Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.07.2019 року у справі №569/2823/18

Постанова

Іменем України

19 травня 2020 року

м. Київ

справа № 569/2823/18

провадження № 61-12103св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Град-Буд», ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Аванті-Буд»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Кострикін Володимир Іванович, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2019 року у складі судді Харечка С. П.та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Град-Буд», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Аванті-Буд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Кострикін Володимир Іванович, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити дії.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду з вищевказаним позовом, у якому просила: зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Град-Буд» (далі - ТОВ «ІБК «Град-Буд») в п`ятиденний строк передати їй всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт будівництва (квартира АДРЕСА_1 ); визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 грудня 2016 року, укладений між ТОВ «ІБК «Град-Буд» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В. І., та зареєстрований в реєстрі за № 1487 з моменту його укладення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання ТОВ «ІБК «Град-Буд» в п`ятиденний строк передати ОСОБА_1 всі необхідні документи для проведення нею державної реєстрації права власності на об`єкт будівництва (квартира АДРЕСА_1 ). У закритті провадження в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що оскільки ТОВ «ІБК «Град-Буд» припинено, то провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання вчинити ним певні дії підлягає закриттю. Разом із цим, суди попередніх інстанцій вказали, що припинення відповідача - юридичної особи не має правового значення для вирішення спору про визнання правочину за його участі недійсним. При цьому місцевим судом відхилено доводи третьої особи ОСОБА_3 стосовно того, що вимоги до відповідача ОСОБА_2 , є похідними від позовних вимог, заявлених до ТОВ «ІБК «Град-Буд», оскільки оспорюваний договір укладено між двома сторонами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, що надійшла до Верховного Суду у липні 2019 року, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у закритті провадження щодо позовних вимог до ТОВ «ІБК «Град-Буд» та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в від 01 грудня 2016 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Рівненського міського суду Рівненської області.

07 лютого 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на імперативні приписи пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, зазначає про необхідність закриття провадження у справі в цілому. Вказує, що оскільки позивач не пред`являє окремих вимог до ОСОБА_2 , то вони є пов`язаними та похідними від позовних вимог до ТОВ «ІБК «Град-Буд», припинення якого, як юридичної особи, в свою чергу унеможливлює самостійний розгляд позовних вимог стосовно іншої сторони правочину.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ІБК «Град-Буд», ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити дії.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_3 подала клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Із дослідженого Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань судами встановлено, що ТОВ «ІБК «Град-Буд» припинено на підставі відповідного рішення засновників з 16 серпня 2018 року.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання ТОВ «ІБК «Град-Буд» в п`ятиденний строк передати ОСОБА_1 всі необхідні документи для проведення нею державної реєстрації права власності на об`єкт будівництва (квартира АДРЕСА_1 ). У закритті провадження в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року ухвалу місцевого суду залишено без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Положення частини першої статті 2 ЦПК України передбачають, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження в справі вичерпно визначені статтею 255 ЦПК України і свідчать про те, що процес виник або неправомірно триває при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, у тому числі і у зв`язку з волевиявленням сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У справі, в частині оскаржуваних судових рішень, предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 грудня 2016 року, укладеного між ТОВ «ІБК «Град-Буд» та ОСОБА_2 .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ «ІБК «Град-Буд» припинено на підставі відповідного рішення засновників з 16 серпня 2018 року. Відомостей про правонаступників вказаної юридичної особи судами попередніх інстанцій не встановлено.

Зважаючи на те, що позов у даній справі подано у лютому 2018 року, провадження у справі відкрито 23 березня 2018 року, відомості про ліквідацію співвідповідача внесено до реєстру 16 серпня 2018 року, тобто в період розгляду справи місцевим судом, та з урахуванням тієї обставини, що позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу також пред`явлено і до ОСОБА_2 - іншої сторони оскаржуваного правочину, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що ліквідація юридичної особи, однієї із сторін правочину, що оскаржується з підстав його невідповідності нормам Закону України «Про інвестиційну діяльність» та статті 190 ЦК України, не впливає на можливість розгляду спору у цій частині позовних вимог до іншого відповідача.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська