Постанова

Іменем України

17 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 199/2141/17

провадження № 61-30514св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду місто Дніпропетровська від 27 липня 2017 року у складі судді Скрипник О. Г. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів:

Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що з 10 червня 2016 року він працював у ПАТ "Укрзалізниця" на посаді начальника відділу економічної та інформаційної безпеки регіональної філії "Придніпровська залізниця" Управління економічної безпеки Департаменту безпеки.

Наказом ПАТ "Укрзалізниця" від 16 березня 2017 року № 37 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з посади згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України з формулюванням причини звільнення - "систематичне невиконання без поважних причин начальником відділу економічної та інформаційної безпеки регіональної філії "Придніпровська залізниця" Департаменту безпеки ОСОБА_1. посадових обов'язків".

Позивач зазначав, що звільнення є незаконним, оскільки роботу він виконував сумлінно, будь-яких зауважень до його роботи з боку керівництва не надходило.

Підставою для винесення наказу ПАТ "Укрзалізниця" від 16 березня 2017 року № 37 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України стало систематичне невиконання без поважних причин начальником відділу економічної та інформаційної безпеки регіональної філії "Придніпровська залізниця" Департаменту безпеки ОСОБА_1. посадових обов'язків, які полягають у порушенні вказівок керівництва департаменту безпеки від 09 лютого 2017 року № ЦБ -12/164 щодо забезпечення цілодобового невідкладного інформування керівництва департаменту безпеки про проведення у регіональних філіях ПАТ "Укрзалізниця" будь-яких слідчих дій за ухвалами та постановами суду.

Зазначав, що трудову дисципліну не порушував, ретельно виконував вказівки керівництва, просив визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ "Укрзалізниця" від 16 березня 2017 року № 37 про притягнення до дисциплінарної відповідальності; поновити його на посаді начальника відділу економічної та інформаційної безпеки регіональної філії "Придніпровська залізниця" Департаменту безпеки ПАТ "Укрзалізниця "; стягнути з ПАТ "Укрзалізниця" середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 липня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ "Укрзалізниця" від 16 березня 2017 року № 37 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу економічної та інформаційної безпеки регіональної філії "Придніпровська залізниця" департаменту безпеки ПАТ "Укрзалізниця". Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 45 093,27 грн. Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення допущено до негайного виконання.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПАТ "Укрзалізниця" не мало підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Укрзалізниця", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 199/2141/17 і витребувано її з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпунктів 2.3.2,2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

04 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції не повно з'ясовано обставини справи, не взято до уваги надані докази.

Заперечення на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ "Укрзалізниця".

Наказом ПАТ "Укрзалізниця" № 1191/ос від 10 червня 2016 року призначений на посаду начальника відділу економічної та інформаційної безпеки регіональної філії "Придніпровська залізниця" Управління економічної безпеки Департаменту безпеки (а. с. 5).

Наказом ПАТ "Укрзалізниця" № 25 від 28 лютого 2017 року ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків, яке полягає у незабезпеченні дотримання вимог Положення про відділ економічної та інформаційної безпеки регіональної філії "Придніпровська залізниця" департаменту безпеки публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", начальнику відділу економічної та інформаційної безпеки регіональної філії "Придніпровська залізниця" Департаменту безпеки публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а. с. 6-7).

Наказом ПАТ "Укрзалізниця" № 37 від 16 березня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу економічної та інформаційної безпеки регіональної філії "Придніпровська залізниця" департаменту безпеки публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання своїх обов'язків (а. с. 8-9).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та ухвала суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 3 статті 149 КЗпП України передбачено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець має навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього дисциплінарного стягнення та в який час.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним;

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

- з моменту виявлення порушення до звільнення у дисциплінарному порядку може минути не більше місяця.

Отже, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього раніше уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1 148 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Згідно частини 1 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

У справах про поновлення на роботі обов'язок доведення правомірності звільнення працівника з ініціативи роботодавця покладається саме на роботодавця.

Зі змісту наказу ПАТ "Укрзалізниця" № 37 від 16 березня 2017 року вбачається, що позивача було звільнено з роботи не за вчинення конкретного дисциплінарного проступку. Систематичність невиконання посадових обов'язків позивачем, який обіймав посаду начальника відділу економічної та інформаційної безпеки ПАТ "Укрзалізниця", полягає в порушенні забезпечення цілодобового невідкладного інформування керівництва департаменту безпеки про проведення у регіональних філіях ПАТ "Укрзалізниця" слідчих дій за ухвалами та постановами суду, а також несвоєчасне інформування директора з безпеки та керівництва департаменту безпеки про проведення 24 лютого 2017 року групою співробітників правоохоронних органів в адмінбудівлі регіональної філії "Придніпровська залізниця" обшуку.

Відповідно до статей 10 60 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статей 10 60 ЦПК України.

Подібні положення містять статті 12, 81 чинної редакції ЦПК України.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився і суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність порушень роботодавцем норм трудового законодавства, дійшов правильного висновку про недоведеність підстав для звільнення позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що судом першої та апеляційної інстанції було правильно установлені фактичні обставини справи, на підставі яких зроблені обґрунтовані висновки, що звільнення позивача з роботи здійснено відповідачем з порушенням трудових прав працівника, виходячи з чого останній був поновлений на роботі на посаді начальника відділу економічної та інформаційної безпеки регіональної філії "Придніпровська залізниця департаменту безпеки ПАТ "Укрзалізниця" зі стягненням з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги про те, що суди неправильно оцінили докази, не можуть бути підставою скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду та апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду місто Дніпропетровська від 27 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська