Постанова

Іменем України

18 травня 2022 року

м. Київ

справа № 642/4263/21

провадження № 61-17525св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О.,Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Холодногірсько-Новобарського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, який підписаний представником ОСОБА_2 , до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування арешту в межах виконавчого провадження.

Позові мотивований тим, що у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходяться виконавчі провадження № 59544435 про стягнення виконавчого збору та № 59548378 про стягнення витрат виконавчого провадження.

Згідно листа-відповіді відповідача від 23 квітня 2021 року вищезазначені виконавчі провадження перебувають у стані завершення.

Представник позивача ОСОБА_2 подав клопотання про зняття усіх арештів, що були накладені під час виконавчих проваджень.

У листі-відповіді відповідача від 02 червня 2021 року зазначено, що відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника та запропоновано сплатити заборгованість по виконавчим провадженням.

У стягувача АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 фінансових претензій за кредитним договором № 800000282 від 21 травня 2007 року немає. Банк в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме, квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягувач АТ «Альфа-Банк» без допомоги державного виконавця задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Отже, усі виконавчі провадження та арешти, що накладені на майно та рахунки ОСОБА_1 не тільки втратили актуальності, а й повинні бути закриті та зняті, а відтак відмова державного виконавця зняти арешт з майна позивача є незаконною.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 540/3202/18 зазначено, що виконавчий збір за своїм змістом є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Тому позивач не повинна сплачувати виконавчий збір, оскільки державний виконавець не зробив ніяких дій, які сприяли виконанню рішення суду.

Просив зняти усі арешти, які були накладені під час виконання провадження № 59544435 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та № 59548378 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 липня 2021 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування арешту в межах виконавчого провадження відмовлено.

Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у Холодногірському районі м. Харкова Харківської області повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 908,00 грн.

Роз`яснено позивачу, що він в праві звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладений арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. За змістом статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , за підписом представника ОСОБА_2 , задоволено частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 16 липня 2021 року скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що станом на 23 квітня 2021 року виконавчі провадження № 59187732, № 59544435, № 59548378 перебувають у стані завершені. Зняття арешту з майна боржника у разі завершення виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» законом не передбачено. Постанови про повернення виконавчих листів ОСОБА_1 не оскаржує. Водночас частина п`ята статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість зняття арешту за рішенням суду. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позивач на власний розсуд обрала спосіб захисту, який не суперечить закону, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі є передчасним.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2021 року Холодногірсько-Новобарський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року скасувати, ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 16 липня 2021 року залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач є стороною виконавчих проваджень, оскільки є боржником. За змістом статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 від 26 вересня 2019 року у справі №607/3894/17. Боржник за виконавчим провадженням не може бути позивачем по даній категорії справи, а відділ не може бути відповідачем. Боржник має право оскаржувати рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця в інший спосіб, а саме шляхом подання скарги, а не шляхом подання позовної заяви.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 642/4263/21, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання Холодногірсько-Новобарського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зупинення дії постанови Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року відмовлено.

У лютому 2022 року матеріали цивільної справи № 642/4263/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 07 грудня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження(порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що арешт на майно позивача накладений постановою державного виконавця в межах виконавчих проваджень № 59544435, № 59548378 та № 59187732 з примусового виконання судового наказу № 642/6797/18, виданого 27 лютого 2019 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Жилкомсервіс» (далі - КП «Жилкомсервіс») боргу у розмірі 1514,76 грн та судового збору у розмірі 176,20 грн.

Листом міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 23 квітня 2021 за вих. № 44408-20 повідомлено, що згідно даних АСВП виконавче провадження №59187732 з примусового виконання судового наказу №642/6797/18, виданого 27 лютого 2019 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Жилкомсервіс» боргу у розмірі 1514,76 грн та судового збору у розмірі 176,20 грн перебував в провадженні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Харків) з 23 травня 2019 року по 16 березня 2020 року.

16 березня 2020 року, керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу № 59187732, копії якої направлена сторонам виконавчого провадження.

Виконавче провадження №59544435 з примусового виконання постанови № 50189530, виданої 12 липня 2019 року Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 110 152,83 грн перебував у провадженні відділу з 15 липня 2019 по 05 березня 2020 року.

05 березня 2020 року, керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу № 59544435, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

Виконавче провадження №59548378 з примусового виконання постанови № 50189530, виданої 12 липня 2019 року Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави витрат виконавчого провадження у розмірі 191,20 грн перебувало в провадженні відділу з 15 липня 2019 року по 05 березня 2020 року.

05 березня 2020 року, керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу №59548378, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

Станом на 23 квітня 2021 року виконавчі провадження № 59187732, № 59544435, № 59548378 перебувають у стані завершення.

Листом міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 02 червня 2021 року за вих. № 65593-20 повідомлено, що для зняття арештів необхідно сплатити борг по виконавчому провадженню № 59187732 на користь КП «Жилкомсервіс» у розмірі 1514,76 грн, судовий збір у розмірі 176,20 грн, виконавчий збір в розмірі 169,09 грн, витрат виконавчого провадження у розмірі 291,20 грн, по виконавчому провадженню № 59544435 необхідно сплатити судовий збір на користь держави у розмірі 110 152,83 грн, по виконавчому провадженню № 59548378 витрати виконавчого провадження на користь держави у розмірі 191,20 грн.

За виконавчим провадженням № 59187732 ухвалено постанову про повернення виконавчого документу 16 березня 2020 року; за виконавчим провадженням № 59544435 ухвалено постанову про повернення виконавчого документу 05 березня 2020 року; за виконавчим провадженням № 59548378 ухвалено постанову про повернення виконавчого документу 05 березня 2020 року на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Станом на 23 квітня 2021 року виконавчі провадження № 59187732, № 59544435, № 59548378 перебувають у стані завершення.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), на яку посилається відділ державної виконавчої служби у касаційній скарзі, зазначено, що «відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_1 не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

При подачі касаційної скарги Холодногірсько-Новобарський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)сплатив судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь Холодногірсько-Новобарського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Холодногірсько-Новобарського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року скасувати.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 14 липня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Холодногірсько-Новобарського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук