Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.11.2018 року у справі №607/9539/17

Постанова

Іменем України

19 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 607/9539/17

провадження № 61-47273св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року у складі судді

Ромазана В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від

23 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" (далі - ТОВ "МБТІ") про визнання недійсним технічного паспорта на кіоск-майстерню.

З урахуванням уточнень позовних вимог, посилалася на те, що у квітні 2017 року їй стало відомо, що за замовленням ОСОБА_2

ТОВ "МБТІ" на кіоск-майстерню з ремонту годинників за адресою: АДРЕСА_1 а виготовлено технічний паспорт

від 04 липня 2016 року № 42508.

Однак вважає, що ТОВ "МБТІ" неправомірно присвоєно кіоску-майстерні з ремонту годинників зазначену адресу, оскільки за цією адресою зареєстрована будівля, яка належить їй на праві приватної власності. Посилається також на те, що під час виготовлення спірного технічного паспорта була використана її проектна документація та Акт державної приймальної комісії від 19 липня 1994 року, на підставі якої збудовано і введено в експлуатацію будівлю, яка належить їй на праві приватної власності.

Вважає, що це створює можливість відповідачу шляхом обману, зареєструвати самочинно збудований кіоск-майстерню, скориставшись її документацією, що може призвести до негативних для неї наслідків та нанести матеріальні збитки.

Крім того, посилається, що виготовлення технічного паспорта на тимчасові споруди не передбачено Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна. Спірний технічний паспорт був виготовлений з грубими порушеннями цієї інструкції працівниками

ТОВ "МБТІ ", а саме: відсутній штамп "Збудовано самочинно"; відсутній абрис на земельну ділянку на якій самочинно збудовано кіоск-майстерню; відсутня інформація, що даний кіоск є окремою будівлею на відстані 09 м від її будівлі, розташований на іншій земельній ділянці. Розмір спірного кіоску в проектній документації та відображенням його у спірному технічному паспорті має розбіжності. Дані у спірному технічному паспорті не відповідають інвентарній справі на кіоск-майстерню, існують розбіжності в планах кіоску та його внутрішніх площ.

Обстеження кіоску-майстерні проводилось неуповноваженим на це працівником міського бюро технічної інвентаризації, а інший працівник

ТОВ "МБТ", довіривши словам свого некомпетентного колеги та на підставі неправомірних документів, виготовила оскаржуваний технічний паспорт та нову інвентаризаційну справу, фактично вчинивши своїми діями службове підроблення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 01 серпня 2018 року у задоволені позову про визнання недійсним технічного паспорта на кіоск-майстерню відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведені обставини, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, за результатами розгляду якої, постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про недоведення позивачем мотивів та ненадання належних доказів, які б свідчили про порушення її прав та інтересів, у зв'язку з виготовленням спірного технічного паспорта.

Також апеляційним судом звернуто увагу на те, що позовні вимоги фактично зводяться до оскарження дій працівників міського бюро технічної інвентаризації, не використовуючи при цьому належний спосіб захисту своїх прав та інтересів, передбачених статтею 16 Цивільного процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року.

У касаційній скарзі посилається на те, що судами неправильно встановлено правовідносини сторін та безпідставно незастосовано належні норми матеріального права.

В супереч з вимогами процесуального закону суди надали оцінку доказам, які не підлягають дослідженню, натомість не надано оцінку доказам, поданими нею на підтвердження позовних вимог.

Доводи інших учасників справи:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, зводяться до переоцінки доказів, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Положеннями частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка обставин справи та мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Суди встановили, що на підставі рішення Тернопільської міської ради

від 03 травня 1995 року № 343 та від 09 квітня 1997 року № 244, Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації від 04 липня

1997 року видано реєстраційне посвідчення на право власності за Приватним малим підприємством "Саша" (далі - ПМП "Саша") на вбудовані комерційні крамниці зупинки громадського транспорту за адресою: АДРЕСА_1, що складають єдину будівлю.

На підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2006 року, укладеного між ПМП "Саша" та ОСОБА_1, ТОВ "МБТІ" за позивачем зареєстровано право власності на цю будівлю.

На замовлення ОСОБА_2 ТОВ "МБТІ" було виготовлено технічний паспорт від 04 липня 2016 року № 42508 на кіоск-майстерню з ремонту годинників за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2017 року, яке набрало законної сили, у цивільний справі № 607/74/17 за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасову споруду кіоск-майстерню з ремонту годинників на проспекті Злуки у місті Тернополі на земельній ділянці за № 6110100000:
040020013.

Згідно з вимогами частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2017 року встановлено, що ОСОБА_3 належала тимчасова споруда кіоск-майстерня з ремонту годинників на проспекті Злуки у місті Тернополі, яка була встановлена на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради "Про дозвіл на встановлення кіосків та павільйонів" від 24 березня 1992 року № 165 п.2. В існуючій конфігурації споруда існує з 1994 року, будь-яких претензій щодо її встановлення не висловлювалося. Рішеннями Тернопільської міської ради під цю споруду неодноразово виділялась земельна ділянка в оренду.

Доводи відповідача та третьої особи, що вказана споруда є самочинним будівництвом, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Однак під час розгляду цивільної справи № 607/74/17, суд дійшов висновку, що кіоск-майстерня не є нерухомим майном та не має адреси: АДРЕСА_1, а тому позовні вимоги в частині визнання права власності на кіоск-майстерню, як на нерухоме майно із вказаною адресою не задовільнив. Наявність технічного паспорта від 04 липня

2016 року № 42508, виготовленого на кіоск-майстерню з ремонту годинників, судом не взято до уваги, оскільки в ньому відсутні посилання на підставу оформлення споруди як нерухомого майна та зазначення адреси: АДРЕСА_1.

На підставі заяви ОСОБА_2 до зазначеного спірного технічного паспорта було внесено зміни, які посвідчено директором ТОВ "МБТ" ОСОБА_4 щодо номеру розташування кіоску-майстерні, внаслідок чого адреса зазначеного кіоска-майстерні змінено на: АДРЕСА_1 без зазначення номеру об'єкту.

За показаннями працівника ТОВ "МБТІ" ОСОБА_5. підтверджено, що під час виготовлення спірного технічного паспорта було використано дані інвентаризаційної справи на зазначену будівлю, було проведено обстеження кіоску-майстерні, що належить ОСОБА_2, за наслідками якого, усі дані та обміри було відображено у спірному технічному паспорті із зазначенням плану та технічних характеристик вказаного об'єкту.

Так, спірний технічний паспорт містить план кіоску-майстерні, журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень кіоску-майстерні загальною площею приміщень 3,7 кв. м., а також характеристику приміщень у якій зазначено 1994 рік, як рік забудови кіоску-майстерні, фундамент - плита залізобетон, стіни - цегла, перекриття бетон-моноліт, площа основи забудови - 6,2 кв. м, об'єм - 19 куб. м, будівельна вартість - 28 584 грн, знос - 10 відсотків, інвентаризаційна вартість 13 892 грн. Відмітки щодо самочинного будівництва зазначеної споруди відсутні.

Також на титульній сторінці технічного паспорта, на Плані громадського будинку та в журналі внутрішніх обмірів приміщень закреслено номер будинку "27А", в нижньому кутку вказаних сторінок паспорту додано надпис "Закресленому вірити", засвідчений підписом директора ТОВ "МБТІ" та завірено печаткою товариства.

Вирішуючи спірні правовідносини суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (далі - Інструкція), затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (у редакції на час виникнення правовідносин), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня

2001 року № 582/5773, визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів; установлення вартості об'єктів.

У відповідності до пункту 1.2. Розділу 1 цієї Інструкції технічна інвентаризація проводиться у таких випадках:

- перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту;

- перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва;

- перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію. В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.

Переліку підстав для відмови в проведенні інвентаризаційних робіт Інструкція не містить.

Пунктом 1.4 Інструкції встановлено, що на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.

У пункті 1.5 Інструкції передбачено, що інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожен об'єкт нерухомого майна на весь час його існування та зберігається в органі державної реєстрації прав за місцезнаходженням такого об'єкта.

Пунктом 3.1 Інструкції регламентовано, що технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди.

Роботи з інвентаризації всіх об'єктів повинні здійснюватися на замовлення та за обов'язковою участю замовника (замовників), у присутності якого (яких) проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі, з обов'язковим підписанням ним (ними) цих документів. При проведенні технічної інвентаризації визначення вартості об'єктів виконується за бажанням замовника.

На кожний об'єкт (у тому числі на захисні споруди) заводиться окрема інвентаризаційна справа і запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд.

Пунктом 3.2 Інструкції передбачено, що обміру підлягають будинки, квартири (кімнати, жилі блоки, секції в гуртожитках), господарські будівлі та споруди, передбачені в розділі 2. Будівлі тимчасового характеру (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо) обміряються та включаються до матеріалів інвентаризації. Це будівлі - збірно-розбірні, без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання (без утеплення основних огороджувальних конструкцій).

Відповідно до пункту 11 Інструкції, у разі виявлення змін щодо складу, технічного стану, власників будинків тощо, суб'єкти господарювання вносять до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення.

З контексту наведених положень Інструкції вбачається, що технічна інвентаризація - це комплекс робіт з обстеження, обміру будівлі, приміщення з метою визначення їх стану, та внесення отриманих даних в спеціальну форму. В результаті інвентаризації видається технічний паспорт, що являється інформаційно-довідковим документом, який містить інформацію про фактичний стан об'єкта нерухомого майна (зокрема, його технічні показники). Він виготовляється як на всю будівлю, так і на окремі приміщення.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що позивачем не наведено мотивів та не надано належних доказів, які б свідчили, що виготовлення спірного технічного паспорта на кіоск-майстерню з ремонту годинників порушує її права та інтереси.

Технічний паспорт від 04 липня 2016 року № 42508 на кіоск-майстерню не є правовстановлюючим документом, а лише констатує його наявність із зазначенням адреси, плану та технічних характеристик. Разом з цим,

ТОВ "МБТІ" до технічного паспорта внесено відповідні зміни щодо адреси розташування кіоску-майстерні з ремонту годинників.

Крім цього, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем фактично оскаржуються неправомірні дії працівників ТОВ "МБТІ" щодо виготовлення спірного технічного паспорта, не використовуючи при цьому належні способи захисту прав та інтересів у відповідності до вимог статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно із вимогами частини 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Щодо доводів касаційної скарги:

Аргументи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів, а зводяться до оцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 Цивільного процесуального кодексу України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, оскільки підстави для скасування рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 01 серпня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко