Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.03.2019 року у справі №554/5866/18

Постанова

Іменем України

16 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 554/5866/18

провадження № 61-5198св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Полтавська міська рада,

третя особа - Четверта Полтавська державна нотаріальна контора,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 07 листопада 2018 року у складі судді Андрієнко Г. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів:

Панченка О. О., Пікуля В. П., Одринської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківської районної у місті Полтаві ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Четверта Полтавська державна нотаріальна контора, про надання додаткового строку для прийняття спадщини, посилаючись на те, що державний нотаріус Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори постановою від 27 січня 2018 року відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 з підстав неприйняття ОСОБА_2 спадщини після смерті своїх батьків, яким належала спірна квартира. У зв'язку з тим, що його батько не успадкував спірної квартири, він звернувся до Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його баби - ОСОБА_3 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його діда - ОСОБА_4 05 липня 2018 року він отримав листа від нотаріуса, в якому було зазначено, що нотаріальна контора позбавлена можливості прийняти заяви про прийняття спадщини та відкрити спадкові справи, тому що він пропустив строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці, починаючи з дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 07 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним строку для прийняття спадщини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення ним цих дій. Доказування є юридичним обов'язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обставини необізнаності позивача з питань звернення до нотаріуса в установлений строк для прийняття спадщини, не є поважними причинами пропуску цього строку. З часу звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, позивач мав змогу звернутися до реєстраційної служби чи Приватного підприємства "Інвентаризатор" та довідатися хто є власником спірної квартири.

Однак протягом чотирьох років цього не робив.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

07 березня 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 07 листопада 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що після смерті батька він вчасно звернувся із заявою про прийняття спадщини, а як тільки йому стало відомо про те, що його батько не прийняв спадщину після смерті своїх батьків, він в найкоротший термін звернувся до нотаріальної контори з відповідними заявами. Він не звертався із заявами про прийняття спадщини відразу після смерті його баби - ОСОБА_3 та діда - ОСОБА_4, тому що він мав достатні підстави вважати, що 1/2 частина спірної квартири була успадкована його батьком після смерті ОСОБА_3, а інша 1/2 частина - після смерті ОСОБА_4. Про те, що його батько не прийняв спадщину після смерті своїх батьків він дізнався лише 17 березня 2018 року, коли отримав постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а вже 18 березня 2018 року він звернувся до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті його баби і діда. Надання йому додаткового строку для прийняття спадщини не порушить прав та законних інтересів будь-якої іншої особи, але захистить його право власності на квартиру його сім'ї.

У травні 2019 року Полтавська міська рада подала засобами поштового зв'язку відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що судом не може бути визнана поважною така причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як необізнаність особи про наявність спадкового майна. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Необізнаність ОСОБА_1 щодо строку для подання заяви про прийняття спадщини і та обставина, що він вважав, що спадщину прийняв його батько, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини і не свідчать про непереборні, істотні труднощі, які унеможливили подання ним заяви про прийняття спадщини протягом встановленого законом строку.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Октябрського районного суду міста Полтави.

16 квітня 2019 року справа № 554/5866/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у Статтями 1217, 1223 ЦК України (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Судами встановлено, що за свідоцтвом про народження позивача ОСОБА_1, виданим 10 травня 1988 року, його батьками вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 24 грудня 2013 року Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 937, батько позивача - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свідоцтвом про право власності на житло від 19 лютого 1993 року підтверджується, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 були батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Спадкодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були складені заповіти, згідно з якими вони заповіли належну їм на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_3, виданим Відділом записів цивільного стану Департаменту охорони здоров'я штату Массачусетс, місто Мельроз, США, сертифікат № НОМЕР_2.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_4, виданим Відділом записів цивільного стану Департаменту охорони здоров'я штату Массачусетс, місто Молден, США.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців (стаття 1270 ЦК України).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з частинами 1 -3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого частинами 1 -3 статті 1268 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадщину в установленому законом порядку не прийняв.

Спадкоємцем п'ятої черги за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є їх онук ОСОБА_1 (стаття 1265 ЦК України).

18 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Четвертої полтавської державної нотаріальної контори із заявою на прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_2.

Постановою державного нотаріуса Четвертої полтавської державної нотаріальної контори Ткаченко Н. В. від 25 січня 2018 року № 176/0231 ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1. Постанова нотаріуса мотивована тим, що відсутній факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті його батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким належала спірна квартира, тому підстави для видання свідоцтва про право на спадщину відсутні.

16 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його баби - ОСОБА_3 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його діда - ОСОБА_4.

Листом завідуючої Четвертою полтавською державною нотаріальною конторою Ткаченко Н. В. від 19 травня 2018 року № 810/02-14 ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість прийняття його заяв від 16 травня 2018 року у зв'язку з тим, що він пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини. Також ОСОБА_1 було роз'яснено його право звернутися до суду з позовом про визначення йому додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на обґрунтування поважності причин пропуску такого строку ОСОБА_1 послався на те, що він був переконаний, що його батько ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті своїх батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.Про те, що його батько не прийняв спадщину після смерті своїх батьків, він дізнався лише 17 березня 2018 року, коли отримав постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на своєчасне подання заяви про прийняття спадщини, апозивач не надав належних та допустимих доказів існування поважних причин, які перешкодили йому подати таку заяву після смерті його баби - ОСОБА_3 та його діда - ОСОБА_4 у визначений законом шестимісячний строк.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України щодо можливості визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Обов'язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо ж у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17.

Враховуючи наведене, обґрунтованими є висновки судів про те, що необізнаність позивача щодо строку для подання заяви про прийняття спадщини і та обставина, що він вважав, що спадщину після смерті своїх батьків прийняв його батько, не є поважними причинами для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, з часу звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька позивач мав можливість звернутися до реєстраційної служби та довідатися, хто є власником спірної квартири, однак протягом чотирьох років цього не зробив.

Доводи ОСОБА_1 про те, що надання йому додаткового строку для прийняття спадщини не порушить прав та законних інтересів будь-якої іншої особи, але захистить його право власності на квартиру його сім'ї, не заслуговують на увагу, оскільки він не набув право власності на спірну квартиру, а стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує права на справедливий суд (зокрема, і доступ до суду як його складову) абстрактно, без зв'язку з цивільними правами та обов'язками, які є спірними і на захист яких особа звернулася до суду.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цими судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Згідно з частиною 3 статті 401 та частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 07 листопада 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов