Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.05.2019 року у справі №576/2009/18

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 576/2009/18-ц

провадження № 61-9429св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_13 - на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2018 року у складі судді Усенко Л. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенко В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_3,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, в якому просила встановити факт спадкування нею за законом після смерті дядька ОСОБА_5 права власності на 1/3 частину житлового будинку з будівлями та спорудами, 1/3 частину земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина на: 1/3 частину житлового будинку з будівлями та спорудами і 1 /3 частинуземельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3. Доньки ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_3, які є спадкоємцями першої черги за законом, спадщину після батька не прийняли. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, за життя не встигла прийняти спадщину і не набула права власності на 1/3 частину будинку, що належала ОСОБА_6 ОСОБА_3 наміру приймати спадщину не має, відмовилась від прийняття спадщини на її користь, про що написала відповідну заяву, яка посвідчена нотаріусом м. Ставрополя Російської Федерації.

Таким чином, вона є спадкоємцем ОСОБА_5 другої черги за правом представлення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суду не надано жодного доказу на підтвердження факту прийняття спадщини, а саме - доказів звернення позивачем до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини чи отримання свідоцтва про право наспадщину, доказів проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тощо. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що позивач спадщину не прийняла. За таких обставин у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту спадкування слід відмовити. Враховуючи те, що позовна вимога про визнання права власності на спадкове майно в даному випадку є похідною від встановлення факту прийняття спадщини, в її задоволенні також слід відмовити.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач як спадкоємець п'ятої черги, яка на час смерті спадкодавця з ним не проживала, не довела, що вона відповідно до визначеному статтями 1268, 1269, 1270 ЦК України порядку у шестимісячний строк зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і тому відсутні підстави для визнання, що вона успадкувала за законом спадщину, яка відкрилася після смерті померлого дядька ОСОБА_6. Оскільки питання визнання права власності на успадковане нерухоме майно є похідним від вирішення питання успадкування спадщини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні цих вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_13. - просить скасувати судові рішення за задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона єдиний спадкоємець ОСОБА_6. Відразу після смерті дядька звернутися із заявою про прийняття спадщини вона не мала можливості, оскільки належить до спадкоємців п'ятої черги і її право спадкування залежало від обставин прийняття чи неприйняття спадщини спадкоємцями інших черг.

(2) Позиція відповідача

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_1 єдиний спадкоємець ОСОБА_6, вона позов повністю визнає та просить задовольнити касаційну скаргу.

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкриласяспадщина, яка складається з 1/3 частини житлового будинку з будівлями та спорудами, 1/3 частини земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно свідоцтв про народження ОСОБА_6 був рідним братом ОСОБА_9

ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 була донькою ОСОБА_6.

Відповідач ОСОБА_11 також є донькою ОСОБА_6.

Позивач ОСОБА_12 є донькою ОСОБА_9 та племінницею ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер.

Відповідно до заяви, посвідченої 16 грудня 2017 року нотаріусом м. Ставрополя Російської Федерації, ОСОБА_3 повідомляє, що спадщину після своєї рідної сестри ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, не приймала і в подальшому приймати не має намірів. Дій для прийняття спадщини не здійснювала. Поновлювати строк для прийняття спадщини не бажає, не заперечує щоб свідоцтво про право на спадщину було видане ОСОБА_1.

Відомості про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_6 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1258 ЦК України.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині (частина 1 статті 1259 ЦК України).

Відповідно до статті 1261, 1262, 1263, 1264, 1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; у другу чергу - рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; у третю чергу- рідні дядько та тітка спадкодавця; у четверту чергу - особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини; у п'яту чергу- інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1268 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (стаття 1269 ЦК України).

Суди установили, що в порядку наведених норм закону ОСОБА_1 спадщину не прийняла, у позові просить встановити факт спадкування права власності на спадкове майно, тобто факт переходу до неї спадщини після смерті дядька в силу тих обставин, що вона залишилася його єдиним спадкоємцем.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого стаття 1269 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина 1 статті 1272 ЦК України).

Спадщина може бути прийнята після спливу строку для прийняття спадщини в судовому порядку, якщо суд визнає причини пропуску цього строку поважними (частини 2 , 3 статті 1272 ЦК України).

Враховуючи те, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що відсутність встановлених обставин про прийняття позивачем спадщини після смерті дядька унеможливлює встановлення факту спадкування ОСОБА_1 за законом після смерті дядька ОСОБА_5 права власності на 1/3 частину житлового будинку з будівлями та спорудами, 1/3 частину земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

Позивач не позбавлена можливості захистити порушене право на спадкування шляхом звернення із позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відразу після смерті дядька звернутися із заявою про прийняття спадщини вона не мала можливості, оскільки належить до спадкоємців п'ятої черги і її право спадкування залежало від обставин прийняття чи неприйняття спадщини спадкоємцями інших черг, становлять підставу для надання додаткового строку для прийняття спадщини, а не встановлення факту спадкування ОСОБА_1 за законом після смерті дядька ОСОБА_5 права власності на спадкове майно.

Таким чином, судами належним чином виконано вимоги ЦПК України щодо оцінки доказів, законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено обставини у справі.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що "пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи" (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ("Ргопіпа V. ІІкгаіпе") від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_13 - залишити без задоволення.

РішенняГлухівського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко