Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.05.2019 року у справі №345/2925/18

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 306/2952/14-ц

провадження № 61-8323св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк", Українське бюро кредитних історій,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Івано-Франківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Матківського Р.

Й., Василишин Л. В., Максюти І. О. від 21 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року позивач звернувся до суду та просив ухвалити рішення про визнання нечинними пунктів 1.1.5.5,1.1.7.31,1.1.7.41,1.1.4 Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк" від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 та зобов'язання Українського бюро кредитних історій видалити його кредитну історію із бази даних.

Вважає, що виконання зазначеного договору порушує співвідношення майнових інтересів ОСОБА_1 як сторони, і позбавляє очікуваного інтересу, заради якого укладено договір. Встановлення банком 50 річного строку позовної давності та необмеженості його дії в часі суперечить частині 2 статті 260 ЦК України, згідно якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Крім того, представник банку згідно із законом повинен був довести свої умови, правила та розмір пені і штрафів не інакше як під особистий підпис клієнта банку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що підписавши заяву-анкету позивач погодився з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг складає договір приєднання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2018 року в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні нечинним пункту 1.1.7.31 Умов та Правил банківських послуг АТ
КБ "ПриватБанк" щодо збільшення строку позовної давності скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення. Визнано нікчемним пункт 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк" від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 щодо збільшення позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагород, неустойки-пені, штрафів і витрат банку до 50 років за умовами укладеного сторонами договору від 17 липня 2014 року. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про судовий збір.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що збільшення позовної давності до 50 років потребувало дотримання сторонами встановленої законом письмової форми, шляхом укладення відповідного договору, який боржник мав би підписати. За відсутності зазначеного, вважати, що відбулася домовленість між сторонами про зміну тривалості позовної давності, немає.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2019 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначену постанову в частині задоволення позову, та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не перевірив, чи відповідає обраний позивачем спосіб судового захисту порушеного права статті 16 ЦК України, оскільки визнання пунктів договору нечинними не передбачено законодавством. Цивільним законодавством прямо не заборонено сторонам оформити погодження про збільшення позовної давності як окремий договір, так і пункт основного договору. Пункт 1.1.7.31 Умов та правил, яким встановлено, що строк позовної давності відносно вимог банку по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат банку складає 50 років не суперечить частині 1 статті 259 ЦК України, отже відсутні підстави визнавати його нікчемним. На час укладення кредитного договору позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі. Крім того, протягом тривалого часу позивач виконував умови цього договору.

Судові рішення в частині відмови в позові до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У червні 2019 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", у якому заявник просить відмовити банку в задоволенні його касаційної скарги. Зазначає, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду

від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 345/2925/18 з Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду

від 20 жовтня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 17 липня 2014 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві, підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Підписавши вказану анкету-заяву позивач був повідомлений про зміст Умов і Правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанку" та про розміщення їх тексту на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк", а також про тарифи банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді, про що зазначено в самій анкеті-заяві.

Матеріали справи містять наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом позову у цій справі є визнання пунктів кредитного договору нечинним.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Способи захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правовідносини між сторонами, які стали підставою пред'явлення ОСОБА_1 позову, виникли з приводу укладення та виконання кредитного договору між сторонами, проте чинне законодавство не передбачає такого способу захисту прав та інтересів як визнання нечинним укладеного кредитного договору.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права і його вимоги сформульовані таким чином, що у суду відсутні можливості виконати вимоги частини 2 статті 5 ЦПК України і обрати спосіб захисту цього права, який би не суперечив закону. При цьому у ОСОБА_1 існує право захистити свої законні інтереси шляхом подання позову з урахуванням положень ЦК України і ЦПК України.

До такого висновку й дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові № 761/4771/17 від 27 листопада 2019 року.

У той же час, підставою відмови в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання нечинним пункту 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 щодо збільшення позовної давності за вимогами банку за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, винагород, неустойки-пені, штрафів і витрат банку до 50 років за умовами укладеного сторонами договору від 17 липня 2014 року суд першої інстанції зазначив що підписавши заяву-анкету позивач погодився з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг складає договір приєднання.

Оскільки чинне законодавство не передбачає такого способу захисту прав та інтересів як визнання нечинним укладеного кредитного договору, то у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав того, шо позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права з наведених вище мотивів, а не у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, як мотивував суд першої інстанції.

За таких підстав колегія суддів Верховного Суду вважає за можливе скасувати постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині та відповідно до статті 412 ЦПК України змінити рішення місцевого суду в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог у вищезазначеній частині саме у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2019 року в частині позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання нечинним пункту 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 щодо збільшення позовної давності за вимогами банку за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, винагород, неустойки-пені, штрафів і витрат банку до 50 років за умовами укладеного сторонами договору від 17 липня 2014 року скасувати.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2018 року в частині позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання нечинним пункту 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 щодо збільшення позовної давності за вимогами банку за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, винагород, неустойки-пені, штрафів і витрат банку до 50 років за умовами укладеного сторонами договору від 17 липня 2014 року змінити в частині правового обгрунтування.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

А. Стрільчук