Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.06.2019 року у справі №686/27915/18

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 686/27915/18

провадження № 61-8617св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр ім.

Старицького,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2019 року в складі судді: Мазурок О. В., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2019 року в складі колегії суддів: Корніюк А. П., П'єнти І. В., Талалай О. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. Старицького про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 27 березня 1993 року по 31 жовтня 2018 року ОСОБА_1 знаходилася в трудових відносинах з Хмельницьким обласним академічним музично-драматичним театром, як артист драми.

Наказом № 196-к від 24 жовтня 2018 року її звільнено з роботи з 31 жовтня 2018 року за закінченням строку контракту.

Вказане звільнення позивач вважає незаконним, оскільки контрактом від 01 листопада 2016 року № 14 передбачено її призначення на посаду провідного майстра сцени. Разом з тим ця професія не передбачена Державним класифікатором професій (ДК 003.2010). Класифікатором визначено посади артистів. Відсутня така професія і в розділі майстрів, яка передбачає 103 найменування посад майстрів серед яких провідний майстер сцени не зазначений.

Наказом Міністерства культури України від 01 липня 2016 року № 497 "Про затвердження Порядку формування на конкурсній основі кадрового складу художнього та артистичного персоналу державних та комунальних закладів культури" затверджено перелік посад серед яких 27 посад артистів, при цьому не зазначено посади провідного майстра сцени, оскільки це є не посадою, а рівнем кваліфікації працівника.

Таким чином контракт відповідно до статті 216 ЦК України є недійсним правочином, який не створює юридичних насідків, виходячи з того, що трудовий договір з нею є таким, що укладений на невизначений термін, а тому її звільнення суперечить вимогам трудового законодавства.

Позивач вважає, що відносно неї адміністрацією театру проведено звільнення за її позицію, як голови профспілкової організації, по захисту трудових прав працівників. Підтвердженням цього є її звернення від 09 жовтня 2018 року до директора театру щодо виплати працівникам добових по відрядженнях.

Крім того термін дії контракту 31 жовтня 2018 року закінчувався у 39 працівників театру, але всім продовжили термін дії контракту до 2 роки, а вона була звільнена без пояснення причин. У порівняні з іншими працівниками, які залишилися працювати в театрі, вона має більш високу кваліфікацію, про що свідчить те, що оплата праці їй проводилась по 19 розряду, максимальну для театру на період її звільнення.

У період дії контракту вона не притягувалась до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 9.3.7. Галузевої угоди між Міністерством культури України та профспілкою працівників культури України на 2017-2022 роки від 08 червня 2017 року рекомендовано керівникам закладів культури у разі, якщо строк повноважень члена профспілкового комітету закладу культури, трудові відносини з яким відповідно до законодавства регулюються виключно контрактом, на час закінчення дії цього контракту не сплив, продовжувати контракт з таким працівником на термін не менш ніж на термін дії його повноважень.

На день пред'явлення позову позивач перебуває у вимушеному прогулі 23 дні з 01 листопада 2018 року по 23 листопада 2018 року, а тому відповідач зобов'язаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 7 267,62 грн.

ОСОБА_1 просила:

скасувати наказ № 196-к від 24 жовтня 2018 року про її звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП;

поновити її на посаді актора драми обласного академічного музично-драматичного театру ім. Старицького;

виплатити на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 7
267,62 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь обласного академічного музично-драматичного театру ім.

Старицького 2 400 грн витрат, пов'язаних з отриманням правової допомоги.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що:

звільнення позивач на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП здійснено з дотриманням вимог законодавства про працю і її трудові права при звільненні порушені не були;

посада "провідний майстер сцени", яку обіймала позивач, відноситься до категорії "Професіонали" і відповідає Переліку посад професійних творчих працівників театрів та посад спеціальностей працівників інших специфічних театральних професій, що затверджений Постановою КМ України від 23 лютого 2006 року № 208 і належить до посад професійних творчих працівників та не суперечить вимогам документу "Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск
84. Діяльність у галузі драматичного мистецтва та інша розважальна діяльність", що затверджений наказом Міністерства культури і мистецтв України 04 лютого 2000 року № 32;

помилковими є доводи позивача про те, що укладений з позивачем оскаржуваний трудовий договір є недійсним з підстав відсутності посади "провідного майстра сцени". Вказана посада була передбачена штатним розписом Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру станом на 01 січня 2016 року і у своїй заяві від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 просила прийняти її саме на посаду провідного майстра сцени;

посилання позивача на те, що вона була головою профспілкового комітету первинної організації профспілки працівників культури України Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. Старицького та на неї поширюються гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, передбачених статтею 252 КЗпП, апеляційний суд відхилив, оскільки ОСОБА_1 звільнена на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП у зв'язку із закінченням строку дії контракту, а не за ініціативою власника, тому у цьому випадку попередня згода профспілкової організації на звільнення працівника не вимагається;

посилання на пункт 9.3.7. розділу 9.3. галузевої угоди, яка укладена між Міністерством культури України та професійною спілкою працівників культури України на 2017-2022 роки апеляційний суд відхилив, оскільки пункту 9.3.7. розділу 9.3. угоди має рекомендаційний характер;

аргумент апеляційної скарги про необґрунтованість стягнення витрат на правову допомогу апеляційний суд відхилив, оскільки витрати підтверджені належними доказами. Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а не витрат на правову допомогу.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що з 39 працівників театру, в яких закінчувався термін дії контракту, звільнено з роботи тільки позивача при цьому позивач має більш високу кваліфікацію та не притягувалася до дисциплінарної відповідальності. Звільнення ОСОБА_1 не відповідає вимогам Конвенція МОП від 22 червня 1982 № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року. Зазначає, що контракт між сторонами не відповідає типовій форму контракту з працівником, затвердженої наказом Мінпраці України № 23 від 15 квітня 1994 року, зокрема, у ньому не зазначена кваліфікація працівника і державному класифікаторі професій і посад відсутня посада провідного майстра сцени.

Зазначає, що відповідач не врахував пункт 9.3.7. галузевої угоди між Міністерством культури України та профспілкою працівників культури України на 2017-2022 роки від 08 червня 2017 року, а також пункт 7.2.4 колективного договору, яким передбачено обов'язок роботодавця щодо недопущення звільнення чи дострокового розірвання контракту з ініціативи роботодавця з працівником, який обраний до складу профспілкового комітету без погодження з вищим за рівнем профорганом (обласним комітетом профспілки, ЦК профспілки). Вказує, що за закінченням строку звільнення повинно проводитися на підставі пункту 8 частини 1 статті 36 КЗпП, а не згідно пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП.

Особа, яка подала касаційну скаргу, не погоджуюся з висновками суду апеляційної інстанції щодо стягнення судових витрат в сумі 2 400 грн, оскільки користуватись правовою допомогою чи ні це право відповідача, і справа не відноситься до категорії складних. Крім того суд не витребував розрахунку витрат на правову допомогу.

У вересні 2019 року Хмельницький обласний академічний музично-драматичного театру ім. Старицького надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що підставою для звільнення позивача стало закінчення строку дії трудового договору, а не ініціатива роботодавця. Волю на укладення контракту позивач виявила, коли зверталася із заявою про прийняття на роботу за строковим трудовим договором - контрактом, і в цей же момент позивач виразила свою волю на припинення такого контракту після закінчення строку, на який він був укладений. Зазначає, що пункт 8 частини 1 статті 36 КЗпП є окремою підставою для припинення та може бути застосований виключно коли підставою для звільнення стає порушення умов самого контракту, про що окремо має бути зазначено в наказі про звільнення з посиланням на пункт контракту, який порушено, а також поясненням суті такого порушення. Вказує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката був співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У жовтні 2020 року Хмельницький обласний академічний музично-драматичного театру ім. Старицького через представника Семенова С. В. подав письмові пояснення.

Пояснення мотивовані тим, що позивач звільнена на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП не з ініціативи власника, а тому попередня згода профспілки не вимагається.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що існує необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, щодо застосування частини 3 статті 252 КЗпП України.

Ухвалою Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року повернуто справу № 686/27915/18 на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що відсутній предмет (об'єкт) для розгляду справи Об'єднаною палатою, оскільки у справах № 331/1626/16-ц (провадження № 61-713св18), № 147/1072/15-ц (провадження № 61-13385св18), № 592/14598/18 (провадження № 61-2530св20), інші фактичні відносини, які не є подібними до відносин у справі № 686/27915/18.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 27 березня 1993 року по 31 жовтня 2018 року перебувала у трудових відносинах з Хмельницьким обласним академічним музично-драматичним театром.

Наказом директора театру № 235-к від 25 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади провідного майстра сцени згідно пункту 9 частини 1 статті 36 КЗпП, у зв'язку з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури", а також зазначено про необхідність проведення остаточного розрахунку.

28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 направила заяву на ім'я директора Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького про прийняття її на посаду провідного майстра сцени за контрактом з 01 листопада 2016 року.

Наказом директора Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру № 319-к від 31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного майстра сцени з 01 листопада 2016 року за контрактом.

01 листопада 2016 року між Хмельницьким обласним академічним музично-драматичним театром ім. Старицького та ОСОБА_1 укладено контракт № 14, згідно з яким працівник ОСОБА_1 призначається на посаду провідного майстра сцени без проведення конкурсу строком з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2018 року.

У пункті 8 Розділу IV контракту встановлено, що після настання дати закінчення строку дії цього контракту цей контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до цієї дати письмово не поінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію цього контракту.

Суди встановили, що позивач була попереджена роботодавцем про припинення із нею з 31 жовтня 2018 року трудових відносин у зв'язку із закінченням строку дії контракту, що підтверджується листом директора Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. Старицького № 217 від 11 вересня 2018 року. Однак ознайомитися під підпис із повідомленням відмовилась, про що складено відповідний акт від 28 вересня 2018 року.

Наказом директора Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру № 196-к від 24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади провідного майстра сцени 31 жовтня 2018 року згідно пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП з підстав закінчення строку дії контракту та необхідності проведення розрахунку.

У подальшому Хмельницьким обласним академічно музично-драматичним театром було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади "провідний майстер сцени", що відбувся 20 листопада 2018 року і ОСОБА_1 заяву на участь у конкурсі не подавала.

Згідно частини 3 статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У пункті 2 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17 зазначено, що: "згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором i угодою сторін. Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством. Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт). Строк, на який працівник наймається на роботу, обов'язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин. Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині 2 статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення. Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір. У частині 3 статті 54 Закону України "Про освіту" педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору. Згідно з положеннями частин 9,11 статті 55 Закону України "Про вищу освіту" посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу. Пунктом 10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року № 744, передбачено, що при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін".

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц, постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 757/26016/17-ц зроблено висновок, що "підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону.

Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв'язку із закінченням строку. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною 1 статті 36 КЗпП України".

Встановивши, що звільнення позивача відбулося без порушення вимог трудового законодавства, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Посилання на те, що з 39 працівників театру, в яких закінчувався термін дії контракту, звільнено з роботи тільки позивача при цьому позивач має більш високу кваліфікацію та не притягувалася до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів відхиляє Згідно статті 42 КЗпП переважне право на залишення на роботі надається працівникам лише при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, тоді як, позивача було звільнено на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України за закінченням строку дії трудового договору. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2020 року у справі № 592/8399/17 (провадження № 61-36714св18).

Посилання у касаційній скарзі на пункт 7.2.4 колективного договору, яким передбачено обов'язок роботодавця щодо недопущення звільнення чи дострокового розірвання контракту з ініціативи роботодавця з працівником, який обраний до складу профспілкового комітету без погодження з вищим за рівнем профорганом, колегія суддів необґрунтоване. Оскільки звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП за закінченням строку дії трудового договору не вважається звільненням з ініціативи роботодавця, підстави якого передбачені статтями 40, 41 КЗпП України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

В. А. Стрільчук