Історія справи

Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 219/103/17

провадження № 61-19739св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н.О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Машинобудівний завод «Вістек»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року у складі судді Полтавець Н. З. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Соломахи Л. І., Груіцької Л. О., Новікової Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Короткий зміст позовних вимог

В січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» (далі - ПрАТ «Вістек») про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом при виконанні трудових обов'язків.

Позов мотивовано тим, що він з 02 квітня 2001 року по 26 березня 2015 року працював слюсарем-інструментальником 5-го розряду ковальсько-пресового цеху на ЗАТ «Артемівський машинобудівний завод «Вістек», правонаступником якого є ПрАТ «Вістек».

30 вересня 2010 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму правої кісті, повністю втратив пальці. Рішенням МСЕК від 24 січня 2011 року йому вперше встановлено 30 % стійкої втрати професійної працездатності та визнано його особою, що має інвалідність III групи безстроково.

Посилаючись на те, що внаслідок трудового каліцтва в нього погіршилось здоров'я, він має інвалідність, що призвело до порушення його особистих немайнових прав, порушення нормальної життєдіяльності, порушення його планів на подальше життя, викликало почуття тривоги перед майбутнім та завдає йому моральних страждань, просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 15 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Вістек» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 4 000,00 грн. Стягнуто з ПрАТ «Вістек» на користь держави судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. (а. с. 61 - 62).

Рішення міськрайонного суду мотивовано тим, що внаслідок ушкодження здоров'я через трудове каліцтво позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню на його користь з підстав, передбачених статтею 2371 КЗпП України та статей 1167, 1168 ЦК України. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь втрати позивачем професійної працездатності (30%), тяжкість вимушених змін у його подальшій трудовій діяльності, неможливість відновити втрачене здоров'я, ступінь його вини у нещасному випадку та, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, визначив її розмір в 4 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2017 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та вказав, що стягнення з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди повністю відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Зазначив, що посилання суду першої інстанції на норми статей 1167, 1168 ЦК України, які регулюють позадоговірні відносини, не призвело до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просили скасувати або змінити рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2017 року, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити його в частині задоволення позову в повному обсязі або передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що сума, яку визначив суд на відшкодування моральної шкоди не відповідає справедливій сатисфакції за ушкодження здоров'я при виконанні трудових обов'язків, а також не відповідає загально визначеним принципам розумності, виваженості та справедливості.

Доводи інших учасників справи

У липні 2017 року ПрАТ «Машинобудівний завод «Вістек» подало до суду заперечення на касаційну скаргу в якому товариство просило залишити рішення міськрайонного суду та ухвалу апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що нещасний випадок стався також з вини ОСОБА_1, який допустив порушення пункту 1.4 Інструкції з охорони праці № 4-5 для начальників і слюсарів-ремонтників КПО, зайнятих на гарячих дільницях роботи. А тому визначений судами розмір морального відшкодування в 4 000,00 грн відповідає загальновизначеним принципам розумності, виваженості та справедливості.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що позивач працював на ЗАТ «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» з 02 квітня 2001 року по 26 березня 2015 року слюсарем-інструментальником 5 розряду ковальсько-пресового цеху. 26 березня 2015 року звільнений за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. ЗАТ «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» змінило свою назву на ПрАТ «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» згідно з наказом по заводу від 12 квітня 2011 року № 123, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а. с. 8-10).

30 вересня 2010 року під час виконання трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого була травмована права кисть (травматичне відчленовування 1 пальця правої кисті на рівні головки, 1 п'ястної кістки правої кисті; відкритий осколковий перелом головки 1 п'ястної кістки правої кисті, велика рвана рана ІІ пальця правої кісті з розможженям м'яких тканин ІІ пальця), що підтверджується актами форми Н-5 від 21 жовтня 2010 року спеціального розслідування групового нещасного випадку та форми Н-1 від 21 жовтня 2010 року про груповий нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Рішенням МСЕК від 24 січня 2011 року ОСОБА_1 вперше встановлена втрата професійної працездатності 30 % з 20 січня 2011 року безстроково та він визнаний особою, що має інвалідність III групи у зв'язку з трудовим каліцтвом безстроково (а. с. 34).

Згідно з протоколом засідання комісії з охорони праці ЗАТ «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» від 26 січня 2011 року розмір одноразової допомоги ОСОБА_1 за порушення ним вимог законодавства про охорону праці зменшено на 5 % (а. с. 50).

Відповідно до акта форми Н-5 від 21 жовтня 2010 року спеціального розслідування групового нещасного випадку, причиною нещасного випадку стало використання нестандартного рим-болта для підйому штока з метою заміни манжету, який під час опускання штока деформувався та шток, що опустився, травмував працівників, чим порушений проект організації роботи, затверджений головним інженером ЗАТ «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» від 18 червня 2009 року, ДСТ 4751-73 від 01 липня 1974 року «Рим-болти». Технічні умови» (а. с. 11-16).

Згідно з актом форми Н-5 від 21 жовтня 2010 року спеціального розслідування групового нещасного випадку та форми Н-1 від 21 жовтня 2010 року про груповий нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, причинами нещасного випадку стали порушення вимог законодавства про охорону праці з боку:

- начальника дільниці ковальсько-пресового цеху: недостатній контроль організації виконання працівниками правил та норм по охороні праці, чим порушено пункт 3.1.7 посадової інструкції начальника дільниці ковальсько-пресового цеху;

- начальника ковальсько-пресового цеху: недостатній контроль організації безпечного проведення ремонтних робіт, чим порушено пункт 3.2.5 посадової інструкції начальника цеха,

- наладчика ковальсько-пресового обладнання ковальсько-пресового цеху ОСОБА_5 та слюсаря-ремонтника ковальсько-пресового цеху ОСОБА_1: перед виконанням робіт не перевірили чи все виконано відповідно до вимог наряд-допуску, чи правильно підготовлено робоче місто, які є небезпечні фактори та чи все зрозуміло по виконанню завданої роботи, чим порушив пункт 1.4 Інструкції з охорони праці № 4-5 для наладчиків і слюсарів-ремонтників КПО, зайнятих на гарячих дільницях роботи (а. с. 11-16, а. с. 52 -55).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статті 153 КЗпП Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 160 КЗпП Українивизначено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі статтею 173 КЗпП Українишкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 237-1 КЗпП Українивстановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року звернув увагу на те, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте зазначив, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, наведеного вище не врахував, вважав за необхідне задовольнити позовну вимогу у розмірі майже вчетверо меншому порівняно з тим, який просив стягнути позивач. Разом з тим, не відхилив жодних аргументів позивача про обставини, які свідчать про глибину його фізичного болю та страждань, не навели мотивів для такого визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Суд касаційної інстанції з урахуванням встановлених судами першої й апеляційної інстанцій фактичних обставин завдання позивачеві моральної шкоди, вважає, що розумним, виваженим і справедливим у його ситуації буде стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у сумі 15 000,00 грн.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункти 3 і 4 частини першої статті 409 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин касаційну скаргу необхідно задовольнити: рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2017 року змінити, стягнувши на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн замість 4 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час звернення позивача до суду (13 червня 2017 року), від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнялися позивачі, зокрема, у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Відповідач пільг щодо сплати судового збору не має.

Суд касаційної інстанції не погоджується з розміром стягнутої з відповідача на користь держави суми судового збору, оскільки позивач за подання позову майнового характеру до суду першої інстанції відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час розгляду справи) мав би сплатити 640,00 грн, а не 1 600,00 грн як зазначено судом.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат з підстав передбачених статтею 141 ЦПК України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного в частині розподілу судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача в дохід держави 640,00 грн за подання позову до суду першої інстанції та 768,00 грн за розгляд справи у суді касаційної інстанції, а всього 1 408,00 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2017 року в частині розподілу судових витрат у справі скасувати.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» на користь держави судовий збір у розмірі 1 408,00 грн.

В іншій частині рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2017 року змінити, позов ОСОБА_1 задовольнити, стягнувши з приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» на його користь 15 000,00 грн замість 4 000,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило