Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.09.2019 року у справі №710/2564/2012

Постанова

Іменем України

17 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 710/2564/2012

провадження № 61-19250св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Свалявська міська рада, ОСОБА_2, міськрайонне управління Держкомзему у м. Свалява, державне підприємство "Закарпатгеодезцентр", ОСОБА_3,

третя особа - відділ містобудування та архітектури Свалявської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради, ОСОБА_2, міськрайонного управління Держкомзему у м. Свалява, державного підприємства "Закарпатгеодезцентр", ОСОБА_3, третя особа - відділ містобудування та архітектури Свалявської районної державної адміністрації, про визнання недійсною та скасування технічної документації, скасування державного акта на право власності на землю та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, вказуючи, що рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради від 19 квітня 1990 року № 75 йому було виділено земельну ділянку площею 0,04 га по АДРЕСА_1, та надано дозвіл на будівництво житлового будинку. Дана земельна ділянка відведена позивачу в натурі на місцевості, що підтверджується актом про відведення земельної ділянки, у якому зазначено, що земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 шириною біля вулиці 15 м., загальною площею 400 кв. м. Межі відведеної йому земельної ділянки були закріплені в натурі знаками. Земельна ділянка ним приватизована не була.

Суміжною до земельної ділянки позивача була земельна ділянка ОСОБА_3, яку вона приватизувала та отримала державний акт на неї.

В подальшому відповідач ОСОБА_3 продала свою земельну ділянку ОСОБА_2, яка розпочала встановлення капітальної огорожі, яка заходить на відведену позивачу земельну ділянку.

Надалі позивач дізнався, що встановлюючи капітальну огорожу саме так, ОСОБА_2 керувалася наданою їй Технічною документацією, яка виконана ДП "Закарпатгеодезцентр".

Посилаючись на дані обставини, позивач просив: визнати недійсними та скасувати технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку у АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_3 (далі - Технічна документація), та Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №048451 від 24.11.2009, виданий Свалявською міською радою на прізвище ОСОБА_3, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договір оренди землі за №010925000229 кадастровий номер 2124010100:01:023:0028 (далі - Державний акт); зобов'язати Свалявську міську раду відновити межі земельної ділянки, виділеної ОСОБА_1 відповідно до акту про відведення земельної ділянки, переданої безоплатно у приватну власність рішенням №75 виконавчого комітету Свалявської міської ради від 19 квітня 1990 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2013 року позов задоволено. Визнано Технічну документаціюнедійсною та скасовано.

Визнано Державний акт недійсним та скасовано. Зобов'язано Свалявську міську раду відновити межі земельної ділянки, виділеної ОСОБА_1 відповідно до акту про відведення земельної ділянки переданої безоплатно у приватну власність рішенням №75 виконавчого комітету Свалявської міської ради від 19 квітня 1990 року.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що параметри земельної ділянки відмічені в Технічній документації та Державному акті не відповідають проектним параметрам, визначеним у відповідних документах на час надання зеленої ділянки ОСОБА_3, у зв'язку з чим здійснюється захоплення частини земельної ділянки позивача, яка надана йому відповідно до акту про відведення земельної ділянки, переданої безоплатно у приватну власність рішенням №75 виконавчого комітету Свалявської міської ради від 19 квітня 1990 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Свалявського районного суду від 12 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Технічна документація, про скасування якої заявлено позовну вимогу, є текстовими та графічними матеріалами, які самостійного правового значення не мають, була затверджена рішенням органу місцевого самоврядування, і саме таке рішення є підставою видачі Державного акту про право власності на земельну ділянку. Проте, ОСОБА_1 вимогу про скасування рішення органу місцевого самоврядування не заявляв, а визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку без оскарження рішення, на підставі якого його було видано, є порушенням норм закону.

Також, апеляційний суд вказав, що на момент пред'явлення позову, так і на час розгляду справи у суді першої інстанції, власницею земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу була ОСОБА_2, а право власності ОСОБА_3 припинилося у силу п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України, п. "в" ст. 140 ЗК України у зв'язку з відчуженням власником свого майна (земельної ділянки) та стосовно цього договору на момент ухвалення рішення місцевим судом діяла презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2017 року, у якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови про визнання недійсною та скасування Технічної документації.

В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу з Свалявського районного суду Закарпатської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду в частині не визнання недійсною Технічної документації не ґрунтується на законі.

Так, рішення апеляційного суду про відмову у позові ґрунтується на тому, що не було оскаржено рішення 34-ї сесії 5-го скликання Свалявської міської ради від 17 вересня 2009 року № 34/356, проте, Технічну документацію було виготовлено до прийняття цього рішення.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Свалявської міської ради №75 від 19 квітня 1990 року виділено земельну ділянку площею 0,04 га в АДРЕСА_1 та головним архітектором району надано дозвіл №56/ 90 на право виконання будівельних робіт, а саме на будівництво двоповерхового індивідуального житлового будинку згідно з планом забудови на земельній ділянці на АДРЕСА_1 (а. с.5,6).

Згідно акту про встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 27 серпня 2009 року було проведено встановлення в натурі межі землекористування за адресою: АДРЕСА_3 огорожі та межовим знакам (а. с.12).

Згідно висновку №07-05/13 складеного судовим експертом з будівельно-технічних експертиз Туряниця І. А. від 15 травня 2013 року фактична площа та межі земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 не відповідають площам і межі цієї ж ділянки на час її надання Свалявською міською радою станом на 19 квітня 1990 року відповідно до будівельного паспорту на забудову земельної ділянки та рішення виконавчого комітету №75 від 19 квітня 1990 року. Площа земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 на даний час порівняно з часом її надання зменшилась на 0,0013 га, за рахунок захоплення частини цієї земельної ділянки власницею сусідньої земельної ділянки ОСОБА_3, яка неправильно встановила бетонну огорожу своєї земельної ділянки і тим самим захопила частину земельної ділянки № 10 ОСОБА_1 Розміри земельної ділянки ОСОБА_1 на даний час становлять 0,0387 га. Частина встановленої з/б огорожі присадибної ділянки за адресою АДРЕСА_3, що передана у приватну власність ОСОБА_3 виступає за червону лінію АДРЕСА_1. Розміри земельної ділянки площею 0,0942 га, яка зазначена в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №048451 від 24.11.2009 року, виданому Свалявською міською радою на прізвище ОСОБА_3, в основному відповідають фактичним розмірам. Проте параметри земельної ділянки відмічені в державному акті не відповідають проектним параметрам, визначеним у відповідних документах на час її надання. На момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 вже здійснювала захоплення частини земельної ділянки №10 ОСОБА_1, а новий власник ОСОБА_2 продовжує здійснювати захоплення частини земельної ділянки. Розміри земельної ділянки площею 0,0942 га, яка належить новому власнику ОСОБА_2, на даний час в основному відповідають розмірам земельної ділянки, що зазначена в державному акті на право власності на земельну ділянку, виданому ОСОБА_3, проте, параметри земельної ділянки, відмічені в даному акті, не відповідають проектним параметрам, визначеним у відповідних документах на час її надання (а. с.117-133).

Технічна документація, про скасування якої пред'явлено позов (а. с.224-234), була затверджена рішенням 34-ї сесії 5-го скликання Свалявської міської ради від 17 вересня 2009 року (а. с. 212). Цим рішенням земельну ділянку було передано ОСОБА_3 у приватну власність (у списку в додатку до рішення п. 19, а. с. 213), і на підставі цього рішення місцевого самоврядування ОСОБА_3 було видано Державний акт.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до приписів статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статті 186 ЗК України, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).

Отже, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - це сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування, на підставі яких орган місцевого самоврядування, реалізує власну компетенцію, приймаючи рішення про передачу громадянам безоплатно земельні ділянки у власність.

Апеляційний суд відмовляючи у позові в частинні визнання недійсною та скасування Технічної документації, виходив з того, що Технічна документація самостійного правового значення не має, а рішення Свалявської міської ради від 17 вересня 2009 року № 34/356 про затвердження цієї документації позивачем не оскаржувалося.

Доводи касаційної скарги про те, що Технічну документацію було виготовлено до прийняття рішення Свалявської міської ради, не заслуговують на увагу, та не спростовують висновок апеляційного суду про те, що Технічна документація не може визнаватися судом недійсною, оскільки це лише сукупність текстових та графічних матеріалів, які не мають самостійного правового значення.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, оскільки воно є законними та обґрунтованими, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

А. О. Лесько

С. П. Штелик