ПостановаІменем України19 грудня 2019 рокум. Київсправа № 686/27313/18провадження № 61-16226 св19Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр імені М. Старицького,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Стефанишина С. Л. від 06 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В., від 22 липня 2019 року,ВСТАНОВИВ:Описова частинаКороткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені М. Старицького про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.Позовна заява мотивована тим, що з 13 серпня 2001 року він працював артистом драми І категорії у Обласному музично-драматичному театрі імені Михайла Старицького. Наказом № 32-к від 24 лютого 2012 року його було звільнено із займаної посади за прогул. У день звільнення роботодавець, у порушення вимог статті
47 Кодексу Законів про працю України (далі -
КЗпП України), не видав йому належним чином заповнену трудову книжку. Вказував на те, що він був позбавлений можливості отримати трудову книжку у зв'язку з розпорядженням, наданим керівником театру охороні щодо його недопуску до театру. Лише після зміни керівництва театру, а саме 17 жовтня 2018 року, він зміг звернутися з відповідною вимогою та отримати трудову книжку. Оскільки саме з вини роботодавця з 24 лютого 2012 року він не може отримати трудову книжку та офіційно працевлаштуватися, з цього дня він перебуває у вимушеному прогулі, а днем його звільнення вважається день видачі трудової книжки.З урахуванням зазначеного, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 24 лютого 2012 року по дату ухвалення рішення і допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанційРішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжкиє необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки тривалий час протягом якого позивач не отримував трудової книжки і не звертався за захистом свого порушеного права свідчив про його небажання її отримати, а тому затримка у видачі трудової книжки сталася не з вини роботодавця.Крім того, ОСОБА_1 протягом 2012-2019 років працював, що підтверджується відомостями про суму заробітку для нарахування пенсії, наданими Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргуКасаційна скарга, мотивована тим, що суди не дали належної оцінки тій обставині, що його звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства, зокрема, у день звільнення йому не було вручено трудову книжку. Також указує на те, що факт отримання ним листа з повідомленням про отримання трудової книжки відповідач не довів.Відзив на касаційну скаргу не надходив.Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судамиОСОБА_1 з 13 серпня 2001 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, займав посаду артиста драми І категорії.Відповідно до наказу № 32-к від 24 лютого 2012 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за прогул за пунктом чотири статті
40 КЗпП України.При звільненні трудова книжка ОСОБА_1 не була видана, отримана ним 17 жовтня 2018 року.Мотивувальна частина
Позиція Верховного СудуЗгідно із положенням частини
2 статті
389 Цивільного процесуального кодексу України (далі -
ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Касаційна скарга не підлягає задоволенню.Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин
1 і
2 статті
400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Відповідно до частини
1 статті
47 КЗпП України (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в частини
1 статті
47 КЗпП України.Згідно з частиною
1 та
5 статті
48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.Частиною
4 статті
235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.Згідно з абзацом 1 статті 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до абзаців 5 та 6 статті 4.1 Інструкції № 58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.Отже, системний аналіз вказаних норм права свідчить, що обов'язок виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі звільненому працівнику трудової книжки настає лише у випадку, коли така затримка сталася саме з вини власника або уповноваженого ним органу.У справі, що переглядається, установлено, що роботодавцем після звільнення позивача вчинялися дії для надання йому можливості отримати трудову книжку.Так, 24 лютого 2012 року адміністрацією театру на адресу ОСОБА_1 було направлено письмове повідомлення, в якому останньому повідомлено про його звільнення та запропоновано з'явитися у відділ кадрів та бухгалтерію театру для отримання трудової книжки та проведення остаточного розрахунку.Крім того, 29 лютого 2012 року складено акт про відмову ОСОБА_1 від отримання трудової книжки, складеного за участю трьох осіб і затвердженого директором театру.
Недопуск ОСОБА_1 у приміщення театру 26 і 27 лютого 2012 року не спростовують факт надіслання роботодавцем листа 24 лютого 2012 року і факт відмови працівника від отримання трудової книжки 29 лютого 2012 року.Крім того, під час розгляду справи в апеляційній інстанції сам позивач не заперечив того, що до 2018 року за отриманням трудової книжки до театру не звертався по причині неприязних відносин з керівником театру.Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про доведеність роботодавцем обставин, що затримка у видачі трудової книжкиОСОБА_1 сталася не з вини роботодавця, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.Відповідно до частини
3 статті
401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.Керуючись статтями
400,
401,
416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді: Г. В. Кривцова Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник