Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.05.2022 року у справі №161/10107/19
Ухвала КЦС ВП від 12.07.2020 року у справі №161/10107/19

Постанова

Іменем України

18 травня 2022 року

м. Київ

справа № 161/10107/19

провадження № 61-9509св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: Баївська сільська рада, ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року у складі судді Рудської С. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Баївської сільської ради, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, про визнання недійсним рішення сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки.

Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Баївської сільської ради від 13 червня 2012 року № 18/3.1 ОСОБА_4 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,1139 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану на АДРЕСА_1 .

25 вересня 2012 року ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯМ № 290024 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1139 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, розташовану на АДРЕСА_1 .

Однак виділена ОСОБА_4 спірна земельна ділянка знаходиться на території с. Городище-1 Луцького району Волинської області в межах зазначеного в Генеральному плані забудови села від 1971 року проїзду (шляху, дороги), тобто в межах земель загального користування.

Крім того, проект відведення цієї земельної ділянки не складався, рішення про зміну її цільового призначення Баївською сільською радою не приймалось, що свідчить про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд визнати недійсними рішення Баївської сільської ради від 13 червня 2012 року № 18/3.1 в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,1139 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, розташованої на АДРЕСА_1 , державний акт серії ЯМ № 290024 на право власності на земельну ділянку, а також реєстрацію цієї земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що всупереч вимогам статей 12 76 79 80 81 ЦПК України позивачі не надали будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів того, що Баївська сільська рада незаконно надала у власність ОСОБА_4 спірну земельну ділянку і що ця земельна ділянка накладається на землі загального користування. Таким чином, відсутні підстави вважати, що права позивачів порушено відповідачем ОСОБА_4 та Баївською сільською радою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 02 червня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року та постанови Волинського апеляційного суду від 02 червня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 761/31121/14-ц (провадження № 14-218св18).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили докази щодо накладання меж спірної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 , на землі загального користування, зокрема висновок експерта від 14 березня 2019 року № 72/5.

Судом першої інстанції безпідставно відмовлено у призначенні додаткової експертизи на підставі статті 113 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано вимоги статті 39 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до спірних правовідносин.

Інші позивачі судові рішення не оскаржували.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У поясненнях на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Волинській області зазначило, що питання врегулювання спору залишає на розсуд суду.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 02 червня 2020 року і витребувано із Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу № 161/10107/19.

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до інвентаризаційної справи та характеристик будівель і споруд, виготовлених 03 травня 1989 року Волинським обласним бюро технічної інвентаризації, власником будинку АДРЕСА_1 є батько ОСОБА_4 . ОСОБА_6 . Житловий будинок та господарські споруди (два сараї) побудовані у 1972 році, погріб - у 1973 році та ще один сарай - у 1986 році. Також наявні надвірний туалет, ворота та паркан на металевих стовпах (т. 1, а. с.168, 169).

Рішенням Баївської сільської ради Луцького району Волинської області від 28 березня 2008 року № 20/7 передано безкоштовно у власність ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 1,0 га, з якої: 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд та 0,75 га для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 173).

Згідно з актом про перенесення в натуру меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 14 липня 2009 року проведено встановлення та закріплення на місцевості меж земельної ділянки, площею 0,9778 га, переданої у власність ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 180).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_6 за життя не було до кінця оформлено право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

Рішенням Баївської сільської ради Луцького району Волинської області від 13 червня 2012 року № 18/3.1 передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,12 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т. 1, а. с. 27).

25 вересня 2012 року на підставі рішення Баївської сільської ради Луцького району Волинської області від 13 червня 2012 року № 18/3.1 на ім`я ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯМ № 290024 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1139 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в с. Городище-1 Луцького району Волинської області (т. 1, а. с. 28).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гордійчук М. В., зареєстрованого в реєстрі за № 268, ОСОБА_4 на праві власності належить 1/2 житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 182).

Згідно з висновком № 72/5 земельно-технічної експертизи по замовленню ОСОБА_5 , складеним 14 березня 2019 року судовим експертом Серединським О. А., встановлено накладання земельної ділянки, площею 0,1139 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, на АДРЕСА_1 на землі загального користування (дорогу) у с. Городище-1, згідно з даними генерального плану с. Городище-1 Луцького району Волинської області (т. 1, а. с. 46, 47).

У цьому висновку зазначено, що площа накладання земельної ділянки, площею 0,1139 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, на АДРЕСА_1 на землі загального користування - дорогу підлягають уточненню після винесення меж цієї земельної ділянки на місцевість з установкою земельних знаків.

Згідно з договором купівлі-продажу від 08 лютого 2018 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,0751 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:3222, в с. Городище Луцького району Волинської області (т. 1, а. с. 25).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,12 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2825, в с. Городище Луцького району Волинської області, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 березня 2015 року (т. 1, а. с. 12).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04 червня 2015 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,1182 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:3067, в с. Городище Луцького району Волинської області (т. 1, а. с.13).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом позову у цій справі є вимоги власників земельних ділянок в с. Городище Луцького району Волинської області до іншого власника земельної ділянки ОСОБА_4 та Баївської сільської ради про визнання недійсними рішення Баївської сільської ради від 13 червня 2012 року № 18/3.1 в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, видачі йому державного акта, а також реєстрації цієї земельної ділянки.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

Статтею 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частинами першою, другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Це положення цивільного законодавства України конкретизовано у частині першій статті 153 ЗК України: власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи і позивачами те, що батьком ОСОБА_4 ОСОБА_6 ще в 1972 році було побудовано житловий будинок АДРЕСА_1 та оформлене право власності на нього.

З 1972 року (час будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 на спірній земельній ділянці) ні органи місцевого самоврядування, ні мешканці громади не вважали, що сім`я ОСОБА_7 незаконно користується своєю земельною ділянкою, не зверталися ні до суду, ні до інших органів за захистом своїх прав на проїзд.

Рішенням Баївської сільської ради Луцького району Волинської області від 28 березня 2008 року № 20/7 передано безкоштовно у власність ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 1,0 га, з якої: 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд та 0,75 га для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 173).

Згідно з актом про перенесення в натуру меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 14 липня 2009 року проведено встановлення та закріплення на місцевості меж земельної ділянки, площею 0,9778 га, переданої у власність ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 180).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Однак за життя ОСОБА_6 не було до кінця оформлено права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

Рішенням Баївської сільської ради Луцького району Волинської області від 13 червня 2012 року № 18/3.1 передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,12 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т. 1, а. с. 27).

25 вересня 2012 року на підставі рішення Баївської сільської ради Луцького району Волинської області від 13 червня 2012 року № 18/3.1 на ім`я ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯМ № 290024 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1139 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в с. Городище-1 Луцького району Волинської області (т. 1, а. с. 28).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гордійчук М. В., зареєстрованого в реєстрі за № 268, ОСОБА_4 на праві власності належить 1/2 житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 182).

Позивачі вважають, що земельна ділянка, яка була передана безоплатно у власність ОСОБА_4 , знаходиться в межах проїзду (шляху, дороги), тобто в межах земель загального користування.

Частиною 5 статті 20 ЗК України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» території загального користування, в тому числі вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, належать до об`єктів благоустрою населених пунктів.

Об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством (стаття 14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачі надали висновок № 72/5 земельно-технічної експертизи по замовленню ОСОБА_5 , складений 14 березня 2019 року судовим експертом Серединським О. А., щодо накладання меж земельної ділянки кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, в с. Городище Луцького району Волинської області на землі загального користування (дорогу).

Врахувавши вимоги статей 12 81 ЦПК України, якими визначено процесуальний обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також положення статей 77, 78, 79, 80 щодо предмета доказування та належності, допустимості достовірності та достатності доказів, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що висновок експерта від 14 березня 2019 року № 72/5 не є конкретним, оскільки в його дослідницькій частині зазначено, що площа накладення земельної ділянки, площею 0,1139 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, в с. Городище-1 Луцького району Волинської області, на землі загального користування (дорогу) підлягає уточненню після винесення меж даної земельної ділянки на місцевості з установкою межових знаків. Зазначене позбавило суди можливості встановити як площу накладення належної ОСОБА_4 земельної ділянки на землі загального користування, так і межі (координати) такого накладення.

Як свідчить технічна документація, зокрема висновок Головного управління Держкомзему у Луцькому районі Волинської області, висновок відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Луцької районної державної адміністрації, межі земельних ділянок були належним чином погоджені, обмеження на використання земельних ділянок та сервітути відсутні (т. 1, а. с. 174). З планів земельних ділянок та ситуаційної схеми не вбачається наявності іншої дороги загального користування, крім АДРЕСА_3 , яка і є фактично на даний час (т. 1, а. с. 178).

Також під час розгляду справи судами було встановлено, що під час оформлення ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку не було виявлено будь-яких відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки, які передбачені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, що було зафіксовано у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1, а. с. 29).

Таким чином, ні зазначені документи, ні наданий позивачами висновок земельно-технічної експертизи від 14 березня 2019 року № 72/5 не свідчать про те, що батьком відповідача ОСОБА_6 , а також спадкоємцем його майна ОСОБА_4 було незаконно захоплено земельні ділянки, які їм не належать на підставі належно оформлених і виданих відповідними органами держави та органами місцевого самоврядування.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_6 у зв`язку зі своєю смертю не отримав практично готові правовстановлюючі документи на земельну ділянку, загальною площею 0,9778 га, в тому числі: для будівництва і обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1 - 0, 2278 га та 0,7500 га - для ведення особистого селянського господарства, Баївська сільська рада на підставі звернення спадкоємців, враховуючи відсутність спору між спадкоємцями, видала у межах своєї компетенції рішення щодо передачі безоплатно земельних ділянок відповідачу ОСОБА_4 та його сестрі у розмірах, що становлять половину належних спадкодавцю ділянок.

Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги доводи касаційної скарги ОСОБА_3 щодо відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання про призначення в справі додаткової земельно-технічної експертизи з огляду на таке.

На виконання вимог статей 260 263 ЦПК України Луцький міськрайонний суд Волинської області в ухвалі від 16 січня 2020 року обґрунтував відмову в задоволенні клопотання про призначення в справі додаткової земельно-технічної експертизи, оскільки це клопотання заявлено з порушенням порядку та строків, визначених Главою 5 ЦПК України, а також форми та змісту, встановлених статтями 182 183 ЦПК України.

Також врахувавши відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України», заява № 43768/07 та від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04, суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи застосували вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Таким чином, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про недоведеність порушення прав позивачів внаслідок прийняття Баївською сільською радою оскаржуваного рішення від 13 червня 2012 року № 18/3.1 в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,1139 га, кадастровий номер 0722880300:02:001:2845, розташованої на АДРЕСА_1 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 761/31121/14-ц (провадження № 14-218св18), колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги, оскільки у зазначеній справі суд виходив з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 02 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк