Постанова

Іменем України

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/18895/15

провадження № 61-465св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов обґрунтований тим, що 01 лютого 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова

від 27 жовтня 2015 року. Під час перебування у шлюбі сторони за договором купівлі-продажу від 26 липня 2003 року, зареєстрованого у реєстрі за № 5171, придбали у рівних частинах квартиру, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1. За договором дарування від 10 грудня 2010 року, зареєстрованого у реєстрі

за № 3964 (дублікат договору від 26 травня 2016 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1545) ОСОБА_1 подарував 1/2 частину квартири своєму батькові -

ОСОБА_3. Згідно з пунктом 5 договору дарування від 10 грудня 2010 року згода дружини дарувальника - ОСОБА_2, на дарування квартири посвідчена нотаріально.

Тобто подружжя спільно розпорядилось 1/2 частиною квартири, а отже, інша 1/2 частина квартири, яка залишилась у власності відповідача є об'єктом спільної сумісної власності сторін, як подружжя і підлягає поділу між ними.

Крім цього, у 2014 році подружжям за спільні кошти придбано автомобіль марки Lexus LX 570, державний номер НОМЕР_1.11 травня 2006 року змінений на державний номер НОМЕР_2,2008 року випуску, вартістю 45 000,00 доларів США, що зареєстрований за відповідачем. З огляду на викладене, вважав, що вказане майно є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, яке підлягає поділу.

Крім того, за час перебування у шлюбі сторонами у справі сплачено вартість замовлень: 10 липня 2015 року - комплекту меблів "Прованс" на загальну суму

31 830,00 грн (договір від 10 липня 2015 року № 109); 10 липня 2015 року - матрацу "Делайт Софт" вартістю 2 500,00 грн (товарний чек № 109/1); 11 липня 2015 року - ламінат Kaindl (129,28 кв. м) вартістю 53 987,33 грн (замовлення від 11 липня

2015 року № 127); 11 липня 2015 року - столу РВТА - вартістю 16 632,00 грн; консоль 2 GD3-вартістю 10 890,00 грн; балдахіну МРХС - вартістю 3 674,00 грн, - на загальну суму 26 516,00 грн (товарний чек від 11 липня 2015 року); ARM на загальну суму

101 268,00 грн; 03 липня 2015 року - меблі (спальня lilac) вартістю - 132 000,00
грн (договір від 03 липня 2015 року № 314-А); 03 липня 2015 року - меблі (вітальня Artichoke) вартістю - 60 000,00 грн (договір № 315-А); 03 липня 2015 року - меблі (садові меблі) вартістю - 89 000,00 грн (договір № 316-А); 29 липня 2015 року - стільниця вартістю - 14 000,00 грн (договір від 29 липня 2015 року № M29/07-3);

10 липня 2015 року - стіл, стільці вартість - 52 000,00 грн (договір № V/10-07, специфікація від 10 липня 2015 року № 10-07); 04 липня 2015 року - кухонні меблі вартістю - 222 716,00 грн (договір від 04 липня 2015 року № М04/07-1); 21 липня

2015 року - килими вартістю - 26 100,00 грн (договір від 21 липня 2015 року № M21/07-1); 14 липня 2015 року - побутова кухонна техніка - 58 435,00 грн (договір від 14 липня 2015 року № М14/07-2т); 08 липня 2015 року - розсувні двері і ніші -

100 000,00 грн (договір від 08 серпня 2015 року № МК-45); 07 серпня 2015 року - двері "Папа Карло" - 110 884,00 грн (замовлення від 07 серпня 2015 року ПР-1036Н);

09 липня 2015 року - устаткування для санітарних вузлів, згідно з специфікаціями № 090715-1,090715-2,090715-3,090715-4,090715-5 на загальну суму 227 645,00
грн, іншого майна, на загальну суму 1 308 881,33 грн.

Транспортний засіб Lexus LX 570, який під час шлюбу перебував у спільному користуванні родини, на час розгляду справи в суді, проданий ОСОБА_2.

Враховуючи той факт, що зазначений автомобіль є неподільним майном, частка кожної зі сторін у спільному майні є значною, оскільки складає його половину та враховуючи, що вищевказане майно не може бути поділене в натурі, позивач вважав за доцільне, у порядку поділу спільного майна, замість визначення частки у спільному майні визнати за ним право власності в цілому на автомобіль, а за ОСОБА_2 - право власності у цілому на означені вище замовлення по 16 позиціям, які перебувають у її віданні. Згідно зі звітом про оцінку майна, наданої суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_4 від 09 лютого 2017 року ринкова вартість колісного транспортного засобу марки Lexus, моделі LX 570, станом на

09 лютого 2017 року складає 1 471 000,00 грн, загальна вартість меблів, згідно із долученими документами, складає 1 308 881,33 грн. Відступ від рівності вартості часток у гривневому еквіваленті при поділі рухомого майна (меблі, автомобіль) складає (1 471 000,00-1 308 881,33)/2 = 81 059,33 грн на користь ОСОБА_2.

Крім того, 26 травня 2015 року за рахунок накопичених грошових коштів, та коштів, які залишились від здійснення позивачем підприємницької діяльності, у відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк", за договором № SAMDN02000744146516 на його ім'я відкритий поточний рахунок № НОМЕР_3 на суму 2 310 690,98 грн. Проте, 27 травня

2015 року за домовленістю з колишньою дружиною для зручності у використанні, вказані грошові переведені ОСОБА_1 через рахунок № НОМЕР_4 на депозитний рахунок № НОМЕР_5 за договором № SAMDNWFD070642383501, що відкриті на ім'я ОСОБА_2. За даними довідки ПАТ КБ "ПриватБанк"

від 11 березня 2016 року № 20.1.0.0/2-20160222/2113 загальна суму грошових коштів на відкритому депозитному рахунку № НОМЕР_6 за договором № SAMDNWFD070642383501 на ім'я ОСОБА_2 складала 2 598 199,03 грн, з яких грошові кошти у розмірі 2 310 691,98 грн переведені позивачем з рахунку № НОМЕР_3, а 287 507,05 грн - сума відсотків.

30 жовтня 2015 року відповідачем без згоди і відома позивача, вже під час окремого проживання, знято з депозитного рахунку залишок коштів, що склав 2 313
604,15 грн. Позивач вважає, що вказані грошові кошти є спільним з відповідачем майном, та оскільки відповідач самостійно, на свій розсуд та без відома позивача розпорядилась спільними коштами і використала їх не на потреби сім'ї, згідно з вимогами статей 60, 61, 63, 65 СК України, статей 355, 368, 369 ЦК України, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму компенсації 1/2 частки грошових коштів залишку вкладу, що складає 1 156 802,075 грн.

З урахуванням наведеного, позивач просив зарахувати зустрічні однорідні вимоги та зменшити суму компенсації 1/2 частки депозиту відповідача на розмір вартості частки, право власності на яку припиняється, що становить 261 994,075 грн

(1 156 802,075-894 808,00).

Позивач просив виділити йому у власність: 1/2 частини квартири

АДРЕСА_2; автомобіль Lexus LX 570,2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 1 471 000,00 грн; стягнути на його користь компенсацію 1/2 частки суми депозитного вкладу за договором від 27 травня

2015 року № SAMDNWFD0070642383501 за виключенням 894 808,00 грн (вартість 1/4 частини квартири), що складатиме (1 156 802,075-894 808,00) = 261 994,075 грн.

У свою чергу позивач ОСОБА_1 просив виділити відповідачу ОСОБА_2 у власність: рухоме майно на загальну суму 1 308 881,33 грн; врахувати суму відступу від рівності часток у поділі рухомого майна (меблі, автомобіль), що складає

81 059,33 грн та зарахувати зустрічні вимоги, зменшивши йому суму компенсації частки депозитного вкладу за договором від 27 травня 2015 року № SAMDNWFD0070642383501 у розмірі 261 994,075 грн на різницю вартості поділеного майна, а саме: 261 994,075-81 059,33 = 180 934,74 грн.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на автомобіль Lexus LX 570,2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 1 471 000,00 грн, припинивши право власності ОСОБА_2 на зазначено майно; визнати за ОСОБА_2 право власності на рухоме майно, загальною вартістю 1 308 881,33 грн, а саме: комплект меблів "Прованс "; матрац "Делайт Софт"; ламінат Kaindl; стіл РВТА, консоль 2GD3, балдахіну МРХС; ARM; меблі спальня "lilac"; меблі вітальня "Artichoke"; садові меблі; стільницю; стіл, стільці; кухонні меблі; килими; побутову кухонну техніку; розсувні двері та ніші; двері "Папа Карло"; устаткування для санітарних вузлів; стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму компенсації частки суми депозитного вкладу за договором

від 27 травня 2015 року № SAMDNWFD0070642383501 у розмірі 1 156 802,75 грн, за вирахуванням компенсації відступу від рівності часток поділеного рухомого майна в сумі 81 059,33 грн та вартості 1/4 частини квартири у сумі 894 808,00 грн, що складатиме 180 934,74 грн.

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, з урахуванням її уточнень остаточно просила визнати спільним майном подружжя наступне майно та поділити його таким чином: виділити у власність ОСОБА_1 майно: АРМ (люстри, світильники), які знаходяться у користуванні відповідача; меблі за договором від 03 липня 2015 року № 314-А; меблі за договором від 03 липня 2015 року № 315-А; меблі за договором від 03 липня 2015 року № 316-А; стільниці за договором від 29 липня 2015 року № М 29/07-3 (які оформлені за його підписом у покупця, знаходяться на складі продавця); стіл, стільниці за розрахунковим чеком № 00004074 (знаходяться на складі); розсувні двері та ніші за договором від 08 серпня 2015 року № МК-45; двері "Папа Карло" за замовленням № ПР-1036Н від 07 серпня 2015 року (знаходяться на складі) - всього на суму (майно) - 659 152,00 грн. Стягнути 1/2 вартості автомобіля Porsche Cayenne

(2008 року), білий, номер кузова НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_8, проданого за 140 000,00 грн. ОСОБА_2 виділити у власність наступне майно: комплект меблів "Прованс "; матрац "Делайн Софт" (комплект дитячої кімнати) за договором від 10 липня 2015 року № 109; ламінат Kaindl (126,28 кв. м) за заказом

від 11 липня 2015 року № 127; стіл РВТА; консоль 2GD3; балдахін МРХС; кухонні меблі за чеком від 11 липня 2015 року; устаткування для санітарних вузлів згідно з специфікаціями № 090715-1,090715-2,090715-3,090715-4,090715-5; побутову техніку за договором від 14 липня 2015 року № М 14/07-2Т; килими за договором

від 21 липня 2015 року № 21/07-1 - всього на суму 649 729,33 грн. Стягнути з

ОСОБА_1 на її користь компенсацію за перевищення вартості 1/2 частини спільного майна подружжя, на яке визнається право власності за ОСОБА_1, а саме - 9 423,00
грн та 1/2 частину вартості автомобіля Porsche Cayenne (2008 року), білий, номер кузова НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_8 у розмірі 70 000,00 грн.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що поділ автомобіля Lexus LX 570,2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 між сторонами був вирішений за спільною домовленістю, ОСОБА_1 визнав, що автомобіль є її приватною власністю, оскільки придбаний за її особисті кошти, про що свідчить заява останнього, яка нотаріально посвідчена 23 жовтня 2015 року. Оскільки автомобіль куплено за її особисті кошти, він є її приватною власністю, а не спільним майном подружжя, тому не підлягає поділу.

Крім того, ОСОБА_2 зазначала, що депозитного рахунку на її ім'я у ПАТ КБ "ПриватБанк" з вкладом у розмірі 2 313 604,15 грн не існує. У період сімейного проживання вказані гроші переведені за спільною згодою з ОСОБА_1 спочатку на її рахунок, а потім з її рахунку на рахунок ОСОБА_5, як повернення боргу. Саме такі походження грошей з рахунку на рахунок здійснювалися за проханням і домовленістю ОСОБА_1 і нею та її матір'ю - ОСОБА_5, яка протягом року могла розпорядитися вказаними грошима, які переведені на її рахунок, але цього не зробила, бо вважала, що це було повернення частини боргу. З цього питання, за

заявою ОСОБА_1 порушувалося кримінальне провадження, внесене до ЄРДР

19 серпня 2016 року за № 1201622050540001873 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 191 КК України та яке закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінальне правопорушення, та у постанові про закриття кримінального провадження від 22 грудня 2017 року вказано, що під час розслідування не здобуто об'єктивних доказів щодо належності грошових коштів на депозитному рахунку ОСОБА_5 до спільних коштів подружжя ОСОБА_1, і злочинного наміру на їх заволодіння чи привласнення. Натомість встановлено, що грошові кошти перебували на депозитному рахунку ОСОБА_5 навіть після спливу строку депозиту та після подачі позову про розірвання шлюбу та поділу майна.

Вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_2 вважає необґрунтованими, оскільки 1/2 частина квартири належить їй на праві особистої приватної власності у спільній частковій власності, оскільки за договором купівлі-продажу спірної квартири від 26 липня 2003 року сторони придбали у рівних частках кожний квартиру, тобто по 1/2 частині у спільну часткову власність, тому не підлягають поділу за сімейним законодавством. Своєю часткою ОСОБА_1 розпорядився, подарував її своєму батькові ОСОБА_3.

Також вважала, що має право на 1/2 частину автомобіля Porsche Cayenne, 2008 року випуску, білий, номер кузову НОМЕР_9, державний номер НОМЕР_8, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, придбаного подружжям за спільні кошти, та проданий ОСОБА_1 за 140 000,00 грн.

Крім вказаного майна, у період шлюбу за спільні кошти подружжям придбано майно, яке визнає ОСОБА_1 у своєму позові, тобто є спільним майном подружжя, всього на суму 1 308 431,33 грн, яке є новим, не знаходилося в експлуатації, частина майна знаходиться у відповідача, а інша частина - на складах у постачальників (продавців). ОСОБА_2 не визнала вимоги ОСОБА_1 про виділ у натурі їй цього майна у власність та вважала за доцільне, законне та справедливе поділити це майно у натурі між нею та її колишнім чоловіком, оскільки перелічене майно купувалося ними спільно, за спільні кошти, за їх спільним вибором та смаком, його призначення було для обладнання загороднього будинку, розташованого на АДРЕСА_3 у

ОК ЖБК "Екопарк Сосновий бор" у Вовчанському районі, с. Революційне, про що свідчать товарні чеки та накладні, в яких вказана адреса доставки. У зв'язку з тим, що перелічене майно неможливо використати за цільовим призначенням, оскільки остаточно право власності на вказаний загородній будинок не оформлено, відповідач відмовляється від подальшого його оформлення та використання, перелічене майно у цей час у неї не знаходиться, справедливим буде поділити це майно по 1/2 частині його вартості, тобто по 654 215,66 грн, та виділити кожному з них майно в натурі на вказану суму. Різниця вартості майна, за варіантом, який пропонується ОСОБА_2, та яке виділяється у власність ОСОБА_1, становить 659
152,00 грн, що на

9 423,00 грн більше ніж вартість 1/2 частки спільного майна, а також вартість автомобіля Porsche Cayenne, 2008 року випуску, білий, номер кузову НОМЕР_9, державний номер НОМЕР_8, з яких відповідач повинен сплатити їй 1/2 частку його вартості, а саме 79 423,00 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Поділено спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

- визнано за ОСОБА_1 у порядку розподілу майна подружжя право власності на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- визнано за ОСОБА_2 у порядку розподілу майна подружжя право власності на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1;

- визнано за ОСОБА_1 у порядку розподілу майна подружжя право власності на автомобіль Lexus LX 570,2008 року випуску, державний номер

НОМЕР_2, вартістю 1 471 000,00 грн;

- припинено право власності ОСОБА_2 на автомобіль Lexus LX 570,2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2;

- визнано за ОСОБА_2 право власності на наступне рухоме майно: комплект меблів "Прованс "; матрац "Делайт Софт"; ламінат Kaindl (129,28 кв. м); стіл РВТА; консоль 2GD3; балдахіну МРХС; ARM; меблі (спальня lilac); меблі (вітальня Artichoke); меблі (садові меблі); стільницю; стіл, стільці; кухонні меблі; килими; побутова кухонна техніка; розсувні двері і ніші; двері "Папа Карло"; устаткування для санітарних вузлів на загальну суму 1 280 997,33 грн.

Зараховано зустрічні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 165 001,33 грн, зменшено на цю суму розмір компенсації, належної до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації частки депозитного вкладу за договором від 27 травня 2015 року № SAMDNWFD0070642383501 у розмірі 991 800,75 грн. В іншій частині позовів відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що оскільки спірна квартира придбана під час перебування сторін у шлюбі, і подружжя спільно розпорядилося 1/2 частиною квартири, тому інша частина є об'єктом спільної сумісної власності сторін і підлягає поділу між ними. Крім того, підлягають розподілу грошові кошти у розмірі 2 313 604,15 грн, які були розміщені на депозитних рахунках, оскільки вони є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Також розподілу підлягає автомобіль Lexus LX 570,2008 року випуску, оскільки придбаний 16 жовтня 2014 року, тобто за час перебування сторін у шлюбі, а отже, є спільним майном подружжя, проте спірний автомобіль є неподільною річчю, тому необхідно визнати права власності на цей автомобіль за позивачем за первісним позовом, а за ОСОБА_2 визнати право власності на рухоме майно загальною вартістю 1 280 997,33 грн, враховуючи той факт, що замовлення на купівлю рухомого майна оформлено на ОСОБА_2.

Вимоги за зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини вартості від вартості проданого автомобіля марки Porsche Cayenne, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_8, що зареєстрований за ОСОБА_2, підлягають задоволенню, оскільки грошові кошти у сумі 140 000,00 грн були використані ОСОБА_1 на власний розсуд, не в інтересах сім'ї чи на її потреби.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Київського районного суду

м. Харкова від 28 жовтня 2019 року змінено. Позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на рухоме майно: комплект меблів "Прованс" вартістю 31 833,00 грн; матрац "Делайт Софт" вартістю 2 500,00 грн; ламінат Kaindl 129,28 кв. м вартістю

53 987,33 грн; стіл РВТА, консоль 2GD3; балдахін МРХС вартістю 26 516,60 грн; ARM - 101 268,00 грн; меблі спальня "lilac" вартістю 132 000,00 грн; вітальня "Artichoke" вартістю 60 000,00 грн; садові меблі вартістю 89 000,00 грн; стільниця вартістю 14 000,00 грн; стіл, стільці вартістю 52 000,00 грн; кухонні меблі вартістю

222 716,00 грн; килими вартістю 26 100,00 грн; побутова кухонна техніка вартістю 58 435,00 грн; розсувні двері вартістю 100 000,00 грн; двері "Папа Карло" (авансовий внесок 83 000,00 грн); устаткування для санітарних вузлів вартістю 227 645,00 грн.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 516 301,61 грн як компенсацію частки депозитного вкладу за договором від 27 травня 2015 року № SAMDNWFD0070642383501. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині доведення факту придбання подружжям рухомого майна загальною вартістю 1 280 997,33 грн та накопичення на депозитному рахунку відповідача № SAMDNWFD0070642383501 грошових коштів у розмірі 2 313 604,15 грн, які є спільною сумісною власністю подружжя.

Разом з тим, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання спільною сумісною власністю 1/2 частину квартири, яка належить ОСОБА_2, оскільки квартира належала сторонам на праві спільної часткової власності, а тому автоматично не перетворюється у спільну сумісну власність, адже спільна сумісна власність виникає лише у порядку, визначеному статтею 62 СК України, позивач розпорядився своєю 1/2 частиною спірної квартири, тому інша Ѕ частина спірної квартири, яка належить відповідачці, не підлягає поділу між подружжям. Крім того, довіреність на розпорядження автомобілем Porsche Cayenne, 2008 року випуску, та заява-згода на розпорядження автомобілем Lexus LX 570,2008 року випуску, видані в один день, та ОСОБА_1 визнав, що автомобіль Lexus LX 570,2008 року випуску є особистою приватною власністю ОСОБА_2, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою, тому відсутні підстави вважати автомобіль Lexus LX 570,2008 року випуску, спільною власністю подружжя.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції невірно застосував положення статей 60, 70 СК України та безпідставно не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 266/5267/18, від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 199/3645/17, від 27 червня 2018 року у справі № 757/45050/15, від 27 лютого

2019 року у справі № 755/2545/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц, у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

У лютому 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1, у якому заявник просить залишити зазначену касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, оскільки вважає, що рішення апеляційного суду постановлено з дотриманням норм процесуального права та при правильному застосуванням норм матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в указаній справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, справу витребувано із суду першої інстанції.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановлені судами обставини

01 лютого 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, про що у міському відділі реєстрації актів громадянського стану Харківського обласного управління юстиції зроблено актовий запис № 97.

27 листопада 2015 року рішенням Київського районного суду м. Харкова шлюб між сторонами розірвано.

26 липня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого у реєстрі за № 5171, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах придбали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 липня

2003 року вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстроване право приватної спільної часткової власності на 1/2 квартири, за ОСОБА_1 зареєстроване право приватної спільної часткової власності на 1/2 частину квартири.

За договором дарування від 10 грудня 2010 року, зареєстрованого у реєстрі за № 3964 (дублікат договору від 26 травня 2016 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1545), ОСОБА_1 подарував 1/2 частину квартири своєму батькові -

ОСОБА_3

23 жовтня 2015 року ОСОБА_1 написав заяву про те, що надає свою згоду та не заперечує проти укладання та підписання на умовах та на власний розсуд його дружиною ОСОБА_2 договору купівлі-продажу автомобіля Lexus LX 570,2008 року випуску, який належить їй на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10, виданого 16 жовтня

2014 року. Заява посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Варніковою К. В., зареєстрована у реєстрі за № 3660.

23 жовтня 2015 року ОСОБА_2 видала довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Варніковою К. В., зареєстровано у реєстрі за № 3662, якою уповноважила

ОСОБА_1 на експлуатацію та розпорядження автомобілем Porsche Cayenne,

2008 року випуску, який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію автомобіля НОМЕР_11 08 серпня 2013 року. Строк дії довіреності встановлений до

23 жовтня 2018 року (включно).

За період шлюбу подружжям придбано рухоме майно у вигляді:

- комплект меблів "Прованс", за договором від 10 липня 2015 року № 109, вартістю 31 830,00 грн;

- матрац "Делайт Софт", товарний чек № 109/1, вартістю 2 500,00 грн;

- ламінат Kaindl (126,28 кв. м), за замовленням від 11 липня 2015 року № 127, вартістю 53 987,33 грн;

- стол РВТА, консоль 2GD3; балдахін МРХС, товарний чек від 11 липня 2015 року б/н, вартістю з урахуванням знижки 26 516,00 грн;

- ARM - 101 268,00 грн;

- меблі спальня "lilac", за договором від 03 липня 2015 року № 314/А - 132

000,00 грн;

- меблі вітальня "Artichoke", за договором від 03 липня 2015 року № 315-А - 60
000,00 грн;

- садові меблі, за договором від 03 липня 2015 року № 316-А, вартістю

89 000,00 грн;

- стільниця, за договором від 29 липня 2015 року № М29/07-3, вартістю 14 000,00

грн;

- стіл, стільці, за договором № V/10-07, специфікація від 10 липня 2015 року № 10-07, вартістю 52 000,00 грн;

- кухонні меблі, за договором від 04 липня 2015 року № М04/07-1, вартістю 222
716,00 грн;

- килими, за договором від 21 липня 2015 року № М21/07-1, вартістю

26 100,00 грн;

- побутова кухонна техніка за договором від 14 липня 2015 року № М14/07-2т, вартістю 58 435,00 грн;

- розсувні двері і ніші, за договором від 08 серпня 2015 року № МК-45, вартістю 100 000,00 грн;

- двері "Папа Карло", за замовленням ПР-1036Н від 07 серпня 2015 року, вартістю 110 884,00 грн;

- устаткування для санітарних вузлів, згідно з специфікаціями № 090715-1,090715-2,090715-3,090715-4,090715-5, вартістю 227 645,00 грн.

Всього майна на загальну суму 1 280 997,33 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин 1 , 2 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з статтею 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368

ЦК України.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

У статті 63 СК України зазначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами 1 , 2 , 4 , 5 статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що між подружжям досягнута домовленість фактично щодо поділу автомобілів та визначено, який автомобіль кому належить, що підтверджується виданими в один день, 23 жовтня 2015 року, довіреністю відповідача на розпорядження позивачем автомобілем Porsche Cayenne, та нотаріальною заявою

позивача ОСОБА_1, у якій він підтвердив, що автомобіль Lexus LX 570 є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав як для поділу автомобіля Lexus LX 570, Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що спірна квартира належала сторонам на праві спільної часткової власності згідно з умовами договору, тобто кожному із подружжя належало по 1/2 частини квартири, відповідно, на спірну квартиру не поширюється режим спільної сумісної власності, оскільки при її набутті сторони визначили інший правовий режим - спільна часткова власність.

Позивач розпорядився належною йому 1/2 частиною спірної квартири, відповідно, інша 1/2 частина квартири, належна відповідачу - ОСОБА_2 залишилась у її власності, і ця частина квартири не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому апеляційним судом правильно встановлено, що придбане інше рухоме майно та грошові кошти, які були внесені на рахунки під час зареєстрованого шлюбу та обліковувалися на депозитних рахунках, є спільним сумісним майном подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними, тому підлягають поділу між подружжям.

У своїй касаційній скарзі заявник стверджує, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц,

від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 266/5267/18, від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц, від 07 квітня

2020 року у справі № 199/3645/17, від 27 червня 2018 року у справі № 757/45050/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 27червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц, у постанові Верховного Суду України

від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Так, за обставинами справи № 464/7011/16-ц (провадження № 61-12168св18) зазначеної заявником, як приклад неоднакового застосування апеляційним судом норм права, встановлено, що спірний автомобіль не є особистою власністю

ОСОБА_7, оскільки набутий подружжям за час шлюбу за спільні кошти, і презумпція спільності майна, набутого подружжям за час шлюбу, ОСОБА_7 не спростована.

У справі № 725/1776/18 (провадження № 61-7911св19), зазначеній заявником, як приклад неоднакового застосуванням норм права, Верховний Суд дійшов висновку про те, що спірне майно, а саме: квартира та легковий автомобіль, придбані сторонами під час перебування у шлюбі, тому таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, адже відповідачем не спростовано, що це майно належало одному із подружжя особисто.

Так, заявником надана, як один із прикладів неоднакового застосування судом норм права, постанова Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, справа № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19), де предметом позову є визначення частки у спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18) зроблений висновок про те, що визначення судом частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлими не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не є стороною процесу та у зв'язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності.

Верховний Суд у справі № 199/3645/17 (провадження № 61-22394св18) погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановивши, що спірне нерухоме майно придбане за час перебування сторін у шлюбі, при цьому відповідачем не спростовано, що квартира, яка була предметом договору міни, набута нею за особисті кошти, дійшли висновків, що вказане майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому придбаний в порядку обміну спірний будинок підлягає поділу в порядку статті 70 СК України.

У справі № 757/45050/15 (провадження № 61-12239св18), Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який встановивши, що спірна квартира придбана подружжям під час шлюбу та з урахуванням того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що більша частина коштів, витрачених ним на купівлю спірної квартири, були його особистими коштами, оскільки грошові кошти, які йому подарувала мати були нею подаровані вже після внесення останнього внеску на оплату вартості квартири, дійшов висновку про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між сторонами по 1/2 частини.

Заявником наведена, як приклад неоднакового застосування судом норм права, постанова Верховного Суду від 27 лютого 2019 року, справа № 755/2545/15 (провадження № 61-47866св18), де предметом позову є відшкодування майнової та моральної шкоди.

Крім того, заявником наведена, як один із прикладів неоднакового застосування судом норм права, постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада

2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), у якій сформульовано висновок щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними у період шлюбу, яка може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її заперечує.

У справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) предметом позову є солідарне стягнення заборгованості з виплати відсоткового доходу за облігаціями.

За результатами розгляду справи № 6-843цс17 Верховний Суд України у постанові

від 24 травня 2017 року зробив висновок про те, що майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором довічного утримання, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують. Зокрема, за частиною 3 статті 61 СК України - довести, що хоча майно придбавалося в період шлюбу, в тому числі з використанням коштів сімейного бюджету, проте справжньою метою укладення договору довічного утримання були не інтереси сім'ї, а власні, особисті інтереси одного з подружжя, не пов'язані із сімейними.

Проте, у розглядуваній справі № 640/18895/15, встановлено, що квартира належала сторонам на праві спільної часткової власності, а тому на неї в цілому та на її частки не поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, що не суперечить висновкам Верховного Суду у наведених як приклад справах, щодо презумпції спільної сумісної власності подружжя, оскільки за обставинами цієї справи сторони, набуваючи квартиру у власність, умовами договору купівлі-проваджу визначили, що набувають її у спільну часткову власність по 1/2 частині квартири кожний.

Висновок апеляційного суду про відсутність підстав для поділу автомобілів відповідає встановленими фактичним обставинам справи, а саме, що між подружжям досягнута домовленість щодо визначення конкретних автомобілів за кожним з них, при цьому інше рухоме майно та грошові кошти визнані об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та розподілені між сторонами спору відповідно до вимог статті 70 СК України.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших обставин справи ніж ті, що встановлено судом апеляційцної інстанції в оскаржуваному рішенні, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтею 400 ЦПК України.

Підсумовуючи наведене, можна дійти висновку, що у деяких прикладах, наведених заявником, як вимоги, так і підстави позову не є аналогічними, а також мають різне матеріально-правове регулювання спірних відносин, що дає підстави для висновку, що у цій справі відсутня подібність змісту та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин зі справами № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19), № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18), № 755/2545/15 (провадження № 61-47866св18), № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), які наведені заявником як приклад неоднакового застосування норм права судами.

У інших наведених заявником справах, вирішувались спори щодо поділу майна подружжя, проте Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що апеляційний суд, у справі, що переглядається не урахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, оскільки у наведених справах та у справі, що є предметом перегляду, встановлено різні фактичні обставини.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик