Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2018 року у справі №333/2778/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 333/2778/17

провадження № 61- 14447св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Карпенко Ганни Єгорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року в складі колегії суддів Кухаря С. В., Крилової О. В., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду й до досягнення сином повноліття.

В обґрунтування своїх вимог указувала, що вони зі ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, фактично шлюбні відносини між ними припинилися, вони проживають разом, однак дитина перебуває на її утриманні, а відповідач відмовляється надавати матеріальну допомогу.

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї аліментів на сина в грошовій сумі в розмірі 1 000 гривень щомісячно з урахуванням індексації, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування своїх вимог указував, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, проживають разом із сином в однокімнатній квартирі, що належить ОСОБА_2 .

Сторони ведуть спільне господарство, обоє купують продукти та різні господарські засоби. Проживання однією сім`єю свідчить про регулярне спілкування ОСОБА_2 із сином. Він займається духовним і фізичним вихованням дитини, купує йому одяг, лікарські засоби, забезпечує оплату внесків до фонду класу, сплачує вартість комунальних послуг.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму відповідного віку дитини, починаючи з 19 травня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що дитина проживає з матір`ю та знаходиться лише на її утриманні, а тому є підстави для стягнення аліментів з батька.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що квартира, в якій проживають сторони з сином, належить на праві власності ОСОБА_2 , який приймає участь у витратах на дитину, сплачує комунальні послуги, а тому відсутні правові підстави для стягнення з нього аліментів на сина.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20 лютого 2018 року представник позивача подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача за первісним позовом просить скасувати постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що з 26 липня 2003 року до 18 серпня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До та після розірвання шлюбу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і неповнолітній ОСОБА_2 проживають разом в однокімнатній квартирі, придбаній до шлюбу, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою про доходи, виданою 10 травня 2017 року ПАТ «Запоріжсталь», ОСОБА_1 працює на зазначеному підприємстві, її дохід за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року включно склав 51 879,67 грн.

Відповідно до довідки про доходи, виданої 04 липня 2017 року ПАТ «Запоріжсталь», ОСОБА_2 працює на зазначеному підприємстві, його дохід за період з січня 2017 року по червень 2017 року включно склав 96 285,21 грн.

Судовими рішеннями місце проживання дитини з одним із батьків не визначалося.

Матеріалами справи підтверджується факт оплати ОСОБА_2 комунальних послуг за квартиру, в якій проживають сторони, а також придбання товарів і продуктів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другоїстатті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) зазначено, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Установиши, що дитина проживає разом із батьками в одній квартирі, яка придбана за кошти батька, й він здійснює витрати на утримання дитини та піклується про її розвиток, а ОСОБА_1 не довела в установленому законом порядку, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо матеріального забезпечення сина, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову та стягнення з батька на користь матері аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Карпенко Ганни Єгорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 рокув частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук