Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.08.2020 року у справі №686/1411/19

Постанова

Іменем України

13 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 686/1411/19

провадження № 61-12553 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Хмельницька міська рада,

відповідач - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2019 року у складі судді Козак О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року Хмельницька міська радазвернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що з 2016 року ОСОБА_1 належали на праві власності адміністративно-побутове приміщення, загальною площею 448,7 кв. м, та приміщення металевих складів ОКСу, загальною площею 1111,4 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1 на підставі двох договорів дарування від 03 серпня 2016 року.

Відповідачка після оформлення права власності на вищевказане нерухоме майно у період з 2016 року по 2018 рік договір оренди земельної ділянки, на якій воно розташовано, не укладала, за користування земельною ділянкою сплачувала грошові кошти не у повному обсязі, хоча користувалась нею для обслуговування вказаних об'єктів нерухомого майна.

Згідно з інформацією Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області щодо задекларованих та сплачених коштів орендної плати/земельного податку, ОСОБА_1 за земельну ділянку по АДРЕСА_1 у 2016 році сплатила 4 109,25 грн, у 2017 році - 10 453,94 грн, у 2018 році - 3 484,64 грн.

Управлінням земельних ресурсів і земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради було нараховано розмір орендної плати за період з 01 вересня 2016 року до 01 травня 2018 року, який мала сплатити ОСОБА_1.

Рішенням дев'ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 29 серпня 2012 року № 64 "Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради" затверджено орендні ставки, a саме відсотки від нормативної грошової оцінки, що враховується для розрахунку річної плати за землю, а саме затверджено 3 % - найменшу орендну ставку, яка відповідає ПК України, та яка і використовувалась при обчисленні безпідставно збережених відповідачкою коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Спірна земельна ділянка огороджена, є сформованою відповідно до положень земельного законодавства та їй присвоєно кадастровий номер 6810100000:14:002:0225. Розмір безпідставно збережених коштів, який відповідає орендній платі за користування земельною ділянкою, нараховано саме на сформовану земельну ділянку площею 17 883 кв. м.

Відповідачка, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору її оренди, фактично збільшила свої доходи, а територіальна громада м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради втратила належне їй майно, а саме кошти від орендної плати у розмірі 640 331,32
грн за період з 01 вересня 2016 року до 01 травня 2018 року. Вищевказаними протиправними діями відповідачки порушено майнові права Хмельницької міської ради, які полягають у недоотриманні територіальною громадою орендної плати за спірну земельну ділянку.

З урахуванням викладеного Хмельницька міська радапросила суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі 640 331,32 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2019 року позов Хмельницької міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради 640 331,32 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1, оскільки відповідачка у повному обсязі не сплачувала Хмельницькій міській раді орендну плату за користування спірною земельною ділянкою після набуття у власність нерухомого майна не вживала заходів для оформлення права оренди на сформовано земельну ділянку, як об'єкт цивільних прав.

Посилання відповідачки на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року у справі № 924/272/18, яким позов Хмельницької міської ради задоволено частково, стягнуто з попереднього власника спірних нежитлових приміщень фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 62 937,34 грн збитків, завдані використанням земельної ділянки по АДРЕСА_1, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не була стороною у вказаній справі і обставини користування нею земельною ділянкою господарським судом не досліджувались.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1, як фактичний користувач спірної земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок міської ради, як власника цієї земельної ділянки, зберегла у себе кошти, які мала сплатити за користування нею. З часу виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 виник обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку, проте остання цього обов'язку не виконала та не вчинила будь-яких дій, спрямованих на оформлення права користування земельною ділянкою. ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів щодо іншого розміру спірної земельної ділянки, ніж встановлена загальна площа 1,7882 га.

Безпідставними є посилання заявника на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року у справі № 924/272/18, яким позов Хмельницької міської ради задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, попереднього власника спірного нерухомого майна, на користь Хмельницької міської ради 62 937,34 грн збитків, завданих використанням земельної ділянки по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, оскільки при розгляді цієї справи не встановлено преюдиційних обставин, які не підлягають доказуванню у цій справі.

Суд застосував положення статті 1212 ЦК України і послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, провадження № 14-77 цс 18.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Хмельницької міської ради відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 рокувідкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 686/1411/19 з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2021 року справу передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачка з 25 грудня 2015 року зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, тому провадження у справі слід закрити, оскільки справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року у справі № 924/272/18 встановлено, що за відсутності укладеного з Хмельницькою міською радою договору оренди земельної ділянки, площею 17 882 кв. м, по АДРЕСА_1, у попереднього власника приміщень, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не виникло право оренди на земельну ділянку, площею 17 882 кв. м, а лише на земельну ділянку під належними йому приміщеннями, площею 1 466 кв. м.

Таким чином, відповідачка використовувала без правовстановлюючих документів виключно земельні ділянки по АДРЕСА_1, які знаходилися під належними їй на праві власності приміщеннями.

ОСОБА_3 не набула права власності на складську площадку, загальною площею 4 118,0 кв. м, залізничну колію довжиною 46 п. м, зовнішню огорожу з залізобетонних плит з металевими воротами, які знаходяться на земельній ділянці, площею 17 882 кв. м, по АДРЕСА_1, а тому у неї відсутній обов'язок сплачувати орендну плату за земельну ділянку на якій ці об'єкти розташовані.

Акт обстеження земельної ділянки від 23 травня 2019 року складено через рік після продажу відповідачкою належного їй майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, тому він не є належним доказом.

Доводи особи, яка подала відзив

У вересні 2020 року Хмельницька міська радаподала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Відсутні докази на підтвердження того, що відповідачка здійснювала господарську діяльність на спірній земельній ділянці, тому позивач правильно звернувся до неї, як фізичної особи, з цивільним позовом. Нерухоме майно, яке належало відповідачці, розташовано на земельній ділянці, загальною площею 1,7882 га, що також підтверджується двома договорами дарування нежитлового приміщення від 03 серпня 2016 року, на підставі яких відповідачка набула право власності на це майно. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13 листопада 2018 року з 21 травня 2003 року у Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка, площею 1,7882 га, по АДРЕСА_1, кадастровий номер 6810100000:14:002:0225. Таким чином, відсутні докази використання відповідачкою земельної ділянки іншої площі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі двох договорів дарування нежитлових приміщень від 03 серпня 2016 року належали адміністративно-побутове приміщення, загальною площею 448,7 кв. м, та приміщення металевих складів ОКСу, загальною площею 1111,4 кв. м, по АДРЕСА_1 (а. с. 149-150, т. 1).

Згідно з пунктом 6 зазначених договорів дарування нежитлових приміщень дарувальник свідчить, що земельна ділянка, площею 1,7882 га, кадастровий номер 6810100000:14:002:0225, на якій розташоване відчужуване вказане в договорі приміщення, у його власності не перебуває.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області від 22 липня 2016 року експлікація земельних угідь: всього земель, гектарів - 1,7882 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: капітальна трьох і більше поверхова - 0,0190 кв. м; капітальна одноповерхова - 0,0040 кв. м; капітальна одноповерхова - 0,1112 кв. м; під проїздами, проходами та площадками - 1,6921 кв. м; цільове призначення - 11.02 Для розміщення і експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки - під приміщення металевих складів ОКСу.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 13 листопада 2018 року земельна ділянка по АДРЕСА_1, кадастровий номер 6810100000:14:002:0225, площею 1,7882 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, належить до комунальної власності і зареєстрована у Державному земельному кадастрі (а. с. 18, т. 1).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 23 травня 2019, складеного головними спеціалістами відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, земельна ділянка, кадастровий номер undefined, площею 1,7882 га, по АДРЕСА_1 огороджена бетонним парканом, на ділянці розміщені будівлі. Вільний доступ до земельної ділянки відсутній (а. с. 154, т. 1).

Відповідно до листів Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 13 червня 2018 року, 23 липня 2018 року, ОСОБА_1 сплачувала за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 земельний податок, а саме у: 2016 році - 4 109,25 грн, 2017 році - 10 453,94 грн, 2018 році - 3
484,64 грн, у червні - липні 2018 року плату не вносила (а. с. 12,14-15).

16 травня 2018 на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужила ОСОБА_7 адміністративно-побутове приміщення, загальною площею 448,7 кв. м, приміщення металевих складів ОКСу, загальною площею 1111,4 кв. м, по АДРЕСА_1 (а. с. 10, т. 1).

Згідно з розрахунком розміру орендної плати ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, площею 17 882 кв. м, за період з 01 вересня 2016 року по 01 травня 2018 року розмір орендної плати становив - 640 331,32 грн (а. с. 17, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Щодо юрисдикції спору

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У частині 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Спори юридичних осіб, у тому числі органів державної влади і місцевого самоврядування, із суб'єктами господарювання підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

Відповідно до виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28 грудня 2015 року, від 04 липня 2018 року ОСОБА_1 з 25 грудня 2015 року зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності, а саме фізична особа-підприємець (а. с. 51-52, т. 1).

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17 травня 2018 року код класифікації видів цільового призначення земель - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а. с.16-17, т. 1).

Суди у порушення вищевказаних вимог закону належним чином не перевірили доводи відповідачки про те, чи підлягає розгляду ця справа у порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1, як колишній власник нерухомого майна і користувач спірною земельною ділянкою, фактично є суб'єктом підприємницької діяльності, а Хмельницька міська рада звернулась до неї з вимогою, як до фізичної особи, щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку у порядку цивільного судочинства.

Крім того, в аналогічних правовідносинах у справі № 924/272/18 щодо безпідставного збереження коштів за користування цією самою земельною ділянкою по АДРЕСА_1 Хмельницька міська рада звернулась з вимогою до попереднього власника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки саме до господарського суду.

Щодо вирішення справи по суті

Положеннями статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Судом встановлено, що речові права відповідача на земельну ділянку

не реєструвались, а отже, відповідач не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками

є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельної ділянки відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки,

на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212, 1213, 1214 ЦК України).

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32 цс 19).

Безпідставне набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки

не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме набуття відповідачкою у власність будівель, які безпосередньо пов'язані

із земельною ділянкою.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що оскільки речові права відповідачки на земельну ділянку не реєструвались, остання не набула належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, тому вона використовувала земельну ділянку у спірний період без достатніх правових підстав.

Проте, суди, визначаючи розмір безпідставно збережених коштів ОСОБА_1, виходили з того, що відповідачка користувалась земельною ділянкою, загальною площею 1,7882 га, проте не врахували, що у правовідносинах, які виникли між сторонами, предметом позову є стягнення з відповідачки безпідставно збережених нею сум орендної плати, яку вона мала би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, тому площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.

Отже, має значення площа, яку фактично використовує відповідачка у таких позовах, і підтвердження її належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в об'єкт цивільних прав з відповідною площею з подальшою передачею її в оренду відповідачу.

Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16 (провадження № 14-77 цс 18); від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182 гс 18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161 гс 19).

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних вимог закону фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановили, не перевірили доводи відповідачки про те, що вона на підставі двох договорів дарування нежитлових приміщень від 03 серпня 2016 року набула право власності лише на приміщення металевих складів ОКСу, загальною площею 1 111,4 кв. м, та адміністративно-побутове приміщення, загальною площею 448,7 кв. м, унаслідок чого нею фактично використовувалась лише земельна ділянка, на якій було розташовано належне їй нерухоме майно. Проте суди дійшли формального висновку про те, що у користуванні ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка, загальною площею 1,7882 га.

Суди, посилаючись на акт обстеження земельної ділянки від 23 травня 2019 року, як на доказ фактичної площі спірної земельної ділянки, не врахували, що у ньому не встановлено, яка саме земельна ділянка перебувала у безпосередньому користуванні ОСОБА_1, а лише зазначено її площу у розмірі 1,7882 кв. м.

Вказаний акт складено без участі ОСОБА_1 і через рік після продажу нею приміщення металевих складів ОКСу та адміністративно-побутового приміщення. Крім того, вказаний акт суперечить вищезазначеним договорам дарування нежитлових приміщень від 03 серпня 2016 року, якими чітко визначено площу нерухомого майна ОСОБА_1, що розташовано на спірній земельній ділянці, де вказано, що приміщення металевих складів ОКСу, загальною площею 1 111,4 кв. м, та адміністративно-побутове приміщення, загальною площею 448,7 кв. м.

Зазначений акт обстеження земельної ділянки від 23 травня 2019 року складено після пред'явлення Хмельницькою міською радою позову, тому згідно з вимогами статей 77, 78, 83 ЦПК України суд мав би дати оцінку можливості його прийняття.

Посилання суду на укладення між новим власником вищевказаного нерухомого майна - ОСОБА_7 та Хмельницькою міською радою договору оренди спірної земельної ділянки, площею 1,7882 кв. м, є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 не є стороною зазначеного договору, тому він не може свідчити про розмір земельної ділянки, якою раніше користувалась саме відповідачка.

Крім того, ОСОБА_1 посилалась на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року у справі № 924/272/18, яким позов Хмельницької міської ради задоволено, стягнуто з попереднього власника спірних нежитлових приміщень - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 збитки, завдані використанням земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 1 466 кв. м, тобто за земельну ділянку на якій розташовано вищевказане нерухоме майно.

Таким чином, суди у порушення вищезазначених положень закону належним чином доводи відповідачки не перевірили, не встановили, в якому саме розмірі нею використовувалась спірна земельна ділянка, що, у тому числі є визначальним у цій справі.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк