Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.11.2018 року у справі №242/4687/17

Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 242/4687/17

провадження № 61-42841св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А.О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В.М., Фаловської І.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 квітня 2018 року в складі судді: Капітонова В. І. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2018 року в складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Гаврилової Г. Л., Зайцевої С. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (далі - РФ «Донецька залізниця») про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за невикористану відпустку.

Позов мотивовано тим, що з 11 лютого 2010 року ОСОБА_1 працювала слюсарем контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 4 розряду дільниці автогальмова та КПВ моторвагонного депо ст. Ясинувата ДП «Донецька залізниця». З лютого 2016 року по квітень 2017 року їй не виплачена заробітна плата в розмірі 12 927,38 грн. 24 квітня 2017 року позивач звільнилася з ДП «Донецька залізниця» за власним бажанням. При звільненні розрахунок з позивачем не проведений, заборгованість із заробітної плати та компенсація за невикористану відпустку в розмірі 4 500 грн не виплачена. За вищезазначений період ДП «Донецька залізниця» реорганізовано у РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 24 квітня 2018 року, залишене без зміни постановою Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд, виходили з того, що ПАТ «Українська залізниця» не є належним відповідачем у справі, оскільки не стало правонаступником ДП «Донецька залізниця», яке перебуває у стані припинення, залишається юридичною особою і майно якого не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2018 року,в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з Селидівського міського суду Донецької області справу № 242/4687/17.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п'яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2018 року,в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухваленні з порушенням матеріального та процесуального права та таке, що порушує правапрацівника на отримання нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Суд зробив неправильний висновок про те, що відповідач є неналежним, оскільки перед звільненням позивача ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття в Регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що відбулося 01 вересня 2016 року, і на момент звільнення позивач працювала в ПАТ «Українська залізниця», яке є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Відзив відповідача на касаційну скаргу.

18 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач посилається на необґрунтованість та безпідставність доводів викладених у касаційній скарзі. Зазначає, що суди дійшли законного та обґрунтованого висновку про те, що ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» є неналежним відповідачем (боржником), оскільки не є правонаступником ДП «Донецька залізниця», в тому числі й за зобов'язаннями, викладеними позивачем в позовній заяві.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 11 лютого 2010 року ОСОБА_1 працювала слюсарем контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 4 розряду дільниці автогальмова та КПВ моторвагонного депо ст. Ясинувата ДП «Донецька залізниця». З лютого 2016 року по квітень 2017 року їй не виплачена заробітна плата в розмірі 12 927,38 грн. 24 квітня 2017 року позивач звільнилася з ДП «Донецька залізниця» за власним бажанням. При звільненні розрахунок з позивачем не проведений, заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку в розмірі 4 500 грн. не виплачена.

Звертаючись до суду з позовом до ПАТ «Українська залізниця», позивач посилалась на те, що ДП «Донецька залізниця» реорганізовано у РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», яке є правонаступником ДП «Донецька залізниця», а тому має нести всі обов'язки ДП «Донецька залізниця».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Статтею 115 КЗпП Українипередбачено, що заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі статтями 47 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП Українипередбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, обов'язок по виплаті заробітної плати робітнику несе роботодавець.

Як встановлено судами, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 працювала у моторвагонного депо станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця», звідки звільнена 24 квітня 2017 року за власним бажанням (а.с.5).

Довідкою від 26 квітня 2017 року, підписаною начальником моторвагонного депо Ясинувата та головним бухгалтером і завіреною печаткою Відокремленого підрозділу моторвагонного депо Ясинувата ДП «Донецька залізниця», підтверджений розмір невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2016 року по 10 квітня 2017 року - 12 927,38 грн (а.с.6)

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, ДП «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ: 01074957) знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, та з 25 листопада 2014 року перебуває у стані припинення.

Отже, ДП «Донецька залізниця» є самостійним суб'єктом трудового права, як організація, що має статус юридичної особи.

За приписами частини четвертої статті 91 ЦК Україницивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно з положеннями статті 107 ЦК України, якою закріплено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу). Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

При цьому, згідно зі статтею 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців в порядку, передбаченому статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», тобто запису про припинення юридичної особи.

Відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи попередника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Оскільки немає завершення процесу припинення і відповідний запис до Єдиного державного реєстру не внесено, то ДП «Донецька залізниця» залишається юридичною особою, яка продовжує самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

Отже, усі обов'язки як роботодавець щодо виплати заробітної плати позивачу, має нести ДП «Донецька залізниця».

Зі Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України» від 02 вересня 2015 року № 735, вбачається, що ПАТ «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (пункт 1). Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту» (пункт 2).

Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» визначені правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - товариство).

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону утворення товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»» (далі - Постанова), прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити ПАТ «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі ДП «Донецька залізниця» згідно з додатком № 1.

За змістом пунктів 4 і 5 Постанови проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються) та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця».

Між ДП «Донецька залізниця» та ПАТ «Українська залізниця» відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід від ДП «Донецька залізниця» всіх прав, активів, зобов'язань і боргів в статутний капітал ПАТ «Українська залізниця».

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів від 12 листопада 2014 року № 604.

У пункті 1 частини другої 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» передбачено, що під час проведення інвентаризації та оцінки майна: необхідно сформувати окремі акти обліку активів, власного капіталу і зобов'язань державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, за даними фінансової звітності за видами активів, власного капіталу та зобов'язань у розрізі статей балансу на останню дату, на яку надавалася фінансова звітність; сформувати окремі акти обліку активів, які розміщені на тимчасово окупованій території і обліковуються на балансах підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на іншій території України.

Пунктом 2 частини другої вказаної Постанови передбачено, що після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» згідно із законодавством.

Згідно із статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, установивши, що ДП «Донецька залізниця» та її відокремлений підрозділ моторвагонне депо Ясинувата не бере участь в процедурі реорганізації та правонаступництва ПАТ «Українська залізниця», а також, що майно відокремленого підрозділу моторвагонного депо станції Ясинувата ДП «Донецька залізниця» не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», дійшли правильного висновку про те, що ПАТ «Українська залізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ «Українська залізниця» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції на території України.

Доводи касаційної скарги про правонаступництво ПАТ «Українська залізниця» є безпідставними, оскільки ДП «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ: 01074957) знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою у м. Донецьк), залишається юридичною особою, свої активи та зобов'язання та документи на їх підтвердження до ПАТ «Українська залізниця» не передавало (відповідні передавальні акти не складалися і не затверджувалися), а тому правонаступництво від ДП «Донецька залізниця» до ПАТ «Українська залізниця» не перейшло, оскільки правонаступництво щодо ДП «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ: 01074957) настає у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції», після внесення майна до статутного капіталу правонаступника.

Крім того, згідно з витягом з протоколу № 6 засідання правління ПАТ «Українська залізниця» від 26 листопада 2015 року «Щодо прийняття рішення про створення регіональної філії «Донецька залізниця» було прийнято рішення про створення регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та визначено місце її розташування у м. Красний Лиман, вул. Кірова, 22. Вказана регіональна філія не є юридичною особою.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ПАТ «Українська залізниця» не є належним відповідачем у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі, безпідставні та спростовуються матеріалами справи.

Оскільки судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права та правильне застосовування ними норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С.Ю.Мартєв

В.М. Сімоненко

І.М.Фаловська