Історія справи

Постанова

Іменем України

20 січня 2020 року

м. Київ

справа № 296/3885/19

провадження № 61-15513св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 10 травня 2019 рокуу складі судді Сингаївського О. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та просив визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні йому в оренду на 49 років земельної ділянки для сінокосіння;зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передати йому в оренду терміном на 49 років для сінокосіння земельну ділянку, кадастровий номер 1822385200:19:000:0163, площею 17, 6575 га, що розташована на території Коростенського району Житомирської області.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що у січні 2019 року він звернувся до відповідача із клопотанням про передачу йому в оренду терміном на 49 років для сінокосіння вищевказану земельну ділянку, однак отримав відмову. Підставою відмови стала відсутність у відповідача проекту землеустрою, а також порушення порядку оформлення права оренди, передбаченого статтями 34, 123, 124, 134 ЗК України, статтею 50 Закону України «Про землеустрій». Вважає таку відмову відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 10 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходили з того, що правовідносини, які виникли між сторонами, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 10 травня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили характер спірних правовідносин та дійшли помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки земельна ділянка є об`єктом цивільних прав на неї і даний спір має приватноправовий характер, а тому в силу положень статті 19 ЦПК України повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

15 жовтня 2019 року справа № 296/3885/18 надійшла до Верховного Суду

21 жовтня 2019 року від представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Олефіра О. Ю. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Визначальною ознакою справи, яка має розглядатись у порядку адміністративної юрисдикції, є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть у тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частин десятої, тринадцятої та чотирнадцятої статті 123 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання у користування земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки у користування. Його право не було реалізоване внаслідок відмови відповідача в задоволенні відповідного клопотання, оскільки позивачем було порушено порядок оформлення права оренди, зокрема не надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що відмова особі у наданні земельної ділянки у користування через неподання особою необхідних документів, зокрема проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17 та від 26 червня 2019 року у справі № 638/8079/16-а.

Про наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на земельну ділянку в позовній заяві не зазначено, судами існування такого права не встановлено.

Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 10 травня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 10 травня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук