Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 753/15487/18

провадження № 61-18994св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в особі служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Сержанюка А. С., Сліпченка О. І., Сушко Л. П., від 10 вересня 2019 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в особі служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі батька у вихованні дітей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він та ОСОБА_3 мають спільних дітей: ОСОБА_5,2011 року народження, та ОСОБА_6,2014 року народження, які проживають з матір'ю. Починаючи з квітня 2018 року, після того як він одружився вдруге, відповідач почала перешкоджати йому спілкуватися та бачитися з дітьми, зустрічатися особисто, замінила замки в квартирі, у зв'язку з чим він змушений чекати дітей біля під'їзду, оскільки в інший спосіб побачитися з ними не має можливості. Вказував, що прагне приймати участь у вихованні дітей, виконувати свої батьківські обов'язки, проте відповідач не бажає щоб батько бачився з дітьми без її присутності та всіляко перешкоджає їхньому спілкуванню.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд зобов'язати

ОСОБА_3 усунути та не чинити перешкод йому у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6, а також визначити спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми до досягнення ними повноліття шляхом встановлення систематичних особистих побачень без присутності матері без обмеження місця зустрічей та з правом поїздок по території України, у тому числі до бабусі, згідно з запропонованим графіком.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва, у складі судді

Цимбал І. К., від 30 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочкою ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2, у тому числі будь-якими засобами зв'язку. Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб у вихованні дітей та встановлено час спілкування з дітьми без присутності ОСОБА_3: щовівторка та щочетверга з 15-00 до 20-00 години; кожну першу та третю в місяці суботу та неділю

з 10-00 до 20-00 години, кожен день народження з 10-00 до 14-00 години, половину тривалості шкільних канікул поспіль протягом навчального року; кожен червень року протягом усього місяця; у святкові дні: а саме: 01 січня,

07 січня, 08 березня, 28 червня кожного року з 12-00 до 16-00 години. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач веде аморальний спосіб життя, порушує вимоги законодавства у будь-якій сфері, ухиляється від утримання дітей, негативно впливає на їх розвиток та виховання, є небезпечним для них. Доводи відповідача ґрунтуються виключно на її емоційній неприязні до нової родини позивача, небажанні зустрічей дітей з новою дружиною останнього, на ґрунті чого у сторін виникають сварки, скандали, взаємні образи, зокрема, які відбуваються у присутності дітей, що негативно впливає на їх розвиток та виховання. Суд першої інстанції вважав, що зазначений спосіб участі батька у вихованні дітей забезпечить справедливий баланс між правами та обов'язками сторін, рівність таких прав і обов'язків по відношенню до дітей, які мають однакову прихильність до обох батьків.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції у частині визначення способу участі батька у вихованні дітей скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб у вихованні дітей: кожна субота місяця з 11-00 до 20-00 години, а в інший час - за домовленістю батьків; день народження ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12-00 до

16-00 години, кожен парний рік; день народження ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12-00 до 16-00 години, кожен парний рік, святкові дні кожен парний рік - з 12-00 до 16-00 години. У задоволенні решти позовних вимог щодо участі батька у виховані дітей відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування від 20 вересня 2018 року, який є повним, обґрунтованим, таким, що здійснений на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дітей, інших обставин, що мають істотне значення, а також повністю відповідає інтересам дітей.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині визначення способу участі батька у вихованні дітей та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судомапеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо доцільності зміни способу участі батька у вихованні дітей та зменшення часу для їх особистих побачень. Постанова суду апеляційної інстанції суперечить інтересам як самих дітей, так і батька. Суд апеляційної інстанції не врахував, що суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, який носить рекомендаційний характер. Висновок органу опіки та піклування не можна вважати обґрунтованим, оскільки в ньому не визначено місце проведення зустрічей з дітьми, присутність або неприсутність матері, натомість вказано, що в іншій час позивач може бачити дітей за домовленістю з відповідачем, не взявши до уваги наявність тривалого конфлікту між колишнім подружжям та неможливість дійти згоди щодо участі у спілкуванні з дітьми.

Заявник вказує про неможливість виконання відповідачем постанови суду апеляційної інстанції у зв'язку з нечітким та неоднозначним формулюванням резолютивної частини. Також заявник наголошує на тому, що батько на рівні з матір'ю має право на виховання дітей. Законодавство України не містить положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання та спілкування з дитиною.

Судове рішення оскаржується лише у частині визначення способу участі батька у вихованні дітей. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу статті 400 ЦПК України касаційному перегляду не підлягають.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилається на недопустиму поведінку батька у присутності дітей та необхідність врахування бажання дітей проводити зустрічі з батьком разом з матір'ю.

До Верховного Суду надійшла відповідь на відзив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2, в якій заявник просить залишити без розгляду відзив на касаційну скаргу, а касаційну скаргу задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

15 листопада 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 грудня

2016 року у справі № 753/17733/16-ц було розірвано (т.1, а. с. 16,19-20).

Під час шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилися діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 17-18).

Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1. ОСОБА_1 проживає окремо в орендованій квартирі (т.1, а. с. 22-26).

28 квітня 2018 року ОСОБА_1 одружився вдруге (т. 1, а. с. 46), після чого відносини між сторонами почали псуватися, що призвело до сварок та непорозумінь між сторонами, що беззаперечно встановлено в судовому засіданні з пояснень сторін, а також досліджених аудіо та відеозаписів.

Відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми, зокрема наполягає на своїй присутності при зустрічах батька з дітьми.

Згідно висновку Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування від 20 вересня 2018 року визначено наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 у виховані дітей: кожна субота місяця

з 11-00 години до 20-00 години, а в інший час - за домовленістю батьків; день народження ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12-00 години до 16-00 години, кожен парний рік; день народження ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12-00 години

до 16-00 години, кожен парний рік, святкові дні кожен парний рік -

з 12-00 години до 16-00 години (т.2, а. с. 75-76).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу Українимати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір'ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері.

Встановлюючи порядок побачень батька з дітьми, врахувавши інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дочкою та сином, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про можливість визначення порядку (запропонованому органом опіки та піклування) періодичних тимчасових побачень батька з дітьми, оскільки право батька на спілкування з дітьми є його незаперечним правом, а спілкування малолітніх дітей з батьком відповідає їхнім інтересам. При цьому, суд правильно врахував, що в іншій час діти можуть спілкуватися та проводити час з батьком за домовленістю батьків.

У відповідності до частини 5 статті 19 СК України орган опіки та піклування аналізує відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на інші документи, які стосуються справи, й подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.

Відповідно до частини 6 статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Визначаючи порядок побачень дітей з батьком, суд апеляційної інстанції у резолютивній частині не зазначив про відсутність чи присутність матері дітей під час зустрічей, не врахував наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди у вихованні дітей, а також наявність перешкод, які відповідач чинила батьку у спілкуванні з дітьми, тому колегія суддів дійшла висновку про доцільність проведення побачень дітей з батьком у запропонованому органом опіки та піклування порядку без присутності матері, оскільки особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, спричиняти на них негативний вплив.

У іншій частині доводи касаційної скарги висновків органу опіки і піклування та позицію суду апеляційної інстанції не спростовують. ОСОБА_1 не позбавлений права поставити питання про зміну способу його участі у вихованні дітей.

Надані до відзиву представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 документи не можуть бути прийняті до розгляду, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості приймати нові докази та надавати їм оцінку. У випадку виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дітей за результатами спілкування з батьком,

ОСОБА_3 не позбавлена права поставити питання про зміну способу участі батька у вихованні дітей.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку змінити постанову суду апеляційної інстанції, визначивши, що спілкування ОСОБА_1 з дітьми має проводитись без присутності матері ОСОБА_3.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року змінити, визначивши ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6: кожна субота кожного місяця з 11-00 до 20-00 години - без присутності матері ОСОБА_3, день народження ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2

з 12-00 до 16-00 години, кожен парний рік - без присутності матері ОСОБА_3; день народження ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1

з 12-00 до 16-00 години, кожен парний рік - без присутності матері ОСОБА_3, святкові дні кожен парний рік - з 12-00 до 16-00 години - без присутності матері ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) частину судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович