Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.01.2022 року у справі №263/18671/19
Ухвала КЦС ВП від 23.03.2021 року у справі №263/18671/19

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 263/18671/19

провадження № 61-4479св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Маріупольська міська рада Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Баркова В. М., Принцевської В. П., Биліни Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 .

У 2017 році відповідач, земельна ділянка якої має спільну межу з його земельною ділянкою, розмістила на його земельній ділянці металевий паркан. На його прохання демонтувати цей паркан відповідач відмовила.

ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати паркан з належної йому на підставі права власності земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 03 листопада

2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати паркан з належної ОСОБА_1 на підставі права власності земельної ділянки, кадастровий номер 1412300000:04:004:0246, розташовану по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач створив позивачу перешкоди у користуванні його земельною ділянкою, що підтверджується дослідженими судом доказами, а також висновком експерта та не спростовано відповідачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2020 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів обставин, якими він обґрунтовував позовні вимоги, а висновки суду першої інстанції про порушене право позивача не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать наявним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2020 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час для усунення її недоліків.

11 травня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.

У травні2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Заявник вказує на те, що у випадку, якщо буде встановлено порушення суміжним землевласником будівельних норм та стандартів при розташуванні своїх споруд та іншого майна, інший землекористувач вправі зажадати захисту права власності шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому будинком. Стверджує про відсутність висновку Верховного Суду у цих правовідносинах.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Маріупольського бюро технічної інвентаризації

від 08 вересня 2005 року.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, виданого 07 липня 2006 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1412300000:04:004:0246.

Власником будинку та земельної ділянки кадастровий номер 1412300000:04:004:0351, розташованих за адресою:

АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , що підтверджено договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 12 серпня

2011 року.

Із плана меж земельної ділянки АДРЕСА_2 , складеного 04 вересня 2012 року, встановлено, що спірний паркан збудовано ще попереднім власником будинку АДРЕСА_1 .

27 липня 2020 року судовим експертом Спиридоновим В. А. виконано висновок будівельно-технічної експертизи № 31, проведеної на вимогу ОСОБА_1 .

Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 27 липня 2020 року, проведеної на запит ОСОБА_1 , методом візуального огляду на місті домоволодіння АДРЕСА_3 та шляхом зіставлення з технічними документами (технічним паспортом) виявлено порушення будівельних норм у зв`язку із близьким розташуванням до стіни будинку позивача паркану, собачої будки та будівельного сміття з боку відповідача.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанцій відповідає.

За змістом частини першої статті 16 цивільного кодексу України (далі -

ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статей 12 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України)

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції надав оцінку зібраним доказам, зокрема висновку судово-будівельної експертизи, та дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, що є його процесуальним обов`язком, визначеним статтями 12 81 ЦПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції надав оцінку висновку будівельно-технічної експертизи від 27 липня 2020 року та вказав, що висновком не підтверджені обставини, на які посилається позивач, оскільки в ньому не зазначено на території чиєї земельної ділянки знаходяться виявлені порушення.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження судового рішення на те, що внаслідок близького розташування паркану відповідача до його будинку з порушенням будівельних норм та стандартів, порушується його право землекористувача та домовласника, оскільки позивач не довів, що паркан, належний

ОСОБА_2 , розташований на земельній ділянці, належній позивачу.

Отже, суди попередніх інстанцій виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник