Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року

м. Київ

справа № 372/2878/17

провадження № 61-17133св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Обухівська міська рада Київської області,

третя особа - ОСОБА_5 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року в складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , Обухівської міської ради Київської області, у якому просив визнати незаконним рішення Обухівської міської ради від 29 червня 2006 року № 21-2 «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин» у частині передання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_6 .

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що 28 липня 1998 року рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради № 495 його матері - ОСОБА_5 надано в приватну власність земельну ділянку, площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради від 22 грудня 1998 року № 799 ОСОБА_6 передано в приватну власність земельну ділянку, площею 0,06 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У грудні 2005 року ОСОБА_5 відмовилася від своєї земельної ділянки на його користь. На підставі рішення Обухівської міської ради від 22 грудня 2005 року № 278 йому надано дозвіл на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку, площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1 . Після цього він разом зі своєю сім`єю почав користуватися цією земельною ділянкою та обробляти її.

Під час виготовлення необхідної технічної документації він дізнався, що ОСОБА_6 приватизувала земельну ділянку, якою з 1998 року користувалась його мати. Підставою для цього стало рішення Обухівської міської ради від 29 червня 2006 року № 21-2. У рішенні площа наданої їй земельної ділянки перевищила площу земельної ділянки, яку їй надано попереднім рішенням міської ради від 22 грудня 1998 року. Такі зміни площі відбулися саме за рахунок включення до складу цієї земельної ділянки його земельної ділянки.

Вважав, що ОСОБА_6 неправомірно набула право власності на земельну ділянку, оскільки Обухівська міська рада передала їй у власність земельну ділянку, яка фактично належить йому. При цьому земельна ділянка не вилучалася з його користування у порядку, передбаченому ЗК України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року залучено до участі в справі як співвідповідача ОСОБА_7 .

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року залучено до участі в справі в якості правонаступників відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності позову. Позивач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що надання ОСОБА_6 у власність у 2006 році земельної ділянки будь-яким чином порушує його права чи охоронювані законом інтереси.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_8 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року в справі № 277/599/15-к, від 31 жовтня 2019 року в справі № 461/5273/16, від 10 березня 2020 року в справі № 910/24075/16, від 02 липня 2020 року в справі № 910/4932/19, від 17 листопада 2021 року в справі № 806/3572/17, від 30 серпня 2022 року в справі № 904/1427/21, від 22 грудня 2022 року в справі № 910/2116/21 (910/12050/21), від 21 лютого 2023 року в справі № 916/3496/20, від 04 квітня 2023 року в справі № 523/11536/19, від 06 вересня 2023 року в справі № 2-2823/11; підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили зібрані в справі докази. Зокрема не врахували, що законом встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Не надали оцінки обставинам незаконності надання ОСОБА_6 повторно безоплатно земельної ділянки.

Крім того, суд першої інстанції належним чином не повідомив його про час та місце судового засідання, призначеного на 31 жовтня 2022 року, та провів це судове засідання під час повітряної тривоги. Суддя, яка брала участь в ухваленні рішення в суді першої інстанції, підлягала відводу, про що він подав обґрунтовану заяву, яка безпідставно залишена без задоволення. Проте суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув. Також суди неправомірно відмовили в задоволенні його заяв про витребування доказів.

11 грудня 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_8 подав доповнення до касаційної скарги, у яких, зокрема, зазначає, що суди не виконали вказівок Верховного Суду, наведених в постанові від 08 грудня 2021 року в цій справі та не надали належної оцінки всім доказам у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

18 березня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради від 28 липня 1998 року № 495 передано в приватну власність та постійне користування ОСОБА_5 (матері позивача) земельну ділянку, площею 0,10 га, на АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради від 22 грудня 1998 року № 799 передано в приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,06 га, для обслуговування будівель, споруд, на АДРЕСА_1 .

Рішенням Обухівської міської ради від 27 квітня 2005 року № 437 надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 0,07 га, для ведення особистого селянського господарства, на АДРЕСА_1 .

Рішенням Обухівської міської ради від 22 грудня 2005 року № 278-28 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,10 га, у АДРЕСА_1 .

Рішенням Обухівської міської ради від 29 червня 2006 року № 21-2 у приватну власність ОСОБА_6 передана земельна ділянка, загальною площею 0,130 га, на АДРЕСА_1 .

24 січня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3223110100:01:074:0051, що розташована на АДРЕСА_1 .

26 січня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір дарування земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0296 га, з кадастровим номером 3223110100:01:074:0052.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відсутність порушеного права є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності (частина перша статті 81 ЗК України).

Частиною першою статті 116 ЗК України (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства чи будівництва і обслуговування жилого будинку у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (частина десята статті 118 ЗК України).

Частиною першою статті 125 ЗК України визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що на підставі оскаржуваного рішення Обухівської міської ради від 29 червня 2006 року в приватну власність ОСОБА_6 передано земельну ділянку на АДРЕСА_1 , яка належить йому.

Однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини суду не надав.

Долучене позивачем до матеріалів справи рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради від 28 липня 1998 року № 495 стосується його матері та земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_2 .

Водночас рішення Обухівської міської ради від 22 грудня 2005 року, яким позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , ним не виконано. Відповідний проект відведення цієї земельної ділянки на його замовлення не розроблений. Будь-яких доказів щодо встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі матеріали справи не містять.

При цьому позивач не обґрунтував, яким чином оформлення ОСОБА_6 права власності на земельні ділянки на АДРЕСА_1 порушують його право на виготовлення проекту відведення та оформлення права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, установивши, що позивач не довів порушення його прав внаслідок прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про відмову в позові.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах.

Доводи ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, неналежного повідомлення його про час та місце судового засідання, закриття підготовчого провадження за відсутності сторін, безпідставної відмови в задоволенні заяви про відвід були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який надав їм належну оцінку та обґрунтовано їх спростував. Верховний Суд не має необхідності їх повторювати.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко