Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.08.2019 року у справі №453/998/17

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 453/998/17

провадження № 61-15008св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Верхнячівська сільська рада Сколівського району Львівської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 рокуу складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Верхнячівська сільська рада Сколівського району Львівської області, про відшкодування майнової шкоди.

Позов мотивовано тим, що він є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,224 га, яка також перебуває у його власності. Оскільки у с. Верхнячка відсутнє централізоване водопостачання, він у 2009 році, за власні кошти, провів водопровідну трубу з природного джерела по рівчаку, по якому тече вода, повз земельну ділянку, якою користується відповідач. Зазначав, що він безперешкодно користувався водою протягом семи років, жодних скарг з приводу облаштування ним водопроводу від мешканців села не надходило, а сільська рада проти його дій позивача також не заперечувала.

Через неприязні стосунки у березні 2016 року відповідач розкопав водяну трубу та перерізав її, чим завдав йому майнової шкоди. З приводу протиправної поведінки відповідача він 31 березня 2016 року звертався до правоохоронних органів. Відповідно до висновку Сколівського відділу поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - Сколівський ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області) від 04 квітня 2016 року № 663 встановлено, що відповідач 29 березня 2016 року дійсно умисно пошкодив водяну трубу, зробивши чотири розрізи, що визнав сам відповідач.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь заподіяну унаслідок знищення майна шкоду у розмірі 14 897 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2018 року у складі судді Микитина В. Я. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на спірну водяну трубу, пошкоджену відповідачем, а, відтак, ним не доведено і факту порушення таким пошкодженням будь-якого свого права. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів розташування спірного водопроводу на конкретних земельних ділянках, не підтверджено чи проходить водопровідна труба безпосередньо через земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_3 , чи проходить така через земельну ділянку, власником якої є Верхнячківська сільська рада Сколівського району Львівської області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року ОСОБА_1 задоволено. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 897 грн 68 коп. на відшкодування майнової шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. ОСОБА_2 визнав факт прокладання водопровідної труби ОСОБА_1 частково через земельну ділянку, яка перебуває у власності його сина, вважав такі дії позивача самовільними, а також визнав той факт, що через погіршення відносин із сусідом - ОСОБА_1 , пошкодив водопровідну трубу зробивши чотири розрізи, для того, щоб ОСОБА_1 не міг користуватися водопроводом. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 453/998/17 із Сколівського районного суду Львівської області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка, по якій, зокрема, проведено трубопровід належить його сину - ОСОБА_3 на праві власності. При цьому, останній не давав дозволу позивачу користуватись його власністю (прокладати трубопровід по його земельній ділянці), з цього приводу немає як рішення суду, так і відповідного договору між ними.

Таким чином, позивач усупереч статті 321 ЦК України, згідно з якою ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, самовільно, усупереч установленому законом порядку (сервітуту), вчинив дії щодо використання ним земельної ділянки, яка йому не належить.

Крім того, труби, які проходять по земельній ділянці, які прокладені на земельній ділянці його сина довжиною близько 200 м не пошкоджені, він їх може демонтувати і в подальшому використовувати за призначенням.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Колегія суддів зазначає, що посилання ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу на те, що справа, яка переглядається, є малозначною безпідставні, так як під час відкриття касаційного провадження у справі Верховний Суд не встановив наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,224 га, яка також перебуває у його власності (а.с. 9-11).

31 березня 2016 року в журналі єдиного обліку заяв № 1098 Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області зареєстровано телефонне повідомлення ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 пошкодив водопровідний шланг, який веде до житлового будинку заявника у с. Верхнячка Сколівського району Львівської області. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_2 дійсно пошкодив водопровідну трубу, яка пролягає через його земельну ділянку та веде до будинку позивача. Вказані обставини підтверджуються також оглянутими судом матеріалами журналу єдиного обліку заяв № 1098 по телефонному повідомленню ОСОБА_4 , які були надані на вимогу суду Сколівським ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області.

На підставі дослідження висновку експерта від 02 квітня 2018 року № 10-18 за результатами проведення за заявою позивача будівельно-технічної експертизи встановлено, що вартість завданої пошкодженням водяної труби (демонтажем ділянок водопроводу у 4-х місцях) шкоди станом на час проведення дослідження становить 14 897 грн 68 коп. (а. с. 72-81).

Як вбачається з листа Верхнячківської сільської ради Сколівського району Львівської області, земельна ділянка, по якій у с. Верхнячка Сколівського району Львівської області проведено водопровід, на даний час є у користуванні гр. ОСОБА_3 , скарги з приводу облаштування водопроводу ОСОБА_1 від землекористувача, а також інших жителів с. Верхнячка Сколівського району Львівської області у сільській раді відсутні (а.с. 12).

Актом обстеження земельної ділянки, по якій проходить водопровідна труба, складеного комісією Верхнячківської сільської ради Сколівського району Львівської області встановлено, що земельна ділянка, по якій проходить водопровідна труба позивача, є землею сільської ради та знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_3 (а.с. 107).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першою статі 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає в особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, що власне є підставою цивільно-правової відповідальності.

Частина друга статті 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз`яснено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна ману юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Вирішуючи спір, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 визнав факт прокладання водопровідної труби ОСОБА_1 частково через земельну ділянку, яка перебуває у власності його сина, вважав такі дії позивача самовільними, а також визнав той факт, що через погіршення відносин із сусідом - ОСОБА_1 , він пошкодив водопровідну трубу зробивши чотири розрізи, для того, щоб ОСОБА_1 не міг користуватися водопроводом.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач самовільно проклав трубопровід по земельній ділянці, яка належить сину відповідача, безпідставні, оскільки відповідач не є власником земельної ділянки, по якій прокладено трубопровід, відтак, його права позивачем не порушені, а свою вину у нанесенні шкоди позивачу шляхом пошкодження трубопроводу він визнав.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович