови щодо обов`язкової реструктуризації.

06 серпня 2021 року ДІУ надано відповідь від 06 серпня 2021 року на заяву ОСОБА_1 від 08 липня 2021 року, якою повідомлено, що з метою виключення підстав для відмови позичальнику в проведенні реструктуризації споживчого кредиту, наданого в іноземній валюті, кредитором на підставі підпункту 16 пункту 7 розділу ІV Закону на адресу заступника-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб направлено офіційний письмовий запит про надання інформації щодо наявності або відсутності простроченої заборгованості станом на 01 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов`язання за кредитним договором, і що при отриманні позитивної відповіді Установою будуть здійснені всі необхідні заходи щодо проведення реструктуризації.

02 вересня 2021 року ДІУ направлено лист на ім`я ОСОБА_1 про те,

що на запит ДІУ від 06 серпня 2021 року станом на 01 вересня 2021 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла офіційна відповідь, згідно

з якою станом на 01 січня 2014 року за кредитним договором, укладеним

з ОСОБА_1 , існувала заборгованість перед банком, в тому числі заборгованість за основним кредитом 73 363,35 дол. США, прострочена заборгованість за основним боргом 1,70 дол. США, заборгованість

за нарахованими відсотками 877,86 дол. США, прострочена заборгованість

за нарахованими відсотками 0,00 дол. США; згідно розрахунку заборгованості останній платіж в рахунок погашення кредиту був здійснений заявником 21 липня 2014 року в розмірі 900,77 дол. США, за період часу з 22 липня

2014 року по 02 червня 2021 року заявником не здійснено жодного погашення

за кредитним договором.

Згідно із розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 квітня 2008 року станом на 02 червня 2020 року, складеного уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно якого заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена становить

73 233,43 доларів США, по сплаті відсотків, в тому числі прострочена

61 559,90 дол. США.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 червня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з пунктом 2 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» дія цього Закону поширюється

на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям.

Так, відповідно до пункту 7 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції від 23 квітня 2021 року) зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий

в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права

та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом:

1) обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі:

наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;

відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно

з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після

1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк

до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

2) виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно

із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного

до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),

а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим

та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території

у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване

на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території

у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),

за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого

не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).

3) реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється

за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або

за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

4) у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім`я та

по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов`язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника); інформація про всі наявні

у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені

до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса), -

у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).

Отже відповідно пункту 7 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий

в іноземній валюті, у разі відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором про споживчий кредит позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку

із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року)

у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації.

Станом на 01 січня 2014 року існувала прострочена заборгованість кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 191/П/31/2008/840 за основним боргом

в розмірі 1,70 дол. США; останній платіж у рахунок погашення кредиту здійснений 21 липня 2014 року в розмірі 900,77 дол. США.

Установивши, що сума простроченої заборгованості ОСОБА_1

за основним боргом за наявності такої заборгованості була б списана після першого ж платежу, який згідно графіку та наявної в матеріалах справи квитанції проведено 17 січня 2014 року, а днем проведення реструктуризації згідно підпункту 12 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» вважається день отримання кредитором заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації, тобто в даному випадку - 08 липня 2021 року, при цьому кредит сплачувався позивачем до липня

2014 року, що підтверджується самим відповідачем та наявними в матеріалах справи копіями квитанцій, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

За таких обставин не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги,

що останній платіж в рахунок погашення кредиту був здійснений позивачем

21 липня 2014 року, а за період з 22 липня 2014 року по 02 червня 2020 року позивач не здійснила жодного погашення за кредитом, оскільки згідно з пункту 7 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті,

у разі відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором про споживчий кредит позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року.

Що стосується аргументів заявника щодо неврахування судами наведених

у постановах Верховного Суду висновків, зазначених у касаційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки викладені у постанові апеляційного суду

не суперечать висновкам, викладеним у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок судів зроблено без належного з`ясування дійсних обставин справи, без надання оцінки доказам у справі,

є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції

у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання постанови Київського апеляційного суду від 01 червня

2022 року.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2022 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 01 червня

2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська