Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.07.2023 року у справі №149/1125/20
Постанова КЦС ВП від 19.07.2023 року у справі №149/1125/20

Постанова

Іменем України

19 липня 2023 року

м. Київ

справа № 149/1125/20

провадження № 61-6089св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Гулейкова І. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року у складі судді Войнаревича М. Г. та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Міхасішина І. В., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої здоров`ю.

Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що у період з 21 по 27 лютого 2005 року вона знаходилася на стаціонарному лікуванні у Вінницькому військово-медичному Центрі військово-повітряних сил України, 22 лютого 2005 року вона була прооперована - екстирпація матки з придатками.

Після проведеної операції вона неодноразово зверталася до лікарів Комунальної установи «Хмільницька центральна районна лікарня» у зв`язку із скаргами на болі в черевній порожнині та в лівій поперековій ділянці, вказувала на втомлюваність та задишку під час ходьби.

23 березня 2015 року їй встановлено безстроково третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання.

У період з 03 по 15 жовтня 2019 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Хмільницька центральна районна лікарня».

27 листопада 2019 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Екомед Центр» їй проведено мультиспіральну комп`ютерну томографію органів черевної порожнини, під час якої в черевній порожнині виявлено стороннє тіло металевої щільності, що нагадує шпатель Ревердена , після чого постало невідкладне питання про його видалення із тілі. У період з 02 по 09 грудня 2019 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні у Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. Пирогова з основним діагнозом - стороннє тіло у черевній порожнині.

Окрім операції по екстирпації матки з придатками, що проводилася 22 лютого 2005 року у Вінницькому військово-медичному Центрі військово-повітряних сил України, інших операцій у неї не було, а тому саме під час цієї операції, у зв`язку із халатним відношенням медичних працівників до її проведення, залишено стороннє тіло у її черевній порожнині.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд стягнути із відповідача на її користь 7 892,17 грн на відшкодування майнової шкоди та 885 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону на користь ОСОБА_1 3 872,17 грн на відшкодування майнової шкоди та 885 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні інших вимог позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою під час лікування понесено витрати на суму 7 992,17 грн, з них документально підтвердженими є сума 3 872,17 грн, 4 120,00 грн - добровільне медичне страхування та добровільна пожертва, що не підлягають стягненню. Визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 885 000,00 грн є достатнім у спірній ситуації, саме такий розмір моральної компенсації забезпечить відшкодування тих немайнових втрат, яких зазнала позивачка протягом тривалого часу в результаті помилки працівників медичної установи, що здійснювали їй операцію.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону задоволено частково. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року змінено в частині розміру відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону на користь ОСОБА_1 400 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачка належними і допустимими доказами довела, що під час надання їй медичної допомоги в 2005 році мала місце протиправна поведінка відповідача - залишення в її тілі медичного інструменту. Відповідач зазначених обставин не спростував, посилання на те, що за 14 років позивачка могла перенести й інші оперативні втручання, є припущенням.

Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 після операції і до 2014 року продовжувала працювати двірником, тобто в умовах значних фізичних навантажень. Відповідальність саме за тривалість перебування стороннього тіла в її організмі не можна покладати виключно на відповідача, так як позивачка неодноразово зверталася до лікувальних закладів з приводу болю і дискомфорту в черевній порожнині, проте її не було правильно діагностовано. Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону є державною організацією і в умовах воєнного стану виконує свою основну функцію надання медичної допомоги військовослужбовцям. Враховуючи наведені обставини, а також виходячи з вимог розумності, виваженості і справедливості, апеляційний суд вважав, що справедливою сумою компенсації заподіяної позивачці моральної шкоди буде 400 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2023 року Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 643/20955/13-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 641/3547/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 153/1565/18, від 13 квітня 2021 року у справі № 910/11702/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Обставини, встановлені судами

У період з 21 до 27 лютого 2005 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у Вінницькому Військово-медичному Центрі військово-повітряних сил України, де їй було проведено операцію, а саме: зроблено нижньо-серединну лапаротомію, екстирпацію матки з додатками.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Комунальної установи «Хмільницька центральна районна лікарня» зі скаргами на болі в черевній порожнині, лівій поперековій ділянці, втомлюваність та задишку.

11 березня 2014 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності строком на 1 рік із протипоказаннями важкої фізичної праці, а 23 березня 2015 року встановлено безстроково третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання з протипоказаннями важкої фізичної праці.

У період з 03 до 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Хмільницька центральна районна лікарня» з приводу хронічної залізодефіцитної анемії важкого ступеню, діаметаболічної кардіопатії, грижі, гастродуоденіт, гіпертонічна хвороба, гіпертензивне серце, дифузійний атеросклеротичний кардіосклероз.

27 листопада 2019 року ОСОБА_1 проведено МСКТ органів черевної порожнини з внутрішньовенним посиленням контрастом «Ультравіст», під час якого в черевній порожнині виявлено стороннє тіло металевої щільності, що нагадує шпатель Ревердена , що підтверджується заключенням Товариства з обмеженою відповідальності «Екомед Центр».

У період з 02 до 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. Пирогова з основним діагнозом: стороннє тіло черевної порожнини.

03 грудня 2019 ОСОБА_1 проведено оперативне лікування - лапаротомію, видалення стороннього тіла з черевної порожнини, дренування черевної порожнини, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 21918, інформативною довідкою від 27 січня 2020 року.

Історія хвороби № 503 за 2005 рік ОСОБА_1 , яка перебувала на лікуванні в гінекологічному відділенні Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону у період з 21 лютого 2005 року по 27 лютого 2005 року, знищена згідно з актом знищення документів, що не підлягають зберіганню від 02 лютого 2008 року, що підтверджується листом Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 14 січня 2020 року № 188.

Висновком експерта № 14/21-мк Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» ОСОБА_4 встановлено, що лопатка-шпатель Ревердена представляє собою цільнолиту металеву пластину овальної форми з гладкою, блискучою поверхнею, тупими краями, загальною довжиною 28,5 см, товщиною 0,3 см, вагою 279 грам. В середній частині пластини наявний сходинкоподібний виступ, завдяки якому інструмент поділяється на дві частини. Обидві частини інструменту плоскі. Лопатка-шпатель виготовлена з білого антикорозійного металу по типу хірургічної сталі.

Згідно з висновком експерта № 280/20 Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» судово-медична експертна комісія встановила, що лопатка Ревердена займала значну область черевної порожнини ОСОБА_1 , прилягала до внутрішніх органів та заважала їх нормальному функціонуванню. Наявність стороннього металевого предмету тривалий час в організмі (у даному випадку 14 років) сприяло розвитку такого ускладнення, як металоз, який проявлявся у ОСОБА_1 скаргами на слабкість та втомлюваність, а також вираженою анемією обумовленою хронічною інтоксикацією. Наявність лопатки Ревердена в черевній порожнині ОСОБА_1 викликало необхідність повторного хірургічного втручання для його вилучення, чим спричинило розлад її здоров`я і потягло подальшу реабілітацію.

Відповідно до висновку експерта від 01 листопада 2022 року № СЕ-19/102-21/9477-ПС, проведеного Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, ситуація, яка пов`язана із залишенням стороннього тіла лопатки-шпателя Ревердена у черевній порожнині є психотравматичною для ОСОБА_1 та їй завдано моральну шкоду.

Можливий розмір грошової компенсації за завданні страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 за умови «порушення прав споживачів, за умови спричинення значної шкоди» становить 81 мінімальну заробітну плату (у грошовому еквіваленті на момент складання висновку експерта - 542 700,00 грн), за умови «спричинення тяжкої шкоди» - 324 мінімальних заробітних плат (у грошовому еквіваленті на момент складання висновку експерта - 2 170 800,00 грн), за умови «спричинення шкоди здоров`ю середньої тяжкості» - 121,5 мінімальну заробітну плату (у грошовому еквіваленті на момент складання висновку експерта - 814 050,00 грн), за умови «спричинення легкої шкоди здоров`ю» - 13,5 мінімальних заробітних плат (у грошовому еквіваленті на момент складання висновку експерта - 90 450,00 грн).

Правове обґрунтування

Згідно зі статтями 3 49 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Відповідно до статті 284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Статтею 6 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» встановлено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що, зокрема, передбачає кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров`я, відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди, оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до статті 8 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у галузі охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статей 23 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (завдавача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди попередніх інстанцій встановили, що у 2005 році під час надання медичної допомоги позивачці працівники відповідача допустили протиправну поведінку, а саме: залишили в її тілі медичний інструмент - шпатель (лопатка) Ревердена .

Знаходженням у тілі позивачки стороннього предмету впродовж тривалого періоду часу відповідно до висновку судово-медичної експертизи сприяло розвитку такого ускладнення як металоз, який проявлявся скаргами на слабкість та втомлюваність, а також вираженою анемією, обумовленою хронічною інтоксикацією. Крім того, наявність лопатки Ревердена в черевній порожнині позивачки викликало необхідність повторного хірургічного втручання для його вилучення, чим спричинило розлад її здоров`я і потягло подальшу реабілітацію. Також це було небезпечним для життя та здоров`я позивачки внаслідок порушення функціонування шлунково-кишкового тракту, а також через ризик утворення пролежнів органів, з якими він стикався.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутність його вини у завданні шкоди позивачці.

За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтованого виходили з того, щодії працівників відповідача під час надання позивачці медичної допомоги є протиправними, оскільки не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, а також такі дії перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками, які настали для позивачки, у зв`язку з чим існують правові підстави для покладення на відповідача зобов`язання щодо відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування завданої позивачці моральної шкоди у сумі 400 000,00 грн, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, керувався принципами розумності, справедливості та співмірності, а також врахував усі обставини справи, істотність вимушених змін у житті позивачки, характер, тривалість і обсяг заподіяних їй моральних страждань.

Так, суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що позивачка неодноразово зверталася до лікувальних закладів з приводу болю і дискомфорту в черевній порожнині, проте правильний діагноз було постановлено лише у 2019 році, тому апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що відповідальність за тривале перебування стороннього предмету в тілі позивачки не можна покладати виключно на відповідача.

Також, істотною умовою при визначені розміру відшкодування моральної шкоди є те, що Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону є державною лікувальною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, та в умовах запровадження в України воєнного стану виконує свою основну функцію - надання медичної допомоги військовослужбовцям.

Враховуючи встановлені обставини, а також виходячи з вимог розумності, виваженості і справедливості, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що справедливою сумою компенсації заподіяної позивачу моральної шкоди буде 400 000,00 грн.

Верховний Суд погоджується із визначеним апеляційним судом розміром відшкодування моральної шкоди та вважає, що позивачці забезпечено відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі, який є співмірним з понесеними моральними стражданнями, враховуючи встановлені фактичні обставини справи.

Доводи касаційної скарги щодо підставності зменшення розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до необхідності здійснення переоцінки зібраних у справі доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не встановили всіх осіб, які здійснювали оперативне втручання 22 лютого 2005 року, та не розмежували їх обов`язки та сферу відповідальності, є безпідставними, оскільки суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану працівниками під час виконання трудових обов`язків, відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України є юридична особа.

Оцінка доводів касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду

У касаційній скарзі заявник зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 643/20955/13-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 641/3547/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 153/1565/18, від 13 квітня 2021 року у справі № 910/11702/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.

Оскільки врахуванню підлягають висновки у справах у подібних правовідносинах, Верховний Суд аналізує наведені заявником як приклади на предмет подібності рішення Верховного Суду до обставин розглядуваної справи.

Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19. За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає подібність правовідносин з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

У справах № 643/20955/13, № 641/3547/17, № 161/7881/20 суди встановили, що позивачі зазнали моральних страждань, зумовлених смертю їхніх близьких, що сталося при неналежному наданні медичної допомоги відповідачами, у справі № 648/2035/17 - позивачу завдана моральна шкода внаслідок неналежного надання медичної допомоги лікарем відповідача. У справі № 153/1565/18 спір виник щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

У цих справах суди визначили розмір відшкодування моральної шкоди виходячи із конкретних обставин справи.

Відсутні правові підстави вважати, що в оскаржуваних судових рішеннях суди не врахували висновків, зроблених судом касаційної інстанції у вказаних справах.

У справі № 554/10058/17 спір виник щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У справі № 910/11702/18 спір виник щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

У справі № 372/51/16-ц спір виник щодо визнання незаконним і скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав.

Отже, висновки у зазначених постановах є нерелевантними до правовідносин, що виникли між сторонами у справі, що переглядається.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незмінній частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону залишити без задоволення.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний