Постанова

Іменем України

15 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 212/9516/19

провадження № 61-14592св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач -приватне акціонерне товариство "Суха Балка",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року у складі судді: Пустовіт О. Г., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ПАТ "Суха Балка" про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 1996 року ОСОБА_1 прийнято на шахту ім. Фрунзе, дільниця 30 ДС слюсарем 4-го розряду ВАТ "Суха Балка". 04 січня 2013 року позивача було переведено на посаду кріпильника 4-го розряду дільниці № 19 шахти "Ювілейна ". ВАТ "Суха Балка" на теперішній час ПАТ "Суха Балка". У зв'язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю, а саме: ненадання відпустки, робота вісім годин через вісім години, порушення права на відпочинок, відповідачем не було дотримано норм статті 141 КЗпП у зв'язку з чим 01 серпня 2019 року позивачем було написано заяву про звільнення за власним бажанням згідно частини 3 статті 38 КЗпП. Оскільки заяву про звільнення від 01 серпня 2019 року відповідач відмовився прийняти, позивач засобами поштового зв'язку направив дану заяву на адресу підприємства.

04 серпня 2019 року ОСОБА_1 прибув до ПАТ "Суха Балка" з вимогою повторно прийняти його заяву про звільнення у зв'язку з порушенням норм законодавства про працю, на що отримав відмову та після спілкування з керівництвом був вимушений звернутись за медичною допомогою. Вважаючи себе звільненим за обставинами зазначеними в заяві, адже ним було направлено її засобами поштового зв'язку, він продовжив лікуватись вдома. 09 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача за трудовою книжкою та дізнався про існування наказу № 148-ОС від 07 серпня 2019 про звільнення з займаної посади за прогул без поважних причин.

Також отримав розрахункову відомість від 07 серпня 2019 року.

Позивач вважав звільнення незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем було порушено законодавство про працю, а саме - не було звільнено згідно направленої заяви від 01 серпня 2019 року у зв'язку з невиконанням законодавства про працю. Щодо обставин порушення відповідачем законодавства про працю, позивачем було направлено відповідне звернення до Державної служби з питань праці, яке на даний час перебуває на розгляді.

ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

визнати незаконним та скасувати наказ № 148-ос від 07 серпня 2019 року про звільнення за прогул без поважних причин за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП;

поновити позивача на посаді кріпильника 4-го розряду дільниці № 19 ш. "Ювілейна" ПАТ "Суха Балка";

стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 серпня 2019 року на дату ухвалення судового рішення по справі, що станом на 01 грудня 2020 року становить 359 227,32 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду.

У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

ОСОБА_1 з 05 червня по 21 червня 2019 року не вийшов на роботу згідно графіку.

Згідно доповідної записки, табельник дільниці № 40 ОСОБА_2 доповів начальнику шахти "Ювілейна" ПАТ "Суха Балка" ОСОБА_3 про те, що прохідник дільниці № 19 ОСОБА_1 з 05 червня по 21 червня 2019 року не вийшов на роботу згідно графіку;

прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу);

позивач є членом профспілки. Відповідачем було подано на адресу профспілкової організації ПМГУ ПАТ "Суха Балка" подання № 62.9/1355 від 12 липня 2019 року щодо надання згоди на звільнення позивача за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП. 22 липня 2019 року та 29 липня 2019 року засідання профкому з цього питання було перенесено, у зв'язку із неявкою позивача. 05 серпня 2019 року на засіданні президіуму профкому ПО ПМГУ ПАТ "Суха Балка" було прийнято рішення про надання згоди на звільнення позивача за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП. 07 серпня 2019 року ПАТ "Суха Балка" було видано наказ № 148-ОС про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП (прогул без поважних причин).

У зв'язку з наведеним процедура надання згоди на звільнення позивача профспілкою була дотримана відповідно до вимог статті 43 КЗпП;

ПАТ "Суха Балка" накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у зв'язку з його відсутністю на робочому місці з 05 червня 2019 року по 21 червня 2019 року. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Проте дії позивача носили суб'єктивний та залежний від його волі характер. Матеріали справи не містять доказів на спростування доводів представника відповідача, позивач та представник позивача в суді не заявляли суду про неналежність або ж недопустимість наданих відповідачем доказів. Тому при звільненні позивача дотримано положення статей 147, 148, 149 КЗпП України, та не порушено вимоги статей 43, 252 КЗпП щодо отримання попередньої згоди профспілкових органів. У зв'язку із цим відсутні підстави для поновлення позивача та стягнення із відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

за вимогами про скасування наказу про звільнення строк звернення до суду закінчився 10 жовтня 2019 року. Із позовом ОСОБА_1 звернувся 12 листопада 2019 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2020 року змінено, виключивши з мотивувальної частини як підставу для відмови в позові - пропущення строку для звернення з позовними вимогами до суду.

В іншій частині Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

відповідно до доповідної табельника дільниці № 40 ОСОБА_2, поданої на ім'я начальника ш. "Ювілейна" ОСОБА_3. ОСОБА_1 з 05 червня по 21 червня 2019 року не вийшов на роботу згідно графіка. Відповідно до наказу № 121-ОС від 01 липня 2018 року надано відпустку без збереження заробітної плати відповідно до Закону України "Про відпустки" та пункту 6 наказу-відпустка надається працівникові в обов'язковому порядку ш. "Ювілейна" кріпильнику ОСОБА_1 у період з 01 липня 2019 року по 05 липня 2019 року, з 08 липня 2019 року по 12 липня 2019 року, з 15 липня 2019 року по 16 липня 2019 року. Відповідно до графіку виходу на роботу позивач ОСОБА_1 з 05 червня 2019 року по 18 червня 2019 року - відсутній на роботі без поважних причин, у період з 19 червня 2019 року по 27 червня 2019 року - відсутній на роботі без поважних причин, у період з 01 липня 2019 року по 16 липня 2019 року знаходився у відпустці без збереження заробітної плати, з 17 липня 2019 року по 31 липня 2019 року позивач відсутній на робочому місці у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, що також підтверджується і розрахунковою відомістю. Відповідно до актів від 06 червня 2019 року, від 10 червня 2019 року від 13 червня 2019 року від 21 червня 2019 року, представниками ПАТ "Суха Балка" було організовано відвідування працівника дільниці № 19 шахти "Ювілейна" ОСОБА_1 за місцем його реєстрації, для визначення причин відсутності на роботі без поважних причин, проте останнього дома не виявилось, на телефонні дзвінки позивач не відповідав. Таким чином ПАТ "Суха Балка" неодноразово намагалось встановити причини відсутності позивача на роботі та відібрати у нього пояснення. При доведеності порушення працівником трудової дисципліни невідібрання в нього письмових пояснень з приводу його відсутності на роботі не може бути підставою для визнання наказу про звільнення незаконним;

05 серпня 2019 року на засіданні президіуму профкому ПО ПМГУ ПАТ "Суха Балка" було прийнято рішення про надання згоди на звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КзПП України та відповідачем прийнято наказ про звільнення позивача з займаної посади. Тому процедура надання згоди на звільнення позивача профспілкою була дотримана відповідно до вимог статті 43 КЗпП;

01 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням згідно частини 3 статті 38 КЗпП України, проте не отримавши згоди направив заяву про звільнення поштою, що підтверджується описом вкладення та квитанцією про оплату цінного листа.

Вважаючи себе звільненим за обставинами зазначеними в заяві ОСОБА_1 продовжив лікуватись вдома, проте доказів хворобливого стану позивача, в тому числі лікарняного, позивачем не надано. Таким чином, позивач у період з 01 серпня 2019 року по 02 серпня 2019 року та з 05 серпня 2019 року по 06 серпня 2019 року був відсутній на роботі. Отже, матеріалами справи підтверджено та фактично визнається позивачем ОСОБА_1, про відсутність його на робочому місці з 01 серпня 2019 року по 02 серпня 2019 року та з 05 серпня 2019 року по 06 серпня 2019 року. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не встановила обставин, які можна кваліфікувати, як поважні причини відсутності ОСОБА_1 на роботі з 01 серпня 2019 року по 02 серпня 2019 року та з 05 серпня 2019 року по 06 серпня 2019 року;

колегія суддів відхилила доводи позивача про те, що з 05 червня по 21 червня 2019 року знаходився у відпустці без збереження заробітної плати згідно графіку та поданої заяви узгодженої з керівництвом шахти "Ювілейна", оскільки в матеріалах справи відсутні, докази того, що роботодавець, на підставі заяви позивача, видав наказ (розпорядження) про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, а тому колегія суддів погодилася із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування наказу № 148- від 07 серпня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 за прогул, вчинений 07 серпня 2019 року;

доводи апеляційної скарги про те, що у позивача не відбирались письмові пояснення щодо порушення трудової дисципліни, чим порушено процедуру звільнення позивача, колегія суддів відхилила, оскільки вони спростовуються актами від 06 червня 2019 року, від 10 червня 2019 року, від 13 червня 2019 року, від 21 червня 2019 року, складених представниками ПАТ "Суха Балка" під час відвідування за місцем реєстрації ОСОБА_1, відповідно до яких позивача за місцем реєстрації не виявилось, на телефонні дзвінки не відповідав.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд проігнорував висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №487/8206/18 від 08 червня 2021 року.

Позивач як пенсіонер за віком та має право на відпустку без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку, тому 04 червня 2019 року позивачем на ім'я генерального директора ПАТ "Суха Балка" ОСОБА_4 була подана заява від 04 червня 2019 року про надання відпустки без збереження заробітної плати. Один примірник заяви - був погоджений 04 червня 2019 року до початку відпустки з начальником дільниці № 19 ОСОБА_5 та з начальником шахти "Ювілейна" ОСОБА_3 У подальшому заява була передана генеральному директору ПАТ "Суха Балка" ОСОБА_4 У доповідній записці табельника була відсутня дата її складання. Крім того позивач не був ознайомлений з графіком виходів на роботу на червень 2019 року, тому не вихід на роботу з 05 червня 2019 року по 21 червня 2019 року не може вважатися прогулом.

Вказує, що наказ про звільнення відповідачем не був вручений позивачу, тому строк звернення до суду позивачем не пропущено. Судом апеляційної інстанції також не враховано, що позивач особисто написав заяву про звільнення за власним бажанням у зв'язку з порушенням підприємством законодавства про працю, яке стосувалось частини 3 статті 38 КЗпП - ненадання відпусток, робота вісім годин через вісім годин, порушення права на відпочинок, і не повинен був взагалі відпрацьовувати два тижні з моменту її подання, а роботодавець зобов'язаний був звільнити позивача у вказаний строк. Факт наявності таких порушень підтверджений відповіддю ГУ Держпраці у Дніпропетровській області № 3-648-10/04 від 20 травня 2021 року. Згода у профспілки на звільнення за прогули, скоєні у серпні 2019 року роботодавцем запитана не була.

Зазначає, що прогулом є у тому числі й самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки, припинення виконання трудових обов'язків до закінчення строку трудового договору. Проте використання позивачем відпустки без збереження заробітної плати в період з 05 червня 2021 року по 21 червня 2021 року не було самовільним, зважаючи на подання відповідної заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати від 04 червня 2019 року (Т. 1, а. с. 194), та заяви про звільнення за власним бажанням у зв'язку з порушенням відповідачем норм з охорони праці від 01 серпня 2021 року.

Вказує, що оскільки сталася неприємна ситуація із заявою від 04 червня 2019 року (ніби заява згубилася), заяву про звільнення від 01 серпня 2019 року позивач не залишив у скринці відповідача, тому направив її поштою з описом вкладеного у цінний лист. Суд апеляційної інстанції цьому факту жодної уваги не надав. Суд апеляційної інстанції відмовив задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та встановив обставини щодо моїх прогулів на підставі недопустимих доказів, зокрема актів, наказу № 148-ОС від 07 серпня 2019 року.

У жовтні 2021 року ПАТ "Суха Балка" через представника Заклецького В. В. подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що постанова Верховного Суду у справі № 487/8206/18 стосується права особи на отримання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною. Відповідачем не приймалось жодного розпорядчого документа щодо надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати (або якоїсь іншої відпустки) на період з 05 червня 2019 року по 21 червня 2019 року. 04 червня 2019 року на адресу відповідача не надходила заява позивача про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, доказів цього позивач не надав. Звільнення позивача відбулося із дотриманням норм трудового законодавства. У суду першої інстанції позивач клопотань про витребування доказів не заявляв.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 08 червня 2021 року у справі № 487/8206/18; від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16; від 20 жовтня 2020 року у справі № 676/2489/19; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 30 серпня 2010 року позивача було прийнято на шахту ім.

Ювілейну гірничим майстром дільниці № 18 ВАТ "Суха Балка". 04 січня 2013 року ОСОБА_1 було переведено кріпильником 4 розряду дільниці № 19 шахти "Ювілейна" ПАТ "Суха Балка" з повним робочим днем у підземних роботах.

Відповідно до доповідної табельника діл № 40 ОСОБА_2, поданої на ім'я начальника шахти "Ювілейна" ОСОБА_3. ОСОБА_1 з 05 червня по 21 червня 2019 року не вийшов на роботу згідно графіка.

Наказом № 2609-Н від 04 липня 2019 року, виданим ПАТ "Суха Балка" за порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього розпорядку в вигляді прогулу, кріпильника дільниці № 19 ш. "Ювілейна" ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення в виді позбавлення премії за липень 2019 року, винагороди за вислугу років, за червень 2019 року на 50 %.

12 липня 2019 року відповідачем було подано на адресу профспілкової організації ПМГУ ПАТ "Суха Балка" подання № 62.9/1355 від 12 липня 2019 року щодо надання згоди на звільнення позивача за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП у зв'язку з відсутністю без поважної причини на робочому місці з 05 червня 2019 року по 21 червня 2019 року.

Згідно виписки з протоколу засідання профкому ПАТ "Суха Балка" № 58 від 22 липня 2019 року та 29 липня 2019 року засідання профкому з даного питання було перенесено, у зв'язку із неявкою позивача.

05 серпня 2019 року на засіданні президіуму профкому ПО ПМГУ ПАТ "Суха Балка" було прийнято рішення про надання згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП.

07 серпня 2019 року на підставі наказу № 148-ОС ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП.

07 серпня 2019 адміністрацією ПАТ "Суха Балка" на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення № 62.9/1511/1 про необхідність прибуття на адресу підприємства і отримання трудової книжки, а також разом з даним повідомленням були направлені копія наказу про звільнення та розрахункова відомість. Зазначене повідомлення разом з прикладеними документами і трудову книжку позивач отримав особисто лише 09 вересня 2019 року.

Позиція Верховного Суду

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина 1 статті 147 КЗпП).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин (пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП).

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21) зазначено, що: "прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності".

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частина 4 статті 263 ЦПК України. (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частини 1 та 2 статті 233 КЗпП).

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених частини 1 та 2 статті 233 КЗпП, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (стаття 234 КЗпП).

Установлені статтею 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. При необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки відсутнє порушене право. При обґрунтованості позовних вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення та вирішує його по суті. Натомість у разі пропуску строку без поважних причин та обґрунтованості позовних вимог суд наводить у рішенні мотиви, чому позовні вимоги є обґрунтованими та чому він вважає неможливим поновити строк, та зазначає, що відмовляє в позові саме внаслідок пропуску строку.

Суди встановили, що6 роботодавцем було накладено на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у зв'язку з його відсутністю на робочому місці з 05 червня 2019 року по 21 червня 2019 року; звільнення позивача відбулося із дотриманням встановленого законом порядку.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що 04 червня 2019 року позивачем на ім'я генерального директора ПАТ "Суха Балка" Лопатіна С. В. була подана заява від 04 червня 2019 року про надання відпустки без збереження заробітної плати (Т. 1, а. с. 194), колегія суддів відхиляє. Як свідчить аналіз матеріалів справи (Т. 1, а. с. 149) позивач не надав доказів направлення засобами поштового зв'язку цієї заяви відповідачу чи доказів прийняття цієї заяви роботодавцем особисто.

Аргумент касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, колегія суддів вважає необґрунтованим. Згідно частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Аналіз клопотання позивача (Т. 2, а. с. 1-3) свідчить, що у ньому відсутнє обґрунтування неможливості подання доказів до суду першої інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частина 2 статті 410 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України). Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21), не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков