Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.12.2018 року у справі №183/2859/16

Постанова

Іменем України

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 183/2859/16

провадження № 61-10997св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська,

треті особи: Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України, Черкаська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2звернулисядо суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська (далі - КЕВ містаДніпропетровська), треті особи: Міністерство Оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України, Черкаська селищна ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання незаконним і скасування рішення, визнання права на приватизацію квартири та зобов'язання вжити заходів щодо приватизації квартири.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2посилалися на те, що напідставі ордера від 19 березня 1992 року № 730 вони проживають та зареєстровані у АДРЕСА_1. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про передачу йому та його дочці ОСОБА_2 у приватну власність у рівних частинах вищевказаної квартири. 12 травня 2016 року КЕВ міста Дніпропетровська як органом приватизації прийнято рішення № 1759 про відмову в задоволенні заяви. Вказана відмова мотивована тим, що військове містечко, в якому розташована спірна квартира, включено до числа закритих, у зв'язку з чим житлові приміщення у ньому не підлягають приватизації, спірна квартира є військовим майном і не передана у власність територіальної громади. Дії та рішення відповідача не відповідають закону. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2просили визнати незаконним рішення КЕВ міста Дніпропетровська від 12 травня 2016 року № 1759, визнати за ними право на приватизацію займаної квартири, зобов'язати КЕВ міста Дніпропетровська як орган приватизації вжити всіх належних та достатніх заходів щодо передачі їм у приватну власність спірного житлового приміщення відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та згідно з процедурою, визначеною Положенням про Порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення № 396).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року у складі судді Юр'євої Т. І. позов задоволено. Скасовано рішення КЕВ міста Дніпропетровська від 12 травня 2016 року № 1759 щодо відмови ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_1. Визнано право на приватизацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірної квартири. Зобов'язано КЕВ міста Дніпропетровська як орган приватизації вжити заходів щодо приватизації квартири згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням № 396. Стягнуто з КЕВ міста Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 102 грн 40 коп.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що законодавством України не визначено поняття «закрите військове містечко», тому смт Черкаське не має статусу закритого військового містечка. Позивачі зареєстровані у спірному житловому приміщенні, участі у приватизації державного житлового фонду не брали. Рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в оформленні передачі у приватну власність та приватизації квартири порушує права позивачів.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року апеляційну скаргу КЕВ міста Дніпропетровська задоволено частково. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року в частині зобов'язання КЕВ міста Дніпропетровська як органу приватизації вжити заходів щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»та Положенням № 396 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.В решті рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року залишено без змін.

Скасовуючи рішення місцевого суду в означеній частині, апеляційний суд виходив з безпідставності висновку про знаходження спірної квартири на території відкритого військового містечка. Такий висновок є передчасним, оскільки суди не наділені повноваженнями на визначення статусу та виду населених пунктів. Вчинення дій щодо приватизації житла є виключною компетенцією органу приватизації, яким є КЕВ міста Дніпропетровська. Залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині скасування рішення КЕВ міста Дніпропетровська від 12 травня 2016 року № 1759 і визнання за позивачами права на приватизацію квартири, суд апеляційної інстанції виходив з того, що займана позивачами спірна квартира підлягає приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» як житлове приміщення згідно з наказом Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року № 569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад».

23 листопада 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що посилання в мотивувальній частині рішення місцевого суду на те, що смт Черкаське є «відкрите військове містечко» не призвело до неправильного вирішення справи. В матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують статус смт Черкаське. В ухвалі Верховного Суду України від 08 липня 2016 року у справі № 183/4856/15 (провадження № 6-1446ц16) за аналогічним позовом мешканців смт Черкаське до КЕВ міста Дніпропетровська про скасування рішення, визнання права на приватизацію квартири та зобов'язання вчинити дії зазначено, що смт Черкаське має статус відкритого військового містечка, тому мешканці селища мають право на приватизацію свого житла як такі, що раніше це право не використали. Вказана ухвала має преюдиційне значення для цієї справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 лютого 2018 року справу № 183/2859/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2018 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Судами встановлено, що на підставі ордера від 19 березня 1992 року № 730 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають у АДРЕСА_1.

Спірне житлове приміщення належить до житлового фонду Міністерства оборони України та перебуває у повному оперативному управлінні КЕВ міста Дніпропетровська.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про КЕВ міста Дніпропетровська, затвердженого наказом начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 15 квітня 2013 року № 61, КЕВ міста Дніпропетровська здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності. Квартирно-експлуатаційне забезпечення - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.

КЕВ міста Дніпропетровська здійснює утримання житлового фонду (пункт 3.2.4 Положення про КЕВ міста Дніпропетровська).

27 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до КЕВ міста Дніпропетровська із заявою про передачу спірної квартири у рівних частках йому та його дочці ОСОБА_2 у приватну власність відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Рішенням КЕВ міста Дніпропетровська від 12 травня 2016 року № 1759 ОСОБА_1 відмовлено у приватизації квартири і повідомлено про відсутність повноважень начальника КЕВ міста Дніпропетровська щодо оформлення передачі квартири у приватну власність. Рішення мотивоване тим, що спірна квартира розташована у військовому містечку, яке включено до числа закритих, тому житлові приміщення не підлягають приватизації.

Житловий будинок, в якому знаходиться спірна квартира, перебуває на балансі Будинкоуправління № 2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини, що є структурним підрозділом КЕВ міста Дніпропетровська.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами третьою, п'ятою статті 9 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і

приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (частина друга статті 1 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються

громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового

мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові

приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначено Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види

озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Пунктом 4 наказу Міністра оборони України від 03 січня 1993 року № 1 «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які проживають у будинках Міністерства оборони України» передбачено, що обов'язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України, покладені на квартирно-експлуатаційні частини районів, на обліку яких перебувають квартири (будинки).

Право особи на передачу у приватну власність житла органами приватизації може бути обмежено тільки на підставах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року№ 1282, передача житлового фонду, інших об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів, проводиться за рішенням Міністерства оборони України.

Положенням про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 21 квітня 2011 року № 215, та наказом Міністра оборони України від 03 липня 2013 року № 448 визначення «закрите військове містечко» та коло осіб, які мають право затверджувати перелік закритих військових містечок, виключено.

До прийняття вказаних наказів 03 вересня 2010 року Начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройних сил України ОСОБА_4 затверджено останній чинний (базувався на наказі Міністра оборони СРСР від 22 лютого 1977 року № 75) «Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд». Селища міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області не були включені до цього переліку.

15 вересня 2011 року наказом Міністра оборони України № 569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» визначено перелік майна, що безоплатно передається у комунальну власність територіальної громади смт Черкаське та смт Гвардійське, до якого включено й житловий фонд.

Рішеннями сесії Черкаської селищної ради від 31 березня 2011 року № 1, від 15 грудня 2011 року № 1-9 та від 19 квітня 2012 року № 1-12 надана згода на прийняття в комунальну власність територіальної громади об'єктів житлово-комунального фонду та соціальної сфери. Протягом 2011-2012 років рішеннями Черкаської і Гвардійської селищних рад на підставі наказу Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року № 569 прийнято до комунальної власності низку об'єктів військового майна.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми

21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його

сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Частиною п'ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку

або з частковою доплатою один раз.

Встановлено, що ОСОБА_1 (основний квартиронаймач) та ОСОБА_2 зареєстровані у спірній квартирі та участі у приватизації державного житлового фонду не брали.

Згідно з частиною 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не

мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 було затверджено Положення, яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положення, в тому числі й рішення органу приватизації.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» і Положення № 396 встановлюють порядок передачі квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім'ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов'язаний в місячний термін з дня одержання заяви прийняти рішення про передачу житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.

Частинами першою-четвертою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

З огляду на викладене суд першої інстанції, з рішенням якого у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення КЕВ міста Дніпропетровська про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в оформленні передачі у приватну власність та приватизації спірної квартири прийняті без врахування норм чинного законодавства і порушують їх право на отримання житла у власність.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувані судові рішення в означеній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов'язання КЕВ міста Дніпропетровська як органу приватизації вжити заходів щодо приватизації квартири, то Верховний Суд виходить з такого.

Ухвалюючи рішення про зобов'язання КЕВ міста Дніпропетровська як органу приватизації вжити заходів щодо приватизації квартири, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий обов'язок органу приватизації передбачений у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду». Тому, якщо зазначений орган зволікає з винесенням відповідного рішення, він має бути зобов'язаний розглянути заяву про передачу житла у приватну власність та вжити визначених законодавством заходів щодо його приватизації.

Розглядаючи спір в означеній частині, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Рішення апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з порушенням вищенаведених норм матеріального права.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано судове рішення місцевого суду в частині зобов'язання відповідача як органу приватизації вжити заходів щодо приватизації квартири, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду в цій частині необхідно скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська про зобов'язання вжити заходів щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 скасувати, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року в означеній частині залишити в силі.

В решті рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов О. В. Ступак Г. І. Усик