Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.03.2018 року у справі №537/1621/17

Постанова

Іменем України

20 серпня 2018 року

м. Київ

справа №537/1621/17

провадження № 61-11983св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод дорожніх машин»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 листопада 2017 року в складі судді Сьоря С. І., та на постанову апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2018 року в складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог указувала, що з 04 липня 1983 року була прийнята на роботу до відповідача на посаду копіювальника. Під час роботи неодноразово змінювала посади на підприємстві. 18 березня 2002 року переведена на посаду економіста по плануванню планово-економічного відділу; 20 березня 2013 року - присвоєно другу категорію економіста по плануванню планово-економічного відділу. Наказом від 20 березня 2017 року її звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України - у зв'язку зі скорочення чисельності (штату) працівників.

Посилаючись на те, що вона мала переваги на залишення на роботі, їй було запропоновано посади нижчого рівня, у зв'язку з чим її звільнення є незаконним, позивач просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9 280 грн та моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_4 з посади економіста по плануванню планово-економічного відділу було проведено з дотриманням норм трудового законодавства.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що роботодавцем були виконані вимоги статті 49-2 КЗпП України, а саме: про наступне вивільнення позивач попереджена за два місяця, запропонована інша робота, від якої позивач відмовилася, враховано переважне право на залишення на роботі. У відповідності до статті 43 КЗпП України профспілковим комітетом надана згода на розірвання трудового договору з позивачем у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх судових інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення ОСОБА_4 було незаконним, оскільки судами не враховано її переважне право на залишення на роботі, досліджено неналежні докази, надані відповідачем, наявні на підприємстві вакантні посади їй не пропонувались, відповідач не надав докази того, що її кваліфікація є нижчою, ніж у інших працівників відділу.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

20 квітня 2018 року від ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» надійшов відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

23 березня 2018 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що ОСОБА_4 згідно наказу № 192/ок від 04 липня 1983 року з 07 липня 1983 року прийнята учнем копіювальника у відділ головного механіка в Кременчуцьке виробниче об'єднання «Дормашина» (на даний час - ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин»).

Під час роботи на підприємстві ОСОБА_4 отримала вищу освіту за спеціальністю «Технологія машинобудування, металорізальні станки та інструменти» (диплом від 21 червня 1989 року). Згідно з дипломом про перепідготовку від 02 червня 2004 року їй присвоєно кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства.

18 березня 2002 року відповідно до наказу №28 ОСОБА_4 була переведена на посаду економіста по плануванню планово-економічного відділу.

Наказом голови правління ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» №714 від 29 грудня 2016 року «Про впорядкування чисельності» запропоновано для упорядкування чисельності працівників у 2017 році скоротити на підприємстві 45 посад.

Наказом Голови правління генерального директора ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» від 17 січня 2017 року за №17, внесено зміни у штатний розклад допоміжних працівників, керівників, спеціалістів і службовців, згідно переліків №1 та №2.

Згідно з переліком №1 змін у штатному розкладі керівників, спеціалістів та службовців до цього наказу, із штатного розкладу ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» з метою оптимізації виключено 19 посад, в тому числі одну посаду економіста по плануванню другої категорії планово-економічного відділу.

18 січня 2017 року ОСОБА_4 з наказом про наступне вивільнення ознайомлена.

Наказом №12-і від 20 березня 2017 року ОСОБА_4 звільнена з роботи, з посади економіста з планування ІІ категорії планово-економічного відділу ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України - у зв'язку зі скороченням чисельності (штату) працівників.

Цього ж дня позивачу було запропоновано вакансії, що були наявні на підприємстві, від яких ОСОБА_4 відмовилась, про що свідчить її підпис під переліком вакансій.

Згідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другійстатті 42 КЗпП України.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

При звільненні позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, відповідачем враховано вимоги статті 42 КЗпП України, зокрема продуктивність праці ОСОБА_4, яка була нижчою, порівняно з іншими працівниками, які займали рівнозначну посаду.

Питання щодо переважного права залишення на роботі розглянуто відповідачем з урахуванням продуктивності праці кожного з економістів ІІ категорії планово-економічного відділу.

Згідно з випискою з протоколу №28 засідання цехового комітету профспілки економічних відділів ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» від 28 лютого 2017 року, профспілковим комітетом надано згоду на звільнення в зв'язку зі скороченням штату пункту 1 статті 40 КЗпП України ОСОБА_4, економіста по плануванню ІІ категорії з 20 березня 2017 року, оскільки вона не має переважного права на залишення на посаді та від переведення на іншу посаду відмовилась.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, на підставі доказів, наданих сторонами й належним чином оцінених судом, обґрунтовано виходив із того, що у відповідача мало місце скорочення чисельності працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, позивача було належним чином попереджено про наступне звільнення, їй було запропоновано інші вакантні посади, від яких позивач відмовилася, а тому відповідач мав підстави для розірвання з позивачем трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди попередніх судових інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, висновків судів не спростовують. При вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи, наведені в касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат